Газові схеми від Тимошенко до “мертвих душ” Фірташа – розслідування “Закритої зони”
Речовина, яка у природному стані не має запаху, а от в українських реаліях – майже завжди смердить. Газ. На ньому заробили свої статки українські олігархи та політики – в першу чергу ті, що тримають народ гіпнотичним “люди мої” і, заламуючи руки, розповідають про те, як “вона” за нього переживає. Все завжди відбувалося під гаслами турботи про бідних українців. Мовляв, треба, щоб у людей був дешевий газ. А він – так само як і сир – дешевим буває тільки у мишоловці. Тобто ви платите за дешевий газ, а потім ще додатково платите за вкрадене у вас же, тільки у кишеню тих, хто каже, що бореться з високими тарифами. Така історія.
Дмитро СЛІВНИЙ, кореспондент: До пори до часу більшість газу в Україну постачалося навіть не з Росії, а з Середньої Азії, зокрема Туркменістану – до середини 90-х – поки на авансцену не вийшла корпорація “Єдині енергетичні системи України”, більш відома як ЄЕСУ, яка захопила більшу частину газового ринку.
Дмитро МАРУНИЧ, експерт з енергетичних питань: Это компания, которую все время связывали с господином Лазаренко и госпожой Тимошенко
Дмитро СЛІВНИЙ: Після цього Україна серйозно підсіла на російську газову голку – “Газпром”. Ці стосунки між ЄЕСУ, Тимошенко та російським “Газпромом” справді дуже міцні. Настільки міцні, що Тимошенко і Лазаренко, всупереч інтересам України, поховали спробу тодішнього міністра енергетики замінити російський газ дешевим туркменським. Номінально прем’єр-міністр Лазаренко не мав стосунків до ЄЕСУ, але, як показало тодішнє офіційне розслідування, гроші Лазаренко таки отримував. Щоправда, не від ЄЕСУ, а від іншої компанії Тимошенко.
Микола ОБІХОД, слідчий генеральної прокуратури України у справі Лазаренка-Тимошенко: Виявилося, що ще в жовтні 1992 року кіпрська фірма Somolli Enterprises Limited була заснована на Кіпрі трьома жителями Дніпропетровська. А саме – Тимошенко Юлією Володимирівною, її чоловіком Тимошенком Олександром і їхнім другом сім’ї Олександром Гравцем.
Дмитро СЛІВНИЙ: Генпрокуратура тоді встановила, що Тимошенки через Somolli Enterprises Limited перерахували Лазаренку 86 мільйонів доларів. За що отримував ці гроші Лазаренко? У ФБР є свої пояснення.
Брайян ЕРЛ, спецагент ФБР, розслідував справи Лазаренка: Стосунки Павла Лазаренка з Юлією Тимошенко були дуже схожі на стосунки між ним та іншими бізнесменами в Україні. І він використовував владу для того, щоб змушувати Юлією Тимошенко та інших платити йому гроші, і при цьому гарантував успіх їхнього бізнесу.
Дмитро СЛІВНИЙ: Наприклад, Лазаренко розпорядився виписати російському “Газпрому” державні гарантії на борги приватної корпорації Тимошенко. Це 200 мільйонів доларів з кишень платників податків. Ще одна афера стосувалася співпраці з російською армією.
Георгій ОЛІЙНИК, чиновник Міноборони РФ у 1997 р.: Господин Лазаренко обратился к премьер-министру Украины, обратился в наше правительство с предложением, что погасить задолженность ЕЭСУ можно по схеме, разработанной украинскими экспертами. В своем письме он рекомендовал, чтобы этим вопросом занялась ЕЭСУ, которую возглавляла Юлия Владимировна Тимошенко.
Дмитро СЛІВНИЙ: Георгій Олійник у 97 році очолював фінуправління Міноборони Росії. У 2002-у його засуджено Московським гарнізонним військовим судом за зловживання при погашенні боргів ЄЕСУ. Кримінальну справу за цим фактом у Росії порушили. І, власне, щодо Юлії Тимошенко. Матеріали якої чомусь не були оприлюднені владою Російської Федерації і ніколи не потрапили до суду. Ставши прем’єр-міністром у 2005 році, Юлії Тимошенко вдалося вирішити кримінальне питання 90 років.
