Філарет, патріарх Київський і всієї Руси-України: Ми твердо знаємо, що переможемо. І в цьому ніякого немає сумніву

Через війну тепер люди на Донбасі навертаються до Бога: по всій Україні допомагають і армії, і допомагають тим, хто страждає на Сході країни. Українці з Західної України, Центральної – з усієї України, а якщо вони допомагають – значить вони їх люблять.

Про це у програмі “Подія” з Миколою Вереснем повідомив Філарет, патріарх Київський і всієї Руси-України.

– Сьогодні важливий день для всіх православних українців. І з ким же не поговорити в такі дні, як з патріархом Філаретом, який люб’язно погодився приділити нам півгодини. Зрозуміло, що це такі півгодини на вагу золота. Дякую, ваше святосте, що погодилися. Як я розумію, ми з вами зустрічаємося в п’ятницю. І п’ятниця – це найсумніший день для православних. Про що ви думаєте в цей день, коли ми знаємо, що Ісус мав тяжку розмову зі своїм батьком, думаючи про долю планети Земля? Про що ви думаєте?

Ви сказали, що це сумний день. Але цей день не сумний. Чому не сумний? Тому що в цей день Господь Ісус Христос благозволив принизити себе так, як ніхто не може принизити. Бог стає людиною. І не тільки стає людиною, а й дає себе розіп’яти. Тим розіп’яти, яким він благодіяв. Для чого він це зробив? Зробив це для того, щоб визволити нас від гріха і від смерті. Виникає питання: чи може людина сама без Бога визволитись від гріха і від смерті? Не може. А якщо не може визволитись від гріха і від смерті, то значить – буде страждати вічно. Вічно буде страждати. І Бог зі своєї любові до свого творіння не хотів, щоб його творіння вічно страждало. І тому принизив себе, став людиною і дав себе розіп’яти. Причому ганебно розіп’яти. Розіп’яли його… Бо кого розпинали? Найтяжчих злочинців. І уявіть собі Бога, якого вважають найтяжчим злочинцем. І розпинають на хресті. І Бог це терпить заради того, щоб нас спасти.

І тому в цю Велику п’ятницю ми згадуємо це велике благодіяння Боже по відношенню до кожного із нас. То повинні ми сумувати чи навпаки радіти, схиляючись перед Божою величчю?

– Я зазвичай в п’ятницю сумую, а в неділю радію. Чи я правильно чиню?

Правильно. Тому що в неділю Бог переміг смерть. Смерть переміг. Це була остаточна перемога Бога над гріхом і над смертю. В п’ятницю через свої страждання він переміг гріх людський. А воскресінням своїм переміг смерть. А смерть була наслідком гріха. Тому для того, щоб визволити від смерті, треба подолати причину смерті – гріх. І Господь своїми стражданням подолав гріх. Як подолав? Його розпинали, а він звертався до Бога: “Отче, прости їм, бо вони не знають, що вони роблять”. Так. Хіба ми так ставимося до тих, хто нас кривдять? Не так. Чому не так? Тому що ми грішні. А він як безгрішний за своїх кривдників молився. Його ганьбили: “Якщо ти Син Божий, зійди з хреста, і ми тоді повіримо”. А Христос все їм прощав. Тому таким чином перемагається гріх в людській природі.

Чому ми кожного року згадуємо про ці страждання Ісуса Христа? Постраждав один раз і спас. А чому ми кожного року згадуємо про це?

– Мабуть, ми грішимо всі.

Не тільки тому, що грішимо. А тому що це шлях визволення від гріха кожного із нас. Тому що ми християни. Якщо ми християни, то це означає, що ми є спадкоємцями, послідовниками Христа. В чому ми є послідовниками? Його образу життя. Так, як він, живучи на Землі, поступав – так ми і повинні поступати. І тому, коли ми згадуємо його страждання, то ми повинні знати, що ми гріх свій перемагаємо теж стражданнями. І тому на страждання не треба дивитися як на щось таке, для нас неприємне і небажане – через страждання ми теж визволяємось від гріха.

Скажіть, коли ми звертаємося до Бога? Коли у нас все добре?

– Ні, ніколи. Коли погано.

