Олег Медведєв: Більш широкий загал людей відчує позитивні зміни вже після президентських виборів – в 2020-2021 роках

Є люди, які відповідали за країну, і за кілька років економічну ситуацію вирівняли і знайшли компенсатори російським ринкам, і економіка зараз починає підніматися. І саме тому заходять на український ринок і ці компанії.

Про це у програмі “Ехо України” заявив політтехнолог Олег Медведєв.

– Народні депутати ухвалили закон про трансплантацію. Завтра у Верховній Раді традиційна “година запитань до уряду”. А наступного тижня народні депутати знову зберуться під куполом. Обіцяють: головним питанням буде закон про антикорупційний суд. Що скажете про це все?

Про це важко говорити. Тому що у нас якось прийнято, що політичні експерти коментують у нас все підряд. Не вистачало ще коментувати, як на мене, доволі медичну проблему, пов’язану з трансплантацією органів.

– А вона не політична?

Я дивлюся коментарі окремих народних депутатів, то мені здається, що декого “чорні” трансплантологи вже десь зустріли на вулиці і витягли мозок. І взагалі язик без кісток – це важка хвороба. До речі, сьогодні є така громадська організація – на жаль, я забув її назву – яка робить регулярний моніторинг заяв політиків на предмет наявності в них достовірності чи брехні. І знаєте, що мене дивує в цих дослідженнях? Ніби ситуація в Україні така, що насправді є за що владу критикувати реально. Але для чого брехати? Тому що лідерами цього рейтингу… вони його роблять десь уже з півроку, можливо, і більше. Незмінними лідерами цього рейтингу по маніпуляції фактами, по відвертій брехні є опозиційні політики різного ґатунку. Не хочу називати прізвищ, нікого не ображати. Я не можу зрозуміти, для чого. Матеріали для критики – для правдивої критики, аргументованої критики – вони лежать на поверхні. І так має бути в демократичному суспільстві.

– Ми зараз дивилися на Ляшка. Ми ж чули.

Я не розумію, для чого. Ну хіба для того, що… Я можу це оцінити як політтехнолог. Якби він сказав, може, щось розумне, ви б його і не показали в кадрі. Але оскільки вислів яскравий, соковитий, образний, я би навіть сказав, певною мірою смішний з одного боку, а з іншого боку трагічний, то великі шанси потрапити з такими заявами до телевізійного ефіру.

– Мені сьогодні сказали, що от Росія зробила Керченський міст, і це великий інфраструктурний об’єкт. А далі запитали: а от в України є якісь інфраструктурні об’єкти, що вона може показати – ви там зробили міст, а ми тут щось? Як можна відповісти на це питання: що у нас таке значне зроблено за чотири роки?

Ми з вами трошки знаємо історію. І є тоталітарні чи авторитарні держави, в яких завжди є гігантоманія. І автократи-диктатори завжди вкладаються в якісь великі проекти. Звичайно, це з одного боку. З іншого боку, Росія багатша, ніж ми, країна. У неї є ресурси для зведення більш вагомих споруд. Тим більше, що ми всі бачимо, що зараз відбувається останнім часом зростання світових цін на нафту. І це на руку Росії, це їй дає хороші, суттєві додаткові доходи до бюджету. В України можливості скромніші, але тим не менше.
В авторитарних країнах є мегапроекти – будувати щось величне. Демократичні режими більш орієнтовані на те, щоб робити щось конкретне і приземлене для людей. Тому для нас, певно, важливіше, можливо, відкрити якісний ФАП, збудувати нову сучасну школу і так далі. Але, з іншого боку, якісь важливі речі будуються. Наприклад, наскільки я знаю, за кілька тижнів буде відкритий новий тунель в Карпатах між Львівською і Закарпатською областями, який в рази збільшить пропускні потужності нашої залізниці і наших залізничних сполучень з Європою.

І врешті-решт, в Росії не так вже й багато таких великих інфраструктурних проектів. Згадайте ще щось, крім Керченського мосту.

– Це був міст на острів Руський. Але це було давно. І олімпіада.

Але про цей, до речі, Керченський міст. То з ним ще в 90-і роки носився Лужков, потім його обговорювали як спільний російсько-український проект. Але зараз у Путіна виникла дуже сильна політична мотивація збудувати цей міст. Тому що це не той інфраструктурний проект, який є виправданий з точки зору економіки, який є якоюсь серйозною економічною інвестицією. Це політична демонстрація. Я, чесно кажучи, не думаю, що там з точки зору транспортної чи економічної цей проект надто для Росії потрібен.

– 4,8 мільярда доларів. Уявляєте собі?

Правильно. Це навіть для Росії шалені гроші. І ви уявляєте, скільки би на ці гроші можна було, наприклад, вирішити проблем в російському так званому “нечерноземье”, в Рязанській області.

– Там зараз найбільший негатив у соцмережах, який зараз іде в Росії, – те, що стало відомо вчора-сьогодні, що гроші забрали з будівництва трьох мостів в Якутії. І ті проекти закриті.

Так, це винятково політична демонстрація.

– Суд заарештував керівника РИА “Новости Украина”. Ми хотіли побачити, що вони покладуть на стіл, тобто прокурори, слідство. І так і не зрозуміло, що вони поклали на стіл.

А медаль за повернення Криму – це замало?

– За повернення Криму?

Там якась нагорода від Шойгу. Так, це пов’язано з Кримом. Це нагорода, яку видавало Міністерство оборони Росії всім тим, хто брав активну участь в пропагандистському забезпеченні анексії та окупації Криму.

– І це державна зрада?