Микола ОБІХОД: Піскун – дуже гнучка людина. До кінця 2005 року він займав обвинувальну позицію, а в кінці 2005-го… вірніше, 2004 року. Він зорієнтувався, куди йти. Заявив, що Юлія Володимирівна Тимошенко допомогла і йому піднятися з колін, і благополучно одним розчерком пера разом зі своїми підлеглими похоронив цю справу.
Дмитро СЛІВНИЙ: Вдалося вирішити Юлії Володимирівні і свої проблеми в Росії. Про це напряму каже її одвічний газовий конкурент і олігарх – Фірташ.
Дмитро ФІРТАШ, олігарх: Юлия Владимировна – премьер. Где она находится? В Интерполе. Кто подал ее в Интерпол? Российская Федерация. У нее вот такой шлейф проблем. Я тогда ей сказал, что очень плохо, когда премьер-министр нашей страны работает агентом другой страны. Тогда никто этого не понял. Но я считаю, что они ее поймали за одно место, ее поставили в позу, которую она и выполнила, чье-то желание. Потому что кто-то играл.
Дмитро СЛІВНИЙ: Проте вже у 2005 році Юлія Тимошенко усунута від посади прем’єр-міністра і, відповідно, від газу. Не без сприяння президента України Віктора Ющенка на ринок газу заходить фірма-посередник “РосУкрЕнерго”, значна частина в якій належить олігарху Дмитру Фірташу.
Віктор УКОЛОВ, колишній народний депутат України: Уявіть собі, якщо Україна отримувала газ від Росії по ціні, наприклад, 40 доларів за тисячу кубів, а перепродувала по 180, який міг би бути дисконт, які велетенські гроші на цьому варилися і зароблялися.
Дмитро СЛІВНИЙ: “РосУкрЕнерго” пов’язували з іншою фірмою-посередником – Eural Gas, до якої так само мав стосунок Фірташ. А ще – Сева Могилевич – бізнесмен, оголошений владою США у міжнародний розшук. Виходець з України, близький до Володимира Путіна та керівництва “Газпрому”. У 2009-у Юлія Тимошенко на критиці газових угод Фірташа повертається до крісла прем’єра і вже укладає в Москві катастрофічний контракт, з найвищою в Європі ціною в 450 доларів за тисячу кубів газу і зобов’язанням “бери або плати”. Навіщо Тимошенко підписала невигідні газові угоди – залишається лише здогадуватися.
Олег ЄЛЬЦОВ: Ясна річ, що Юлія Володимирівна його уклала на свою користь, бо її стосунки з Росією давні і дуже плідні.
Дмитро СЛІВНИЙ: Утім ще до того, як президентом стає Віктор Янукович, а Юлія Тимошенко опинилася за гратами, за ті ж контракти на газовому ринку з’явився новий гравець – так званий младоолігарх Сергій Курченко. Пізніше його назвуть гаманцем Януковича. Проте починав він заробляти на газових схемах ще при прем’єр-міністрі Тимошенко – у 2009 році.
До нас потрапили документи Генеральної прокуратури про те, як починалася величезна газова імперія Курченка – з торгівлі скрапленим газом. Як видно з висновків – за сприяння уряду, голів обладміністрацій та навіть прокурорів. В Україні тоді діяли фіксовані ціни на скраплений газ для населення – турбота про бідних – в рази нижчі за реальну вартість. Державна компанія “Укргазвидобування” – тоді її контролював Онищенко – змушена була продавати скраплений газ на спеціальних аукціонах, буцімто для людей з негазифікованих сіл. Насправді фірми Курченка отримували його фактично задарма і перепродували згодом на ринку в рази дорожче. Всі спроби міліції чи слідчих перевірити наштовхувалися на відсіч згори. Вже після втечі Януковича “Укргазвидообування” підрахувало, що за рік втрачалося мільярд гривень. Мінімум.
Цікавий момент. Першим поскаржився на схеми Курченка на початку 2010-го майбутній міністр енергетики Юрій Бойко. Але талановитого юнака не арештували – Янукович взяв його як “гаманця сім’ї”. У 2014-у Курченко втік з України разом з Януковичем. Росія почала гібридну війну проти України. Врешті “Нафтогаз” повністю відмовився від російського газу.
