Гіркін, Селіванов та інші: як “лаврська” компанія опинилася на Донбасі

Відомі інциденти про відмову відспівувати зайвий раз підкреслюють масштаби впливу московського православного спрута. УПЦ МП полоще мізки прихожанам, толерує російську агресію, співпрацює з бойовиками на окупованих територіях і допомагає Кремлю просувати “руський мир” усіма доступними способами.

Про це йдеться у сюжеті програми “Закрита зона“.

24 січня 2014 року – на Майдані сумують за Сергієм Нігояном та Михайлом Жизнєвським. В “Жулянах” сідає військовий транспортний літак із Чекаловська. На борту – 5 тонн спецзасобів для охорони громадського порядку. Того ж дня до Києва прибуває літак із вантажем геть іншого штибу, який однак зіграє не менш трагічну роль. “Дари волхвів”, гастролі святих мощей, як виявилося допомагають не лише підняти касу, а і прикрити підготовку агресії. Спонсор візиту “дари волхвів” монархіст і обожнювач Путіна Костантин Малофєєв. За дивним збігом обставин великі суми на благодійність Малофєєв починає направляти після відкриття проти нього кримінальної справи за крадіжку 225 млн доларів кредиту.

У 2013 році фонд Малофєєва виділяє 14 млн рублів, аби привезти з Афона в Росію, Білорусь і Україну “Дари волхвів”. Цього ж року на роботу до компанії в оцерковленого олігарха “Маршал-Капітал” приходить колишній фсбешник Ігор Гіркін. І він супроводжує реліквію під час візиту до Києво-Печерької Лаври.

З ким зустрічалися і про що говорили Гіркін та його спонсор Малофєєв у Лаврі – достеменно не відомо. Чого не скажеш про їх екстрений візит до Криму. За іронією долі через жахливу подію прийняти літак 30 січня довелося у Бельбеку.

Під прикриттям “Дарів волхвів” “посланці” російського православ’я обговорювали із кримськими політики і церковниками анексію півострова. За рік у цьому відкрито зізнається колишній перший віце-прем’єр окупованого Криму Рустам Теміргалієв. Взимку 2014-го ніхто і не думав придивлятися до паломників: прикриття ідеальне.

За три місяці Володимир Костянтинов – голова окупаційної державної Ради Криму, Ігор Гіркін – колишній паломник командує не кримськими загонами самооборони, а сепаратистами. У Слов’янську. Його радник – Ігор Друзь – вірний УПЦ МП. Його справжнє прізвище Дусь і працював він не аби де, а над розширенням впливу московського патріархату. До війни та Майдану він відповідав за церковний напрям агітації “Партії регіонів”. А ще підписує угоди про співпрацю із “Українським вибором” Віктора Медведчука від імені фашистського руху “Народний собор”.

Багато років майбутній соратник Гіркина трудиться радником представника радника московського патріархату у Верховній Раді України архієпископа Львівського Августина. Ще один духовенець московського патріархату загалом і Лаври зокрема – десантник Сергій Журіков. Уродженець Севастополя воював на боці росіян у Чечні. Трохи попрацював у спец розділі “Альфа” фотографом, а потім дзвонарем у Києво-Печерській Лаврі. Потім вирішив йти стріляти по захисникам України під позивним “Ромашка”. У тому вже історичному бою Ромашці компанію склав Кедер, він же Дмитро Жуков. До війни жив із роботи на московську церкву: очолював православний сайт, який підтримував РПЦ. Міг і сяку-таку хресну ходу організувати.

Інший молодший товариш – учасник загону Гіркіна, киянин Андрій Савельєв на прізвисько Вандал. Він начебто відбиває у «свободівців» російський прапор, яким козачки дражнили націоналістів на Покрову і отримує за це подарунок від Путіна – годинник і Айпад. А урочисто вручає їх особисто посол РФ Михайло Зурабов. У свіжих інтерв’ю російським ресурсам Савельєв невтомно розповідає, як його бісила українська мова однокласників. А от зізнання у тому, як стріляв по українцях Савельєв видалив. Нині він просуває «руський мир» у Росії і вчиться там на журналіста.

