Безвихідь по-британськи: Що може врятувати Терезу Мей?

“Краще прем’єр-міністром Британії був би Борис Джонсон” – ці слова президента США Дональда Трампа, які він виголосив у своїй промові у ході візиту Великобританії, найточніше ілюструють нинішні зовнішньополітичні невдачі Сполученого Королівства та спричинену ними політичну кризу. Держава, уряд, партія консерваторів та чинний прем’єр-міністр Тереза Мей переживають нині зовсім непрості часи.

“Земля почала валитися з-під ніг” після оприлюднення результатів Брексіту (Brexit – Britain Exit), референдуму за вихід Британії зі складу Європейського союзу. 23 червня 2016 року на референдумі, ініційованому прем’єром Британії Девідом Камероном, 51,9 % британців проголосували за вихід із ЄС.

Незважаючи на високий рівень довіри та суспільної підтримки, чинний уряд консерваторів поки не справляється зі своїм основним зовнішньополітичним завданням: реалізацією Брексіту. Час підганяє – 29 березня 2019 року Британія має вже вийти зі складу ЄС, а процедура виходу досі неузгоджена. Про те, чому у Терези Мей не має ідеального рішення, чому Британії не вдасться мати хороші стосунки із ЄС та США одночасно та чому “при Камероні було краще” читайте у цьому матеріалі.

Повстання міністрів

“Британія перетворюється на колонію ЄС”: так аргументував свій вихід зі складу уряду Великобританії 9 липня міністр зовнішніх справ Борис Джонсон. Джонсон став третім міністром, який пішов у відставку за 24 години після оприлюднення компромісної угоди Мей щодо Брексіту (так званої Chequers deal). До Джонсона у відставку подав також Девід Девіс, міністр Британії з питань виходу з ЄС, та його заступник Стівен Бейкер. “Проблема полягає у тому, що я практикував потрібні слова протягом цілих вихідних, поки вони не застрягли мені у горлі” – зазначив Борис Джонсон у свій заяві про відставку.

9 липня цього року колишній колумніст видання The Times Мартін Кетл написав: “Загроза для Мей зараз величезна, але не обов’язково фатальна.” Своїми діями міністри “розхитали” не тільки відношення щодо Брексіту – вони розхитали консервативну партію.
Дональд Туск, голова Європейської ради, написав у Твітері: “Політики приходять та йдуть, але проблеми, створені ними, залишаються. Я можу тільки поспівчувати, що ідея Брексіту не пішла разом із Девісом та Джонсоном”.

Розкол консерваторів означав би щонайменше кінець уряду Терези Мей. Зараз Терезі Мей потрібно зберегти спочатку лідерство у партії та власну кар’єру, щоб зберегти свій план Брексіту. Цілком можливим є варіант зміщення Мей з посту лідера консервативної партії. Зміна керівництва торі (традиційна назва британських консерваторів) може відбутися, якщо 15 % депутатів напишуть листа на ім’я голови “1922 committee”. “1922 committee” – це група представників консервативної партії, яка вирішує, хто стане партійним лідером. У парламенті 316 депутатів – представників консерваторів, тому 48 із них потрібно написати такого листа.

Що ж таке Chequers deal?

6 липня цього року Британський уряд оголосив про вибраний варіант стосовно виходу із ЄС: ним став план “м’якого Брексіту”. Оголошення було зроблено після 12-годинної наради 29 членів уряду у Чекерсі, тому й дістало назву Chequers deal. Як вже було зазначено раніше, існує два варіанти виходу: soft (м’який) and hard (важкий). М’який Брексіт означає збереження відносин між Британією та ЄС на високому рівні співпраці у межах чинних договорів. Об’єднане королівство вийде зі складу ЄС та Європейської ради, та не буде делегувати депутатів в Європейський парламент. Цю угоду видання Financial Times назвало Брексітом по-норвезьки.