Про схеми облгазів Дмитра Фірташа з “мертвими душами”
Володимир АР’ЄВ: Буквально нещодавно з’ясувалося, що облгази Фірташа, олігарха газового, віднайшли новий том “Мертвих душ”, і в такий спосіб вирішили заробити додаткові гроші.
Дмитро СЛІВНИЙ: Газовий олігарх Фірташ продовжує боротися за імперію, яку він поволі втрачає. На 1 січня цього року заборгованість приватних облгазів перед державним “Нафтогазом” становила 10 мільярдів гривень. А на 27 лютого 2018 року ця сума різко зросла – до 30 мільярдів.
Тетяна ЧОРНОВОЛ, народний депутат України: Тому коли облгази Фірташа говорять, що у нас такий борг перед “Нафтогазом”, тому що не платить населення, – ми знаємо, чи це правда, і не можемо перевірити.
Дмитро СЛІВНИЙ: В березні 2018 року “Нафтогаз” оприлюднив скандальну новину – обласні газові компанії збуту, що переважно належать олігарху Дмитру Фірташу, не доплачують державі мільярди гривень. Виявилося, це достатньо випадково.
Тетяна ЧОРНОВОЛ: Нещодавно “Нафтогаз” поставив в “Кіровоградгаз” у наглядову раду свою людину. І ця людина провела ревізію і зразу дала результат, що в “Кіровоградгазі” були створені фіктивні споживачі газу серед населення. Він зразу виявив 400 “мертвих душ”, на які було списано 78 мільйонів гривень. Вже схема є. Але 78 мільйонів гривень і нинішніх 35 мільярдів боргів – це трошки різні цифри.
Дмитро СЛІВНИЙ: Як же працює схема? Вона проста як двері. Через відсутність лічильників значна частина українців споживає газ за так званими нормами, висмоктаними з пальця.
Дмитро МАРУНИЧ: Тогда была разница между населением, теплокоммунэнерго и промышленностью. И если кто-то списывал по нормам потребления – а нормы тогда были завышены явно, 9 кубов на прописанного человека – списывал какую-то часть этого газа по нормам, то эти неучтенные объемы при наличии какой-то организованной схемы на местах в так называемых облгазах, можно было продавать другим потребителям по более высокой цене.
Дмитро СЛІВНИЙ: Сьогодні норми споживання значно зменшені, скоротилася і різниця в ціні для населення та промисловості, однак заробляти на цьому, виходить, все одно можна.
Дмитро МАРУНИЧ: Кто-то, имея доступ к абонентской базе, реализовывал “мертвым душам” этот газ, на бумаге.
Дмитро СЛІВНИЙ: Але дізнатися, хто і скільки споживає газу, в країні наразі практично неможливо. Інформації про це у держави нема – лише у приватних постачальників газу. Тобто – у Дмитра Фірташа.
Валентин ЗЕМЛЯНСЬКИЙ, експерт з енергетичних питань: У него контроль над региональной газовой компанией сохраняется. Мы знаем, что в управлении находятся, по его же словам, порядка 70% региональных газораспределяющих компаний. А по сути дела, они являются одним из звеньев в системе газораспределения.
Дмитро СЛІВНИЙ: Наразі облгази-монополісти, з одного боку, одноосібно розпоряджаються газом. А з іншого – зібраними у підприємств та населення грішми і потоками субсидій, які для незаможних виділяє держава.
Валентин ЗЕМЛЯНСЬКИЙ: Если мы говорим о возможности незаконного обогащения, то речь идет в первую очередь о субсидиях. Потому что проконтролировать сейчас объемы субсидий: “мертвые души”, не “мертвые души”, объемы потребления… Все это создает неучтенные объемы газа.
Нагадаємо 7 березня “Газпром” запропонував “Нафтогазу” дату проведення переговорів щодо розірвання контрактів на постачання та транзит газу.
6 березня “Газпром” подав апеляцію на рішення Стокгольмського арбітражу у справі про постачання газу в Україну.
28 лютого Стокгольмський арбітраж задовольнив вимоги НАК “Нафтогаз України” щодо компенсації за недопоставлені “Газпромом” обсяги транзиту.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.