Павло Хобзей: Ми хочемо 22 тисячі вчителів, які беруть початкові класи, перенавчити

Підготовані тренери для початку навчання вчителів. З цією ж метою запущено дистанційний курс. Про це у програмі “Подія” з Миколою Вереснем заявив заступник міністра освіти і науки України Павло Хобзей.

– Зараз всі говорять про те, що щось відбувається в медичному університеті. Всі кричать, що там таке… А що там таке?

Це доволі складне питання. Чому? Тому що цей університету не є в нашому підпорядкуванні. Це підпорядкування Міністерства охорони здоров’я. Це є перше. І, відповідно, контракти з директором – призначення, звільнення – це є повноваження наших колег.

– Скажіть хоч теоретично, як спостерігачі за ситуацією.

Ми як міністерство слідкуємо за дотриманням закону. Те, що студентам не дозволяли, тобто робили перешкоди чи не давали можливості тим, хто хотів продовжити навчальний процес, навчатися, – ми вважаємо, що це є дуже зле, і не повинно бути. Тому що є право на навчання. Якщо ти хочеш виходити на якісь протести, то ніколи не буває стовідсотково, і це може бути якась частина людей. І ті, які показували в Facebook і так далі, – звичайно, це, як на мене, дуже і дуже неправильно, і це велика помилка керівництва. Це я так можу прокоментувати.

– В першу чергу, мене цікавить прийом дітей до першого класу. Будуть нові правила. І я хотів би залучити, щоб дивилися цю програму, безперечно, і батьки, молоді батьки.

Які проживають у великих містах. Тому що в сільській місцевості це не є проблемою. Там все гаразд.

– В чому питання? Коли я був маленький, то я точно знав, що якщо біля мене є школа, то я туди йду. І все. А потім з’явилися такі школи, де з’явилися гроші, і почали туди черги ставати. І дитина, яка поруч в домі живе, може в ту школу не потрапити. А дитина, яка живе за містом в великому палаці, може туди потрапити. І ніби з цього року цього не буде. Правильно я зрозумів?

Ви зрозуміли правильно. Як воно буде – життя покаже. Тому що в законі про освіті є стаття, яка говорить про територіальну доступність. І ви цілком праві, що коли ти мешкаєш і з вікна бачиш школу, а потім тебе не беруть, бо ти не пройшов певні іспити, а тобі лише шість років, то, мабуть, це ненормально. І взагалі вся педагогічна наука говорить про те, що дітей, які ще не вчилися, шестирічних, ми не можемо проводити якісь іспити. Це тести називаються. Чому? Бо не було певного стандарту. І фактично це є соціальний відбір.

– Я на вашому боці. Бо коли моя доня поступала в школу, я страшенно був злий, що були якісь тести. Я кажу: шестирічна дитина – які тести?

Просять намалювати людину. Намалював пальці – о, ти маєш плюс бал. А якщо ти схематично просто руки намалював – ну, ти не зовсім глибоко думаєш. Тобто ми це все розуміли. І особливо для міста Києва, коли дуже мало шкіл було попередньо року, де просто можна було записатися і потрапити в школу, навіть якщо ти мешкаєш поруч зі школою. І ми не хочемо сегрегації дітей. Ми хочемо цей рівний доступ усіх до освіти. І тому цей принцип є такий. За кожною школою місцеві органи влади прикріпляють певну територію обслуговування. Так званий мікрорайон. І відповідно до нашого положення, яке зрештою зараз тільки на обговоренні, тобто ми маємо місяць на обговорення і будемо слухати зауваження, дивитися, вивчати і правити, – але зараз сказано так. Директор школи з території обслуговування зобов’язаний взяти дитину, навіть якщо в нього не буде поміщатися той чи інший клас. Тобто може бути проблеми, що будуть робити в другу зміну. В наші часи друга зміна була правилам. Я теж вчився в другу зміну. Це було поруч, недалеко від місця проживання. Цікавішим є те, що буде відбуватися тоді, якщо ти будеш мати вільні місця.

– Тоді можеш брати.

І тоді можеш брати. Але теж ми встановлюємо правила. Тому що насправді ми не хочемо, щоб звинувачували, що немає прозорості, немає чесності в цих питаннях. Так, як і з зовнішнім незалежним тестуванням. Ніхто не просить щось зробити чи допомогти. Бо є система. Здав ЗНО. Що роблять приймальні комісії? Додали кількість балів, які є з сертифікатів, показали рейтинги – і все зрозуміло, і все ясно. Так само і тут – щоб не було цього людського фактору.