Може здатися, що ця “лаврська” компанія опинилася на Донбасі випадково. Але це не так. У їхньому колі спілкування є дехто спільний. Саме він цементував російськовірні погляди Савельєва і відправив його воювати до Гіркина.

Олексій Селіванов – одіозний керманич не менш одіозної організації “Вірне козацтво”. Це дітище УПЦ московського патріархату має благословення від самого Кирила Гундяєва. Селіванов працював у керівництві двох синодальних відділів УПЦ МП. Зокрема, займався пасторською опікою Збройних сил. У Міносвіти Дмитра Табачника він був директором Українського державного центру позашкільної освіти, тобто опікувався дозвіллям школярів усієї держави. А ще очолював Київський монархічний центр і на кожному кроці волає про необхідність об’єднатися Україні з Росією.

Заступник голови СБУ (2014-2015 р) Віктор Ягун: “При парафіях Московського патріархату постійно створювалися якісь молодіжні структури військово-спортивного спрямування, вони намагалися відібрати перспективну молодь. Хто зараховувався у семінарію, хто йшов у якісь силові структури, ці особи в подальшому були підконтрольні московській патріархії. Тобто вони діяли як звичайна служба, яка імплементувала свою агентуру в ті чи інші державні структури”.

У 2013 році росіянин Павло Лєбєдєв, який на той час очолює Міністерство оборони призначає Селіванова керувати департаментом соціальної та гуманітарної політики відомства. Якщо простіше: українофоб і російський шовініст поза конкурсом і атестацією стає головним вихователем української армії.

Семен Кабакаєв, координатор проекту “Стоп терор”: “Церква – це один із стовпів стратегії та тактики захоплення України”.

І одне з перших рішень Селіванова на посаді – ревізія релігійних поглядів військовослужбовців. На півтора десятках сторінок “отаман вірного козацтва” пояснює, яка важлива релігія для виховання війська і як командири частин мають забезпечувати релігійні потреби солдатів. У документі не йдеться про явне сприяння УПЦ МП. Проте декілька пунктів все ж таки дають можливість для маніпуляцій.

Організація Селіванова не сиділа склавши руки. Вони влаштовували вишколи при монастирях московського патріархату, там підлітків навчали стріляти, битися в рукопашну, закладати вибухівку, надавати першу допомогу. І звісно труїли мізки “руським миром”. Настільки сильно, що зараз Селіванов продовжує цю роботу на окупованих територіях.

Копнувши глибше в історію Селіванова, то можна натрапити на слід Ігоря Гіркіна. Після призначення у Міноборони отаман козачків робить директором Національного військово-історичного музею Владислава Таранця. Він – очільник клубу ре конструкторів “Червона зірка”. Тієї осені вони разом із Ігорем Гіркіним влаштовують масштабну реконструкцію “Взяття Києва”.

Заступник голови СБУ (2014-2015 р.) Віктор Ягун: “Церква підтримувала завжди ре конструкторів. Чому? Тут стояло питання про реконструювання самої атмосфери. А атмосфера – це “за царя, за отечество”.

Вже за кілька місяців Гіркин керуватиме справжнім захоплення адмінбудівель у Криму і на Донбасі. А допомагатимуть йому вихованці Києво-Печерської Лаври і не тільки вони.
“Моя особиста охорона складалася з духовних синів, ченців, ієромонахів Святогірської Лаври. Повністю. До останньої людини … У нас одним з підрозділів Слов’янської бригади командував послушник Святогірської Лаври” – розповів Гіркін.

Після зізнання Гіркіна сумніватися у тому, що Кремль використовує УПЦ МП не лише для ідеологічної окупації, а й для прикриття сприяння агресії, не випадає.

Як заявив в ток-шоу “Прямий ефір” народний депутат Андрій Іллєнко, рішенням кабінету міністрів можна повернути Почаївській та Києво-Печерській лаврі статус державних заповідників, а потім передати їх єдиній Українській православній церкві.

Нагадуємо, що Напередодні отримання українським православ’ям автокефалії, яку, як планується, надасть Вселенський патріарх своїм томосом, “Прямий” пояснює основні церковні терміни, які допоможуть зрозуміти перепетії церковної політики.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.