Фемінізм, інформаційне суспільство та антиутопії: про що грає Radio Rammstein
Не встигли фани Rammstein насолодитись відеокліпом до пісні Deutschland, як рокери оприлюднили чергове відео до пісні Radio, яка увійде до нового альбому гурту, прем’єра якого очікується 17 травня.
Про що ж грає Radio розбирався журналіст “Прямого”.
Відео занурює глядача в альтернативний тоталітарний світ, який схожий частково на Веймарську республіку періоду Інтербеллуму, а частково на ранню НДР (з якою до речі частина учасників гурту).
Але все ж зображений світ варто розглядати, як альтернативну антиутопію, а не реальну історичну ретроспективу, як це було у Deutschland.
Відеокліп рясніє уже хрестоматійними образами та алегоріями: так самі “Рамми” виступають в амплуа естрадного бенду куплетистів, які були популярні першій половині XX століття на короткохвильових станціях, такі собі аналоги наших Тарапуньки й Штепселя. Зображені працівниці заводі дуже нагадують відомий американський агітаційний плакат часів Другої світової війни “We Can Do It!”. Особливої естетики XX століття додають раритетні радіоприймачі Carmen та Transito.
Весь кліп недарма знятий в чорно-білих тонах. Це зроблено не стільки, щоб занурити нас у світ ретроестетики, скільки, щоб показати, що колір — це другорядне, головне — звук.
Тоталітарний світ витворений гуртом зображує не так далекі історичні реальності, коли єдиною можливістю отримати альтернативні новини, музику чи взагалі якусь інформацію — було саме радіо. В кожній родині є хоча б одна історія про “слухання західних голосів”.
Герої кліпу знаходять у радіо свободу — хтось віросповідання, хтось сексуальну, хтось соціальну. Радіо виступає головним опонентом влади, яка намагається застосувати репресивний апарат для його подолання, що лише призводить до революції.
Відеокліп пронизаний сильними феміністичними поглядами. Так, з перших кадрів ми бачимо жінок на фабриці, які виготовляють радіо. Потім жінок, які намагаються розкрити себе сексуально завдяки радіо. Жінок, які намагаються знайти радість материнства у радіо. Жінок, які долають сімейну тиранію завдяки радіо. І врешті-решт, жінок, які виходять на барикади з лозунгом “Моє Радіо належить мені”, що є прямою аналогією на подібні акції протесту в 1968 році в ФРН з лозунгом “Моє тіло належить мені”. Жодний чоловік у кліпі не знаходить свою свободу серед через радіо, що безумовно є сильним феміністичним посилом гурту.
Інший важливий момент, який намагаються осмислити у відео музиканти — це роль інформації. Де межа між свободою слова і пропагандою? Алегорично це передає сцена розгрому радіостанції, коли виявляється, що естрадний бенд — це всього лише голограма, яка не знищується гумовими кийками й натренованими гицелями в формах. Рокери намагаються показати, що воювати з інформацією силою і репресією — це війна з вітряками. Інформація заповнює простір, але вижити її з нього потім неможливо.
Найбільш ефектною і до кінця незрозумілою лишається фінальна сцена кліпу, яка на відміну від решти відео кольорова. Коли прапори Євросоюзу раптом виявляються червоними. Що хотіли передати цим рокери: євроскептицизм, порівняння Євросоюзу з тоталітарними СРСР чи Китаєм, просто стьоб над сучасною політичною ситуацією? Це питання залишається відкритим для глядача та слухача.
Щодо самого треку, то це можна сказати, канонічний стадіонний хіт в стилі Rammstein. Потужний гітарний риф, суміш синтезаторних програшів та танцювально-маршового біта. Приспів, який моментально вклинюється в голову. Навіть електроніка в стилі початку “нульових” надає цьому треку певного старомодного шарму.
В сухому залишку ми маємо естетичну короткометражку про антиутопію в німецькому стилі, де зливається в купу технічний прогрес, фемінізм, інформаційне суспільство й особиста свобода з ненав’язливою якісною музикою.
Цікавою була і прем’єра кліпу. Пісню транслювали ввечері в ефірі кількох німецьких радіостанцій, водночас відео показали у вигляді беззвучної проекції на стіні будівлі універмагу, який розташований в Берліні на розі Торштрассе і Прецлауер алеї. Тим, хто хотів подивитися відео до світової прем’єри, необхідно було прибути в потрібне місце до 20:55 і увімкнути радіо.
Слухав і роздумував Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.