Ця угода передбачає такі пункти:

• Вихід Британії зі складу ЄС має відбутися 29 березня 2019 року.
• Британія залишає тільки “одну з чотирьох свобод Європейського союзу.”
• Існування ЄС базується на чотирьох свободах: вільне пересування товарів, послуг, людей та капіталу. Уряд залишає тільки зону вільної торгівлі для товарів. Для торгівлі послугами уряд пропонує розробити кращі правила, які будуть вигідніші Британії. Скасування вільного пересування людей означає, що громадянам Британії потрібна буде віза на в’їзд на територію ЄС і, навпаки. При цьому зберігається право на поїздки без перешкод на роботу, або на навчання.
• Спрощення митного порядку : “Митна угода усуне потребу у перевірці на кордонах та пунктах контролю між ЄС та Британії немов би це була об’єднана митна територія.” Таким чином Британія буде накладати свої тарифи на товари, призначені для ввезення на свою територію, і європейські на товари, призначені для ввезення в ЄС.
• Британія виходить із юрисдикції Європейського суду. Але Сполучене королівство буде орієнтуватися на правову базу ЄС у сферах необхідних для співпраці, для “послідовної інтерпретації та застосування угод між ЄС та Британії двома сторонами”.
• Вирішення проблеми Ірландського кордону. Через збереження зони вільної торгівлі, спрощення митного порядку влада запропонувала вирішення ірландського питання. На кордоні між республікою Ірландією та Північною Ірландією не буде споруджено додаткових пунктів пропуску та зон митного кордону.

“У чому тут зрада?”

Погодьтесь, дана угода дійсно виглядає як “спрощений варіант виходу”. І цей варіант у випадку Мей дійсно єдино можливий. З боку її колишніх сподвижників “м’який Брексіт” не відповідає волевиявленню британців у 2016. Як зазначає видання Express, 60 відсотків респондентів не підтримують дану угоду. На думку прихильників “хард Брексіту”, Chequers deal є поступкою для “брюсельської бюрократії”, а не справедливим рішенням. Згідно цієї угоди згідно з брексітерами (так називають у британських ЗМІ непоступливих прихильників хард Брексіту) Британія перетворюється “на васала ЄС”. Редакція видання The Guardian так коментує Chequers deal: “Це безперечно прорив для консерваторів, але не для національних інтересів Британії.”

Чому Hard Brexit не працює?

“Brexit means Brexit” заявляла Тереза Мей у жовтні 2016 року. Тоді нрем’єр-міністр Британії притримувалась варіанту “важкого розлучення із ЄС”. За майже півтора року з початку переговорів про вихід Британії з ЄС, які розпочалися у
березні 2017 року, Мей змінилася. Зараз вона розуміє, що ідея Hard Brexit приречена на невдачу. Як зазначає видання The Independent, “хард Брексіт” є неможливою місією. То ж що сталося за цих півтора року?

• Основною проблемою, яка фактично унеможливлює Брексіт, є питання ірландського кордону. Після 1921 року Ірландія розділилась на дві частини: більшість Ірландії отримала незалежність, а Північна Ірландія увійшла до складу Британії. Після Маастрихтського договору 1992 року ( договір про створення ЄС) у 1998 році Британія та Ірландія підписали Белфастську угоду, яка поклала край релігійним та етнічним протиріччям. Угода передбачає “вільний режим перетину кордону”. Ідея “хард Брексіту” передбачає закриття кордонів та створення пунктів пропуску. Без компромісу у цьому питанні Брексіт може не відбутись взагалі або заморозитись.
• Після серії невдалих переговорів із ЄС Мей розуміє, наскільки вагому роль грає ще економічний фактор. “Брексітери” у 2016 році мотивували вихід із ЄС тим, що Брюссель оббирає Лондон та не дає розвиватися економіці. Через відміну вільного руху товарів, яка передбачається “хард Брексітом”, економічний удар буде у рази сильнішим. За 55 років перебування в Євросоюзі країни ЄС перетворилися на основного торгівельного партнера Об’єднаного Королівства. Вихід із зони вільної торгівлі означає для Британії болючий удар по економіці через різке зниження товарообігу. Торгівельна війна із ЄС – це точно не те, за що голосували Британці, коли хотіли кращого майбутнього.