Коли у нас все добре, ми тоді думаємо, що це ми досягли цього. А ось коли ми не можемо зі своїми бідами, скорботами справитися, подолати їм, то тоді – “Господи, допоможи”.

– Так і є.

Дивіться. Чому, наприклад, Господь попустив цю війну на сході?

– А дійсно чому? Якраз хотів спитати вас.

Попустив для того, щоб люди навернулися до Бога. Ось чому війни немає в центрі, а в Донбасі? А тому що в Донбасі люди найбільше відійшли від Бога.

– Їм московська церква каже: навпаки, ви підійшли до Бога.

Якби все було так, то не було б війни. А так через війну тепер люди на Донбасі навертаються до Бога. І не тільки на Донбасі. По всій Україні допомагають і армії, і допомагають тим, хто страждає на Донбасі. Допомагають хто? Українці з Західної України, Центральної – з усієї України. А якщо вони допомагають – значить вони їх люблять.

– Попри все.

Попри все. Бо допомагають. А якщо навіть і не можуть допомогти, то співчувають їм. А цього б не було, якби не було війни. Але ми не повинні думати, що війна – це благо. Це є зло. Але Бог через зло перемагає гріх. Хіба, коли Христа розпинали, це хіба добро? Це зло, це гріх людський. Але через ці страждання на хресті Господь переміг гріх. Так і зараз. І не тільки зараз, а й протягом всієї історії це відбувається. Ось давайте згадаємо Другу світову війни. Яким був наш народ до війни?

– Атеїстичний.

Про Бога не тільки… Богу не молились, про Бога не згадували. І уявіть собі, якби не було цієї війни, то, я думаю, сьогодні ми б уже і слово “Бог” забули б. А завдяки тим стражданням, які принесла війна нашому народу, люди навернулися до Бога.

– Цікаво розповідаєте, ваше святосте.

Завдяки цьому я сам такий. Ось якби не війна ця, я би не тільки не був би патріархом, а не вірив би в Бога. А війна привела мене до цього. Тому що, коли батько загинув на фронті, то я… А я любив його. І в мене виникло питання: він живий, існує чи не існує? Школа мене навчила, що людина померла – перестає існувати. Якщо це правда, що перестає існувати, то значить я люблю те, чого не існує.

– А цього бути не може.

А можна любити неіснуюче? Не можна. А я люблю. Значить він є. Таким чином я прийшов до віри в Бога. Але це завдяки тому, що батько загинув. А таких мільйони були. І це всіх людей навернуло до Бога. А війна сама по собі – зло. А привела до добрих наслідків.

– Ваше святосте, хотів би ще спитати, як ми вже пішли в таку велику філософію: добро-зло, такі дефініції, такі поняття… Я намагаюся поставити питання, об’єднавши політику і віру, політику і зло, політику і добро. Величезна кількість людей сьогодні у світі ототожнює зло з Кремлем. Тут є логіка, тут є щось таке, про що ми могли поговорити? Тому що ми бачимо: і Рада безпеки ООН, і Європейське співтовариство, і величезна кількість різних людей думають, що там проблема. У світі головна проблема. Отруюють людей, ви знаєте, на теренах Британії, якісь постійні провокації. Як це оцінює церква, ви?

Кремль – як Кремль. Люди-росіяни – як люди. Є люди і творіння Боже. І тому творіння Боже треба любити, як і Бог любить. Але ці творіння – люди, які сидять у Кремлі – чинять зло. Зло чинять. Так само, як юдеї розпинали Ісуса Христа, але ж ці юдеї – люди. Їх любити треба. А вони розпинали свого благодійника. Так і Кремль. Хоч вони і наші брати, а вбивають своїх братів. І що ще гірше – що, вбиваючи своїх братів, кажуть: ми не вбиваємо, а це ви самі один одного вбиваєте, а ми тут ні при чому. І це зло, причому світове зло – тому що неправду розповсюджують по всьому світу. По всьому світу розповсюджують: на Донбасі ми не воюємо, Крим сам до нас прийшов. А потім же Путін той зізнався, що “я керував”. То ти коли правду говорив: коли ти сказав, що “я керував”, чи тоді, коли заявляв, що Крим до нас повернувся добровільно? Де твоя правда?