Тому ми не хочемо конкурси навіть на ці вільні місця. Тому ми сказали: є перелік осіб, які першочергово зараховуються. Це якщо рідні брат чи сестра навчаються в цій школі – це зрозуміло. Якщо це є діти працівників школи – теж є зрозуміло. І далі, якщо після першочергових є місця, ми визначили принцип, який дуже дискутується, – за віком. Тому що один з документів, який дитина здає, – це є свідоцтво про народження. І тоді, хто є старший, той і має першинство.

Ми обговорювали питання. В інших країнах є лотерея, проведення лотереї. Але в нашій країні, якщо ми скажемо про лотерею, то всі почнуть усміхатися і ніхто не буде мати довіри до чесності проведення цієї лотереї. А рік народження, день народження – чітко зазначено в документах. І тут нічого не схімічиш і не здуриш. Ось так.

– В Києві, переважно в центрі, дуже високоякісні школи.

І мало мешканців.

– Але виходять дуже гарно підготовлені учні. З одного боку, ви кажете, треба все ж таки це вирівняти. Але, з іншого боку, в кожній країні існує еліта. Тобто, якщо в правильній школі в Англії, то ти потім в правильному університеті, а потім маєш щось правильне у своєму житті. Де тут цей момент, де тут баланс?

Баланс є, безумовно. Бо ми говоримо про вступ до першого класу. Це переважно шестилітні діти. І в початкову школу конкурс тільки є в приватні. І ми також, безумовно, не регулюємо правила прийому у приватні школи. Є засновник – він регулює ці правила, як він вважає за потрібне. Ми говоримо про школи публічні муніципальні, які в комунальній власності. І цей вступ стовідсотково – це буде в старшу школу. Це є ліцей. І, скажімо, коли наша старша школа згідно закону про освіту, який прийнятий, стане трирічною, тобто 12-річною, в той самий рік, а по закону це 27-й, і це ще буде нескоро, – ми пропонуємо і будемо все робити для того, щоб в дев’ятому класі було теж зовнішнє тестування оцінок дітей.

– З відсівом відповідним.

Хтось захоче піти професійну освіту здобувати. Бо ми маємо два шляхи згідно закону. Один – це професійні ліцеї. Інший – академічні. Професійні надають професію, але це не є глухий кут. Якщо вони здадуть добре ЗНО, то вони можуть продовжити у вузі. Це не є глухий кут. А академічні зорієнтовані на продовження навчання у вищих навчальних закладах. І там має бути профільність. Розумієте, ця багатопредметність, яка недолуга і всіх дратує, вона має бути подолана. Ми кажемо, що там мають бути профільні предмети, має бути до восьми предметів в семестр. Ось туди в ці ліцеї, які кращі, там вже буде, звичайно, конкурс.

Є ще один, п’ятий клас, коли у нас починається основна школа. Відносно основної школи в законі є така стаття, якої не було в попередньому законі, – це спеціалізована освіта. До неї відноситься мистецька. Це буде окреме положення, і це положення для спеціалізованих закладів не регламентує. Це є художня. Ми маємо школу Шевченка. Це переважно заклади, які контролює Міністерство культури. Це є спортивна. Тому що гімнастику, наприклад, треба починати з юного віку. І треба теж відбирати тих, хто здатний, хто не здатний.

– Балетні школи.

Хореографічні, безумовно. І є там наукові. Але в науковій чітко написано, що наукова буде стартувати з основної школи, тобто з п’ятого класу. До тих, хто отримає статус цих наукових – ми ще пишемо положення, його немає – це ті, які готують на міжнародні олімпіади. Це, наприклад, ми зараз вбачаємо, що ті 26 шкіл, з якими посольство Німеччини має угоду, коли працюють їхні викладачі, і вони здають екзамени. Це теж і від посольства Франції, де значна частина навчального часу має йти французькою мовою. Це не кожна дитина, яка не здібна до мов, зможе ці програми успішно брати. Там, у тих наукових ми будемо мати вступ до п’ятого класу. А решта – тільки на рівні гімназій.

І тому ця еліта буде в тих наукових, бо вони є добрі. І далі це буде в старшій школі. Але, будь ласка, не в першому, не для шестирічної дитини. Я вас прошу.

– Це означає, що цих ліцеїв буде менше? Теоретично.

Безумовно.

– Не кожна школа буде мати 12 років навчання? Правильно я розумію?

Ви дуже правильно розумієте. Хоч не читали закон, але кажете правильно.

– В мене голова гарно працює. Повірте.

