Онищенко залишився без коштів, бо витратив їх на блокування спецконфіскації – розслідування програми “Закрита зона”
275 голосів Верховна Рада віддала за притягнення цього депутата до кримінальної відповідальності. Він обіцяв співпрацювати зі слідством, натомість втік за кордон і почав всюди кричати про політичні переслідування, особливо з екранів російських телеканалів. Його звати, за документами, Олександр Онищенко. В оригіналі – Олександр Кадиров. Людина, близька до чеченських лідерів – служників Путіна. Людина, яку звинуватили в багатомільйонній корупції і розкраданні. Людина, яка вирішила мститися українській владі за відкриті справи речами дуже сумнівного походження, – записами, які вочевидь готувалися зацікавленими особами так само довго, як і анонсувалося самим Кадировим-Онищенком. Півтора роки. Журналісти “Прямого” можуть розказати значно більше і цікавіше про цю історію.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО, журналіст: Депутат-утікач Олександр Онищенко виринає то тут, то там. Але найчастіше – на російському ТБ, де на радість ведучому і гостям розповідає про те, як буцімто записував президента України на наручний годинник, і всі ці матеріали передав у сам Вашингтон. На перший погляд, нагадує історію з плівками Мельниченка, які свого часу призвели до міжнародної ізоляції України та її тодішнього президента Кучми. Але це лише на перший погляд. Адже цього разу США дуже скептично реагують на так званий компромат. І з’являється він переважно лише у ЗМІ країни-агресора.
Андрій ДЗИНДЗЯ, журналіст-розслідувач: Дуже цікава історія з її фамілією. Бо він же насправді Кадиров, а не Онищенко. І не Романович, а Раджабович. А поміняв він фамілію по тій причині, що на нього в Німеччині відкрита кримінальна справа.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО, журналіст: Це – версія журналіста-розслідувача Андрія Дзиндзі. Є й інша, яку свого часу озвучував екс-“убозівець” Валерій Кур. Він стверджує, що Онищенко-Кадиров у 90 роках був членом злочинного угруповання Киселя і мав прізвисько Татарин. Кур навіть документи демонстрував. Як би там не було, але вже 2000-х роках Олександр Кадиров перетворюється на бізнесмена Онищенка, який дуже любить жінок, знаменитостей і коней.
Деякі видання пов’язують його з VIP-проституцією. Мовляв, саме через нього українських дівчат постачали сильним світу цього. Наприклад, сину лівійського диктатора Каддафі. Утім головне захоплення Кадирова-Онищенка у цей час інше – газ.
Тетяна ЧОРНОВОЛ, народний депутат України: Я абсолютно переконана, що бізнес Онищенка – це взагалі була спадщина Януковича. Онищенко був тільки менеджером в часи Януковича спільної діяльності по видобутку газу.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО, журналіст: Його зірковий час, як це не дивно, розпочнеться з Революції гідності. 20 лютого 2014-го. Розстріл Небесної сотні на вулиці Інститутській. Вже через два дні Віктор Янукович пакує своє майно у КамАЗи і втікає з Києва, а потім – і з країни. Разом з ним – майже вся владна вертикаль. Минає ще чотири дні. І поки формуються нові органи влади, а Росія анексує Крим, державна компанія “Укргазвидобування” передає товариству “Природні ресурси+” із орбіти Онищенка права на користування одразу кількома свердловинами.
З простого менеджера Онищенко в один момент перетворився на справжнього власника газових родовищ. От тільки працювати за законом він не збирався. У хід пішли старі схеми по мінімізації прибутку і абсолютні ноу-хау Онищенка. Першим дзвіночком стала інформація про те, що Онищенко своїм літаком возить міністра екології Ігоря Шевченка, відповідального за видачу ліцензій на видобування газу.
