Анатолій Матіос: Я ратую, давайте створимо “Національне бюро військової юстиції”

Вирішення проблеми війни, миру, невідворотності покарання і справедливого розслідування і судових рішень відносно захисників вітчизни – це є пріоритет.

Про це сказав головний військовий прокурор Анатолій Матіос у програмі “Подія” з Миколою Вереснем.

Про проблеми судочинства щодо військовослужбовців

Я ратую і вже всім прошепотів, прожужжав всі вуха, і говорю: давайте створимо за аналогом з НАБУ в Україні, яка воює і ще буде мати довго військовий синдром, створімо єдиний орган, який буде називатися “Національне бюро військової юстиції”. Ми маємо 255 тисяч тільки тих, хто несуть службу. Ми маємо біля 500 тисяч уже тих, хто пройшли різні рівні мобілізації… Тому я ратую спочатку радше за єдину систему. Я ж не законодавець, і Генпрокуратура не законодавець. Може, хтось з великих говорунів і тих, хто відносять себе до пасіонарних, надумає внести такий законопроект. Він готовий.

Нам треба військовий суд… Ми зараз замість 8 тисяч суддів маємо 3 тисячі. І цивільні судді з адмінпротоколами, з пиятикою, з позбавленням прав, з крадіжками, грабежами, іншими злочинами не встигають. А коли не встигають людині, яка захищала державу, дати відповідь – винен чи не винен, засуджений чи не засуджений, на тобі штраф чи умовне позбавлення волі – відбувається зневіра у державні інституції.

Найперше, найголовніше і на перспективу ще багатьох років – ми повинні думати насамперед про це. Вирішення проблеми війни, миру, невідворотності покарання і справедливого розслідування і судових рішень відносно захисників вітчизни – це є пріоритет.

Про “національні дружини”

Ми всі бачили очільника “національних дружин” Ігоря Михайленка з позивним “Черкас” на брифінгу в УНІАН. Ми бачили картинку, яка є контраверсійна для різного сприйняття різних сегментів суспільства. Я його знаю, ще коли “Азов” служив, і він був командиром розвідки “Азову” під Маріуполем. Я радше за пасіонарність цих людей. Вони хочуть у цей страшний і в такий шикарний час для росту пасіонаріїв стати тими провідниками і уособленням духу нації, перспективою правильного розвитку не тільки країни, а й держави. Але українці мають фобії – без пояснення наступають страхи.

Ми рухаємося, намагаючись побудувати державу. Але державу не будують з даху. Тому що це буде як в тій казці: той з соломи, той з каміння, той взагалі з непотребу. Правильно побудована будівля буде стійка. Україна повинна позбутися меншовартості. І вияв, і прояв громадянської позиції – трохи невірно, дещо страхаючи, з проведенням інформаційних операцій відносно тих подій, які уособлюють ці “національні дружини”, – вони викликають запитання у киян.

Мені імпонує позиція міністра внутрішніх справ. Він що сказав? Любе парамілітарне утворення, яке виходить на вулиці українських міст, є незаконним. Однак є закон про охорону громадського порядку, де написано, що якщо громадські об’єднання патрулюють спільно з Нацполіцією, то це буде уособленням того, що держава закликає суспільство і його саму пасіонарну частину до виконання функцій держави.
Я ратую за те, щоб наше Міністерство внутрішніх справ стало аналогом МВС Америки, яке, наприклад, займається також питаннями культури. Більше 20 музеїв у Вашингтоні опікується і утримується за рахунок МВС. І це буде говорити про те, що істинно представники силового, правоохоронного крила державного примусу всіляко займаються суспільством.

Про досягнення військової прокуратури

– Скільки разів на тиждень ви зустрічаєтесь з генеральним прокурором?

По потребі. Якщо я буду до нього бігати і показувати свою присутність на роботі шляхом просиджування штанів у приймальні – це буде говорити про те, що я такий, як всі. По потребі, я беру на себе відповідальність. А якісь кардинальні питання, які потребують компетенції генпрокурора, я погоджую. Зазвичай це відбувається в понеділок. Далі йде робочий процес. Сьогодні я мав з ним півгодинну зустріч. Я сьогодні хвалився роботою своїх підлеглих.

– А що вони такого зробили?

Навпроти вашого “Парусу”, де зараз телеканал “Прямий”, перебуває інший офісно-торговий центр – “Гулівер”. Це любиме місце розміщення всіх офісів підозрюваного екс-“мінздоха” Клименка. Так от, військова прокуратура започаткувала і допомогла запустити роботу Державної агенції з управління конфіскованим майном. Крім переданих маєтностей, квартир і всяких інших земельних ділянок, а їх багато, було передано до управління держави тисячу залізничних вагонів. Я сьогодні сказав: “Юрію Віталійовичу, хочу вам доповісти, що з моменту передачі до Національного агентства з управління конфіскованим майном держава получила за рахунок експлуатації вагонів, які держава забрала за законом, 105 мільйонів живих гривень, які пішли на рахунок до державного бюджету”.