Так, логіка є. Тому що, відповідно до закону, ми хочемо, щоб ця старша школа, але це буде поступовий перехід… я не лякаю, хто зараз навчається. Коли вона буде переходити на трирічний, і ще буде перехідний період, вона має бути відділена від основної школи. Це так, як професійний ліцей. Професійного ліцею ми не маємо в середній школі. Ми можемо дати якийсь фах, права. Скажімо, якісь професії ми даємо. Але цей професійний ліцей, де є обладнання, де є майстри, які вчать, – це є окремий заклад.

Для чого ми це робимо? Нам потрібно в одній паралелі – скажімо, в десятому класі – мати не менше чотирьох-п’яти класів, десь понад сто дітей. Чому? Ви обираєте один профіль, я – другий. І тоді ми робимо… як на спецкурси ми йшли в університеті. Ти робиш так звані “мобільні”, і ти можеш розклад складати так під те, що ви собі вибрали, що ви хочете вивчати поглиблено.

Знаєте, яка у нас жахлива статистика? У нас в сільській місцевості в Україні в десятому класі третина шкіл не має і десяти учнів. Дев’ять, сім, вісім. Скажіть, будь ласка, яке профільне навчання? От так ідемо. І якості нема, і бажання нема, і мотивації нема. А це все зроблено для того, щоб дитина хотіла. Мені це подобається – тоді я вчуся. Якщо я роблю те, що мені подобається, то це мені приємно. Це не є відповідальність, чи примус. Ти робиш, бо це подобається. Вам подобається бути журналістом – ви це робите з приємністю.

– Ще одне питання – нові стандарти для учнів початкових класів. І там написано таке: не тільки знання, але й компетентності. Давайте перекладемо на таку мову, яку би розуміли батьки.

Компетентності – це коли ти володієш певними знаннями, бо без знань ти нічого не можеш зробити. Друге – ти володієш певними навиками і вміннями. Це було. Але зараз ці компетентності ми прописали в законі і визначили ключові компетентності. Що таке ключові компетентності? Це є спілкування і розуміння текстів з аналізом рідною мовою. Це дуже важливо. Тобто не просто ти прочитав: за скільки хвилин ти прочитав стільки-то слів. Важливо те, що ти зрозумів з того тексту, який ти висновки можеш зробити, який аналіз того тексту. Тобто це надзвичайно важливо.

Друге – це те саме, тільки комунікація іноземною мовою повинна бути. Далі – математична компетентність. Далі – природнича компетентність. І компетентність ІТ – вміти користуватися, жити в цифровому просторі. Це є так звані базові компетентності. Крім них, є так звані, як ми кажемо, “м’які компетентності”.

– І це вже в перших класах? Це початкова школа?

Стандарт прописаний так, що є кожна… Що таке стандарт? Стандарт – те, що прийняв уряд. Він складається з таких двох документів. Перший документ – де описані обов’язкові результати навчання для другого і четвертого класу. У нас в четвертому класі завершується початкова школа. І вони прописані для кожної компетентності. Що це означає? Що він вміє. Якщо математична – значить повинен лічити до ста. Чи в другому класі – до ста. І так далі. Всі ці речі є. Якщо це компетентність, яка пов’язана з громадянською, бо там є компетентність, чи з підприємництвом, що… У нас складно це підприємництво розвивати, і школа не розвивала, бо школа робила по шаблону: хто виділявся – вона пробувала вирівнювати.

– Ні, нам не треба розумних і тупих.

Але нам треба різних. І ми даємо цей стандарт, який дає право дитині розвиватися. Перший і другий цикл – це щоб дитина відчула, як пізнавати світ, що її оточує, дослідження. Це подобається дітям робити: чи з лупою ходити, чи міряти. А не сидіти тільки в тих приміщеннях класних. Виходь на вулицю, дивися, тішся і вивчай. І це ми робимо.

Але це не означає, що ми не будемо вимагати тих базових компетентностей – писати, читати, рахувати. Це все буде. Я математик за своєю першою освітою. Я закінчив фізмат школу. В чому є проблема? Проблема та, що у нас математика відразу йшла абстрактною: що таке число, додавання, дробити… Дитина в шестирічному віці ще не має цих абстрактних. Тобто малий відсоток має.

– Я з того часу ненавиджу математику, як вклали мені в голову. Я маленький, я нічого не розумію.

А коли ти починаєш рахувати ґудзики, ще якісь речі, то ти можеш робити. І ти це вивчаєш. І є ці методики. Ми, наприклад, зараз спеціальної для нової української школи робимо три речі. Ви запитали за першу річ – це новий зміст, це стандарти, а потім програми. І зараз нові підручники. Але є друга річ, надзвичайно важлива – це є навчання вчителів. Тому що якщо вчителі не змінять методики…

– Я думаю, це важливіше. Для мене вчителі – це консервативна здебільшого громада. І вони не хочуть. А ви вимагаєте від вчителів, щоб вони як учні вчилися. Постійно. Але вони не будуть хотіти.