Результатом скандалу стала відставка міністра, призначеного на прохання фракції “Батьківщина”, хоча її лідер до останнього спростовувала цю інформацію. Утім уже наступного дня після цієї заяви з’явився документ за підписом Тимошенко, в якому вона просить призначити Шевченка міністром екології і ручається за його професіоналізм. До цього варто додати, що Тимошенко протягом тривалого часу лобіювала зниження ставки ренти на газ, і врешті свого домоглася. Утім для фірм Онищенка розмір податків значення не мав, бо вони їх просто не платили. Сума була колосальною – на той час понад мільярд гривень.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО: Олександр Онищенко, попри обіцянки співпрацювати зі слідством, з України втік і переховується то у країнах Європи, то в Росії, де в нього є громадянства. Саме з Росії він і жбурляє порціями звинувачень в корупції на адресу української влади. Мовляв, сумками возив гроші у парламент для підкупу депутатів. Тетяна Чорновол впевнена: частково це правда. От тільки намагався купувати голоси Онищенко не на замовлення Банкової, а з власного інтересу, бо дешево придбав токсичні активи Януковича і дуже не хотів ухвалення закону про спецконфіскацію.
Тетяна ЧОРНОВОЛ, народний депутат України: Онищенко залишився зараз буквально без коштів. Тому що він дуже багато вклав в ці облігації. Далі він дуже багато вкладав в Україні, коли блокував спецконфіскацію цих коштів Януковича, активів Януковича в державний бюджет. Бо це був його інтерес зокрема. Це дуже багато проплачених програм, це дуже багато проплачених активістів, це ціла фракція “Батьківщина”, яка тоді просто трупом лягала. І там теж видно, що стирчали вуха Онищенка. Він дуже багато платив коштів на “112 канал”, щоб розганяти програми, які оббріхують спецконфіскацію активів Януковича. Скажу вам, що наметове тарифне містечко Капліна під урядом, яке стояло там більше року, – це було теж фінансування Онищенка.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО: Вже згодом в процесі розслідування сплило ще чимало цікавих фактів і вже згадувані брати Суркіси. Точніше, один із них – президент футбольного клубу “Динамо” Ігор.
Тетяна ЧОРНОВОЛ: Що стосується Суркіса. Гроші треба було виводити, щоб, не дай бог, не був накладений арешт. Під час обшуку в ресторані “Матрешка” і в офісі Онищенка в Києві було знайдено, що кошти виводились через ТОВ “Елара Груп” і “Ростон Груп”. А цей цікавий документ – перевірка банку “Преміум” – показує, що потім з цих “Росто Груп” і “Елара Груп” кошти потрапляли на рахунки такої собі Кришталь Наталії Сергіївни, яка входила в наглядову раду банку.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО: Ось документ Національного банку, на який посилається Тетяна Чорновол, – про фінансові операції клієнтів банку “Преміум банку”. Згадувана Наталія Кришталь, отримавши кошти з “Ростон” та “Елара Груп”, перечислила на рахунок Ігоря Суркіса понад 277 мільйонів гривень. Той скористався ними по-особливому – витратив за кордоном у казино.
Тетяна ЧОРНОВОЛ: Для чого існує ця схема по казино? Ти йдеш в казино. Щоб грати, тобі треба купувати фішки. Коли ти купуєш фішки в казино, в жодному казино в тебе не просять походження доходів. Ти даєш налічку – тобі дають фішки. І от набрав ти фішок на сто мільйонів гривень. А після того ти можеш не грати – ти можеш їх відразу здати. Але тоді вже тобі казино дає чек, що ці гроші твого виграшу, навіть якщо ти ними не грав.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО: Всього, судячи з документу, у 2015-у Суркіс витратив в казино майже півмільярда гривень. Може, просто збіг? Як і поїздка до Росії – звісно, у футбольних справах – у тому ж 2015-у Григорія Суркіса. В один час з Віктором Медведчуком. Є інформація видань “Чемпіон” та “Цензор” про їхню спільну зустріч з президентом Росії Володимиром Путіним. І російське громадянство Онищенка, і те, що саме на російському ТБ він зі своїми плівками зараз улюблений гість – теж випадковість? Звісно.
Володимир АР’ЄВ, автор: Власне, так звані записи Онищенка підхопили синхронно російські ЗМІ, українські, що належать “регіоналу” Мураєву, олігархам Коломойському та Димінському, партії “Самопоміч”, а також – опозиційні політики в унісон з кремлівськими пропагандистами.
– Чим ви поясните такий симбіоз щодо так званих плівок Онищенка в плані спільної позиції української опозиції і кремлівських пропагандистів?