Ми робимо все за законом. І все, що награбовано в державі, воно перейде в управління держави до того моменту, поки не буде винесений вирок. Це загальноєвропейська, загальносвітова практика. Управління конфіскованим майном – це не закулісся, де хтось заробляє, як колись було при попередніх владах. Тепер це йде в дохід держави. Покажіть мені хоч одну інституцію правоохоронну в державі, яка за чотири місяці живими грошима принесла внаслідок виконання норм закону 105 мільйонів гривень. Це зробила військова прокуратура.

Батьки, родичі і мої дорогі колеги, підлеглі, військові прокурори! Я вам шалено вдячний. Я сьогодні ходжу в ейфорії від того, що навіть генеральний прокурор здивувався таким результатам.

Про візит німецьких політиків до Криму

– Наші “друзі” з Німеччини під назвою “Альтернатива для Німеччини” приїхали в Крим. Вони не з Бундестагу. Що може з ними зробити Україна?

Україна нічого не може робити. Бо Україна – це є держава. А от закон український і міжнародний закон дозволяє. Наскільки мені відомо, я цим не опікуюсь, зареєстровано кримінальне провадження за незаконний перетин кордону України, так як вони потрапили з Росії. Це було зроблено за заявою МЗС України. Зареєстровано провадження і буде розслідування. Буде запит у відповідні консульські установи, буде запит про міжнародну правову допомогу до німецьких правоохоронців, які запитають: люди добрі, незнання закону не звільняє від відповідальності.

Що ми побачили? Я радий і вдячний німецьким депутатам. Ми побачили сателітів нашого сусіда. І саме дивне, що у них ще страх поствоєнний, ще зі сталінських страхів присутній. Більшість з цих депутатів із земель Східної Німеччини, яка під “Штазі” віддано служила і мурувалася від своїх же співвітчизників величезним муром, де стріляли в людей, які хотіли на волю. Ми побачили, хто є хто.

– Алгоритм існує притягнення таких людей?

Так.

Про радянську спадщину в армії

– Чи можна сьогодні знайти на території України генерала, якому вояки будують дачу? Чи можна знайти полковника чи генерала, який швидко накрав на “Мерседес”? Це я знайду, якщо почну шукати?

Ні, не знайдете. Ви – не НАБУ. Вже поспіль півтора року цими питаннями, оскільки ви говорите про генералів і про людей, які підпадають під категорію високопосадовців, переймається і повинна перейматися виключно НАБУ.

Робити чи бажати робити щось незаконними засобами неможливо. Якщо ми говоримо, що у нас кожен генерал злочинець, то тоді хто нас захищає? Якщо говорити, що кожен полковник щось накрав, то звідки вони взялися в 30 років за останні три роки? І саме основне. Я вам точно скажу, ніхто вже тепер не будує генералам і полковникам дачі. Люди, які ходять зі зброєю і захищають державу, вони наситилися духом Майдану, нестримної демократії, і українці без генерала важко до роботи заставити. У нас іноземні підприємства у Вінницькій області не можуть робітників знайти. То про якого солдата, який повинен щось комусь копати? Немає такого. Таких випадків принаймні я не знаю.

– А ці радянські речі, як “дідівщина”?

“Дідівщини” немає, коли солдат одного строку служби відносився похабно або з насиллям до тих, хто менше прослужив. Цього зараз немає. Є нестатутні стосунки, непокора по відношенню до командирів. Тільки за минулий рік до кримінальної відповідальності відправлено до суду 52 солдати і сержанти, які вчинили насильство відносно старших своїх начальників. Це говорить про що? Не може бути “дідівщини”. У нас просто демократія. Всі або напевно надивилися кінострічок, або начиталися про Нестора Махна, який казав, що “анархія – мати порядку”. В армії анархії не може бути. Виконуй команду, виконай контракт, закінчив службу – і роби анархію там, де ти проживаєш чи з ким проживаєш. Армія регламентована з ранку до ночі цілодобово.

– А що є таке, що вам болить, що ви кажете: там ще є цей залишок СРСР?

Залишки СРСР у Збройних силах України повинні викорінювати, реформувати і змінювати органи військового командування. В даному випадку – Генштаб, який прописує всі нові алгоритми відповідно до стандартів. В даному випадку – до стандартів НАТО. Військова прокуратура цим не займається. Я знаю всі негаразди в більшій своїй мірі майже достеменно, від яких потерпає наша армія. Але армія потерпає не від командування, а від розхристаності. У нас майже 10 тисяч санітарних і безповоротних втрат небойових: ДТП, пиятика, необережне поводження зі зброєю і так далі, і тому подібне. 10 тисяч, більше 10 тисяч. Це відкриті дані. Це Міноборони підтвердило. 3 тисячі з чимось – це загиблі. Всі інші – поранені. Це три повноцінні бригади. І це хто? Вина командирів? Ні. Це розхристаність української душі. Інакше я це не назву. Це люди, які не були готові виконувати ті чи інші накази.

Війна – страшна річ. Неможливо все передбачити. Тому я ратую за те, що не йти на мир заради миру. І не йти на перемогу шляхом тисяч і десятків тисяч загиблих життів. Тому що той, хто наступає, він втрачає в два-три рази більше від того, хто обороняється. Повинні політики прийти до тями: як з полігону випробувань перетворитися в суб’єкта рівноцінного і об’єкта міждержавних стосунків та геополітики.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.