Ми “пілотуємо” новий стандарт в ста школах – в кожній школі по два класи. І які враження від батьків, враження від вчителів? Ми відібрали кращих. Це не є середньостатистичні. Це є кращі вчителі і кращі школи. Їм набагато важче працювати, але набагато цікавіше, і вони мають більше задоволення. А діти просто хочуть ходити до школи. Розумієте? Може, він не може ту косу лінію з гачком… чи не так пише, як в іншому класі, де ти цілий урок будеш натхненно вимальовувати. Тобі шість років, а ти маєш сидіти і робити ці речі.
Але розвиток і бажання вчитися є. Що ми робимо? Ми навчаємо вчителів. Ми хочемо 22 тисячі вчителів, які беруть початкові класи, перенавчити. Ми підготували тренерів для тренерів. Каскадний механізм. Ці тренери підготували місцевих тренерів. І зараз іде навчання в інститутах післядипломної освіти. Здійснює навчання перша сесія навчання вчителів. Крім того, є дистанційний курс. Це теж є нове, коли ти можеш собі в будь-який час, коли тобі зручно, пройти його. Є певні тести, ти маєш здати. І той тренер, який веде цю групу, буде здійснювати таку допомогу, як супервізію, над тими, як вони навчаються.

Крім того, Британська рада нам підготувала тренерів, які мають навчити 17 тисяч вчителів, які будуть навчати англійську мову. Гете інститут нам підготував 1500 вчителів, трошки більше, 1600… Бачите різницю. А французьку мову – 320.

– Ви знаєте, в Британії більше п’яти років не можна працювати вчителем молодших класів. Бо британці розуміють, якщо ти кожен день приходиш до дітей, щось з голосовою… Може, зараз немає, але була така історія.

Щось такого немає… Там інше. Після чотирьох тобі дають півроку відпочити. Але там інакше. Тому що там дуже цікаво. Ти є вчитель, наприклад, тільки другого класу. Я, наприклад, тільки першого або тільки другого класу. Чому воно є добре? Не було цієї системи. Це є система мікрорайону. Але буде інше питання: прошу мене до Марії Іванівни в клас, бо Марія Іванівна, ми всі знаємо, вона найкраща вчителька, вона є хороша. І виходить, що хто попав до Марії Іванівни, чотири роки він щасливий. Але, на жаль, є інші вчителі. І тоді, якщо ти попав до вчителя, то ти чотири роки, на жаль, не є дуже щасливий. І тому цей рівний доступ вирівнює це все. Ми думаємо про це, але по циклах. Тобто, якщо ми перейдемо до цієї точки зору, то мова буде про те, щоб на перший-другий клас в одному циклі був один вчитель, а тоді – вже третій-четвертий. Бо там більш предметне навчання буде. Ми ж беремо інтегровано. Бо дитина світ не розділяє. Вона бачить в цілісності.

– В мене було завжди враження, що перші декілька років у школі дитина губиться.

Зараз ми говоримо про початкову, де є основи. Нам дорога кожна дитина. Ми жодну дитину не можемо не підтримати, не дати їй розвиток. І це дуже важливо, щоб той стандарт, який прийняли, щоб досягнула кожна дитина. Це є найважливіше.

– Коли ці перші кроки дадуть сходи? Коли ви побачите, що правильна дорога, і цією дорогою можна йти далі?

Павло ХОБЗЕЙ: Результати реформи дають, як пише наука, через 8-10 років. Тоді ми бачимо. Це досить тривалий час. Міняються уряди, міняються люди, які їх роблять. І дуже важливо, щоб був єдиний план, який, незалежно від уряду, продовжили цю лінію. Бо ця концепція нової української школи дуже підтримана суспільством. Наше завдання – її не на словах, а на ділі, щоб батьки і діти відчули, що це є нова українська школа. І над цим ми працюємо.

Перші результати ми можемо мати вже по завершенню початкової школи. Ми зараз проводимо моніторинг в четвертому класі досягнень в мові. Бо українська мова і математика – це два основних предмети, які є. І, звичайно, ми відслідковуємо ці результати навчання з цих двох предметів. І тоді через чотири роки ми зробимо заміри, і ми побачимо ці речі. Але так само ми працюємо і робимо зміни в основній старшій школі. Тобто це неправда, що міністерство зараз… очевидно, що ми сфокусовані на цей перший клас, але так само ми думаємо і про старшу школу, в якій теж робляться певні зміни.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.