Володимир ЦИБУЛЬКО, політолог: Ситуативні союзи дуже часто викривають старі “гебістські” закладки. І тут треба думати, де новий ситуативний союз, а де стара “гебістська” закладка. Політик, який мислить патріотичними і національними категоріями, навіть у випадку великого викриття проти себе, ніколи не ризикне йти на інформаційний майданчик окупанта-агресора. Ніколи. Для людей на зразок Онищенка Україна – це був “баблоробний” станок.
Роман РЕВЕДЖУК, журналіст: Достатньо подивитися, що відбувається в інформаційному полі. Ряд телеканалів, які належать і Коломойському, і Димінському, і тим-тим, об’єдналися. Це така своєрідна опозиційна коаліція проти влади, проти конкретної особи – проти президента України. На мою думку, Онищенко йшов до президента дійсно домовлятися. І кожен з тих олігархів дійсно йшли до нього домовлятися. Вони розуміли, що рано чи пізно в Україні появиться той, хто їх заставить платити в державу, працювати на інтереси держави. Але вони ніколи не могли очікувати, що це буде саме Порошенко. Для них на сьогоднішній день Порошенко – це “чужий серед своїх”.
Але я би хотів розділяти трохи Порошенка в напрямку ведення бізнесу. Тому що, якщо ця група людей виводила активи за кордон, то Порошенко у свою чергу – і це доволі очевидні речі – інвестував в українську економіку, розбудовував підприємства. Порошенко зайняв позицію державника під час війни. А ці люди зайняли позицію виключно своїх шкірних інтересів.
– Говорять про тісний зв’язок Тимошенко і Онищенка.
Володимир ЦИБУЛЬКО: Яка в парламенті політсила відкрито звинувачує в тому, що, наприклад, Онищенко співпрацював ледь не з президентом в якихось оборудках? Але ж президентська політсила Онищенка віддає в руки правосуддя і голосує. А захищає в судах і на кожному кроці – хто? “Батьківщина”. Хто кінцевий бенефіціар? Так, кінцевий бенефіціар оборудок газових все-таки політсила “Батьківщина”. Онищенко, між іншим, проговорився, що він роздавав кошти ще деяким депутатським групам. Там на орбіті ще фігурує. Але, очевидно, ці суми були такі, що вони легко переступили і голосували, тому що політична перспектива важливіша.
Зараз це “колективний Онищенко”. Тому що сума опонентів президента не знайшла іншого втілення тарану, яким можна протаранити репутацію і добре ім’я. Таким ситуативно став Онищенко. Якби там був хоч один достатній факт для збурення справжнього – або інформаційної хвилі, або відкриття справжньої кримінальної справи – вони б ніколи не таїли цю інформацію. Вона була б оприлюднена ще два роки тому. Немає цього. Фактажу недостатньо. Тому технологічно розкручується сама технологія трактування цього сюжету. Тобто, що є якісь плівки, а що в них – вже не важливо.
– Чи вдасться довести його справу в Україні, відкриту проти нього Національним антикорупційним бюро, до кінця?
Роман РЕВЕДЖУК: На сьогоднішній день антикорупційне бюро не працює так ефективно, як я би особисто хотів, як би хотів кожен українець. Тому що є ряд громадських організацій, які, отримуючи закордонні гранти, впливають також на суспільну думку. Ми маємо відкритий приклад того самого Шабуніна. І я не здивуюся, що якщо виявиться в кінцевому результаті, що Шабунін якимось чином причетний до того самого Онищенка і так далі.
Володимир ЦИБУЛЬКО: Тут справа чистоти, так би мовити, жанру. Тому що зрозуміло, що та група адвокатів, іноземних в тому числі, яка обслуговує цього “колективного Онищенка”, вона чекає справи для того, щоб розгорнутися в Європейському суді з прав людини. Тому рішення українських інстанцій має бути бездоганне. А якість слідства НАБУ? Мабуть, якраз ця справа, як би там не нарікали на інші справи з не меншими сумами, але ця справа є показова для НАБУ. Тому що по суті це вже удар не лише по доброму імені деяких громадян України, а це чітко скоординована з агресором атака проти української держави. І тут треба довести до кінця.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.