Я не юрист. Я скажу те, що я точно знаю. Я неодноразово заходив на сайт цієї агенції. І мене завжди протягом останніх років дивувало взагалі, як в Україні це може існувати, як дивує і багато інших сайтів. Я не вважаю цю агенцію журналістським продуктом. Це інформаційні війська Російської Федерації, як і багато інших російських формально медіа-ресурсів, як то “Russia Today”, “Первый канал”, канал “Россия” і так далі. Це інформаційні війська в інформаційній війні, яку Росія веде проти України. І, на мою думку, на ці випадки такі категорії, як захист свободи слова, права журналістів і так далі, не розповсюджуються.

Все інше я не готовий коментувати. Тому що я кілька років тому взяв собі за правило ніколи не називати людей злочинцями доти, доки немає вироку суду. Але з точки зору політичної і політтехнологічної оцінка діяльності таких ресурсів мені є абсолютно зрозуміла. І я вважаю, що тут немає нічого спільного із журналістикою.

– А те, що в нього є російський паспорт, і тому 60 діб у СІЗО? Вони ж можуть відібрати російський паспорт.

Хто вони?

– Слідчі органи і так далі.

Дивіться, якщо претензія “державна зрада”, то державна зрада може бути пред’явлена тільки громадянам України. Бо громадянин іншої держави не може зраджувати.

– У нього два паспорти.

Тому претензії у правоохоронних органів до нього винятково як до громадянина України.

– Слідчий комітет РФ відкрив карне слідство проти 15 суддів Конституційного суду України за те, що вони не визнали “референдум” у Криму. Ви уявляєте це собі?

Ні, це неможливо собі уявити.

– Але вони це зробили.

Я думаю, проблема полягає в тому, що Господь забрав у них розум. А коли вони порушували кримінальну справу, Слідчий комітет проти Яценюка, який нібито воював у Чечні? У вас в цій історії щось дивує?

– Знаєте, дивує.

Мене вже там нічого не дивує.

– Я розумію, що це політичний крок. Для чого це зроблено?

Я не знаю. Ви хочете, щоб я шукав якусь логіку в їхніх абсурдних діях.

– Мені здається, це політична історія.

Я думаю, це політична історія. Це ж знову-таки частина інформаційної війни, яку Росія веде проти України.

– На кого вона розрахована? Росіянам плювати на це. Українці порегочуть. Члени Конституційного суду України, не думаю, що збираються їхати в Москву.

Я собі так уявляю, що російська аудиторія схильна вірити в будь-які нісенітниці. І очевидно, що це не для української аудиторії, не для європейської, а це з якихось міркувань, з чиїхось порад, за чиїмось рішенням зроблено, очевидно, для споживання внутрішнє російської аудиторії. Тому що ця їхня потужна машина, яка працює, вона постійно потребує якихось доказів для росіян, що Україна – це великий ворог Росії. А пояснювати та інсталювати думку про ворожість України потрібно для того, щоб виправдовувати в очах тієї ж російської громадської думки російське втручання у справи України, в тому числі і військове.

– Тобто має бути якесь суворе слідство, скажемо так.

Напевно. Можливо, їх заочно присудять до смертної кари.

– Відомі шведські бренди IKEA і H&M вже в цьому році вийдуть на ринок України. Мене це тішить. Як ви ставитесь?

Я, звичайно, до цього ставлюся нормально. Просто я розумію як політтехнолог і як журналіст, що, в принципі, зараз суспільні настрої такі, коли хороші новини не користуються попитом. І для того, щоб відчути приязнь аудиторії по той бік телевізійного екрану, напевно, краще говорити такі речі, які, наприклад, говорив мій тезка на прізвище Ляшко.

Що відбувалося, якщо подивитися на це з висоти чотирьох останніх прожитих нами важких років? Російська агресія дуже боляче вдарила по українській економіці. По-перше, ми зразу, втративши Донбас і Крим, ми втратили четверту частину промислового потенціалу України. Зрозуміло, що ті промислові підприємства, які ми там втратили, вони шляхом ланцюгової реакції обрушили по ланцюжку інші сектори економіки України.

Плюс, Росія агресивно закрила для України – була ще, так би мовити, економічна агресія – повністю російський ринок практично для українських товарів. Якщо в 13 році майже третина українського експорту йшла до Росії, то зараз це менше 8%. І ми, слава богу, знайшли компенсацію на європейських ринках.

Звичайно, це боляче вдарило по рівню життю людей. І жодна влада… хто б, наприклад, з сьогоднішніх опозиціонерів не був при владі, вони б за цих умов не змогли б врятувати країну, захистити від падіння рівня життя. Але ми взагалі могли впасти в прірву, міг відбутися дефолт, повний економічний колапс і так далі. Слава богу, люди, які відповідали за країну, вони за кілька років цю ситуацію вирівняли і знайшли компенсатори російським ринкам, і економіка зараз починає підніматися. І саме тому заходять на український ринок і ці компанії.

Більшості людей позитивний ефект від цього поки що не відчутний. За іронією долі, більш широкий загал людей ці позитивні зміни відчують вже після президентських виборів – в 2020-2021 році. Це буде не одразу. Цей тренд триватиме кілька років. А відчується це після президентських виборів, незалежно вже від того, хто їх виграє. І парламентські вибори, і новий уряд. Але це буде наслідком тих дій, болісних і непопулярних, в тому числі, які були зроблені в 15-16-17 роках.

17 травня Верховна Рада України підтримала в другому читанні законопроект №2386а-1, який дозволяє трансплантацію органів після смерті донора за умови, що він заздалегідь надав письмову згоду на трансплантацію.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.