Що далі?

У Терези Мей ще є шанс врятувати свою політичну кар’єру, можливо навіть Брексіт, але точно не зовнішню політику Сполученого Королівства. Першочергове завдання – це подолати внутрішньопартійну кризу. Врешті-решт Chequers deal повинен бути затверджений британським парламентом. Без компромісу з брексітерами всередині партії кар’єра Мей приречена на провал.

Не треба забувати про партію Лейбористів та її лідера Джеремі Корбіна. Лейбористи знаходяться у виграшному становищи за будь-яких умов. У Джеремі Корбіна не має кращого плану Брексіта ніж у Терезий Мей, але він йому і не потрібен. Лейбористи будуть критикувати будь-яку ідею нинішнього уряду. Критикувати – завжди простіше, ніж пропонувати. А політичний розкол у рядах консерваторів та можливі перевибори стануть політичною перемогою Корбіна. Згідно з даними соціологічного опитування Deltapoll лейбористи випереджають консерваторів на 4 відсотки.

Якщо Мей все-таки впорається, то ЄС швидше за все прийме Chequers deal і розпочне підготовку до виходу. “Оксамитове розлучення”, за аналогією до розділу Чехословаччини в 1993 році, стане перемогою, але тільки у сфері європейської зовнішньої політики. З Америкою ери Трампа на даний момент компроміс неможливий

13 липня, одразу після саміту НАТО, який проходив 11-12 липня у Брюсселі, президент США Дональд Трамп прибув з візитом до Великої Британії. Незважаючи на те, що на саміті Трамп похвалив Британію за досягнення мети фінансування сектору оборони у розмірі двох відсотків від ВВП, у Лондоні американський очільник розкритикував план м’якого Брекситу Терези Мей.

У царині зовнішньої політики уряду Сполученого Королівства потрібно розбудовувати взаємовигідні відносини зі Сполученими Штатами. Як зазначає видання BBC, “Успіх Брексіту залежить у тому числі і від того, чи зможе Мей укласти торгівельну угоду зі США”.

Зважаючи на останні заяви Трампа, Мей навряд чи вдасться “сісти одночасно на два стільці” і задовільними інтереси американського політика. Мей та Трамп мають різне розуміння Брексіту. Для Трампа Брексіт – це можливість “зробити Британію знову великою”, це можливість позбавитись тягаря з боку Європейського союзу. Тому ідея м’якого розлучення з ЄС, який він 16 липня назвав своїм ворогом, йому зовсім не до вподоби.

Як це вплине на Україну?

Україна не зацікавлена у дезінтеграції Європейського Союзу. Політична криза, можлива зміна влади, затягування із Брексітом негативно впливають на весь Європейський союз, який й так переживає період “кризи європейських цінностей.” Ефект доміно, який Брексіт запустив у 2016 році у вигляді зростання популярності популістських, націоналістичних та євроскептичних рухів на фоні кризи біженців завдав великого удару ЄС. Що більше проблем має Європа, то менше вона готова витрачати часу та грошей на Україну.

Зовнішня політика Лейбористів. Якщо Мей не вдасться вийти з положення, то це означатиме перевибори, на яких, швидше за все, переможуть лейбористи. Партія Лейбористів більш схильна до співпраці з Росією. Особисто Джеремі Корбін вважає, що розширення НАТО на Схід за рахунок колишніх країн Варшавського договору було стратегічною помилкою Альянсу і виступає проти розширення НАТО. Тому Британія Корбіна стала б для України другою Угорщиною Орбана.

Підготував Віктор Карвацький