Тому ми виступаємо не проти людини, навіть проти того ж Путіна, а проти зла, яке він чинить. І зло Господь терпить, але до відповідної межі. А потім – карає і знищує зло. І тому те, що зараз робиться, що зараз робить світ з агресором, свідчить про те, що прийшов кінець йому. Побачите, що зло буде переможене. Так само, як розіп’яли Ісуса Христа і раділи, що вже “обманщика” цього розіп’яли. А він воскрес. Так і тут – перемога буде правди, перемога буде добра. Бо в історії зло ніколи не перемагало.

Візьміть комунізм. Говорили, що це є благо, це рай не Землі, не треба нам раю на небі, а ми рай побудуємо на Землі. Але церква з самого початку говорила, що це неправда. І за це постраждала. Але говорила, що це неправда – рай на Землі побудувати не можна. Нема комунізму. І не тільки немає, а й ніколи не буде.

– Якби ви ще сказали, коли Україна переможе зло кремлівське.

Зло коли переможемо – Бог знає. Ми не знаємо. Але ми твердо знаємо, що переможемо. І в цьому ніякого немає сумніву. Так же само, як не може бути сумніву в тому, що Бога розіп’яли на хресті, а він воскресне. Можна сумніватися в тому, що Бог не може воскресити свого сина в плоті? Не можна. Так і ми не можемо сумніватися. Бо якщо ми сумніваємося, що правда не може перемогти, то, по-перше, ми не віримо в Бога.

– Можна сказати, ваше святосте, що віра в Бога є оптимізм? Бо ви такий оптимістичний. Просто я на вас дивлюся, і ви випромінюєте оптимізм. Це звідки? Це просто віра в Бога дає вам оптимізм такий? І немає у вас навіть сумнівів ніяких. Оптимістичне сяйво, я би сказав.

Нема. Чому нема? Тому що я не тільки вірю, що існує Бог, а я знаю, що він діє. А раз він діє, то не може бути так, щоб неправда перемогла. Не може цього бути. Хіба може світло випромінювати темряву.

– Ні, не може.

Не може. Бог випромінює світло. А ми зіткнулися з темрявою. То Бог як світло повинен цю темряву знищити. І – знищить. Скажіть, комуністи вірили, що побудують комунізм? Вірили.

– Ленін вірив, і Сталін вірив.

Так. А вірили в неправду. Бо на чому вони будували свою віру, своє майбутнє? На собі, на людському розумі. А людський розум затьмарений, заблуджується. А ми, коли віримо, ми не на свій розум покладаємося, а ми покладаємося на Бога, який сказав: “Я є істина”. І ось те, що сказав Бог, то є істина. А те, що говорить людина, може бути істиною, якщо співпадає це з божественною істиною. А може бути неправдою, якщо вона не співпадає.

От давайте згадаємо Дарвіна.

– Ух як далеко. Давайте.

Вірили по Дарвіну, що світ сам походить від нижчого до вищого. І причому, якщо ти не вірив в це, то вважали, що ти темна людина. Причому це не в Радянському Союзі, а вірив весь світ. Так. А тепер наука каже, що це все неправда. Тоді ви казали, що це є правда, а сьогодні вже ваша правда стала неправдою? А у Бога так нема. Те, що Бог сказав, те і відбудеться. Ось сказав Господь: “Побудую церкву, і ворота пекельні не подолають її”. Сказав. Безбожники подолали церкву? Ні. Коли Римська імперія гнала християн і сама зникла, а церкву не могла. Бо Христос сказав: “Церкву створю, і ворота пекельні не подолають”.

– Ну що вам сказати, ваше святосте? Навіть не знаю. Це ціла лекція цікава. Можете просто побажати щось українцям в ці дні? І ми вас залишимо, щоб ви займалися вже своїми справами.

Я, по-перше, бажаю не тільки українцям, а й взагалі всім християнам в ці дні особливо згадувати про Бога, про його любов до людського роду, про його страждання, про смерть і воскресіння. І щоб це надихало нас в нашому повсякденному житті. І тому ніякі труднощі нехай нас не бентежать, бо з нами Бог. І Бог попускає наші страждання і біди, але до міри. І цим треба жити. І тоді життя буде прекрасним, яким воно і є.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.