Конференція з відновлення України у Лондоні: що вдалося і не вдалося досягти українській делегації
Міжнародну конференцію URC23 (Ukraine Reform Conference) з відновлення української економіки, яка відбулась 21-22 червня у Лондоні, можна впевнено назвати вдалою для України. насамперед якщо порівнювати її з попередньою у Лугано, на яку українські посадовці приїхали з досить неадекватними планами й запитами. Цього разу у Лондоні було більше конкретики та серйозних практичних заяв щодо розв’язання актуальних для України питань.
Єдине, що неприємно здивувало — це висловлена очільницею українського Міністерства економіки Юлією Свириденко ідея про те, що за 10 років ВВП України становитиме трильйон доларів. Сподіваюся, що на Заході не звернули на це занадто багато уваги, оскільки здійснення такого прогнозу міністерки вимагає річного зростання ВВП України на 20%. Такі темпи зростання взагалі нехарактерні для жодної розвинутої країни навіть на сьогодні, не кажучи вже про Україну. Однак це була єдина така неаргументована історія, всі інші моменти та заяви, які були висловлені, здаються попередньо погодженими й стосувалися ключових питань, які є важливими для України.
Зокрема, це стосується фінансування від Європейського Союзу, яке покриватиме до 45% потреб України у найближчі роки. Лише за цим одним результатом можна оцінити конференцію, як успішну для нашої країни.
Втім, залишились нерозв’язані два ключові питання, на які Україна не отримала тих відповідей, на які сподівалася.
Перше стосується конфіскованих російських коштів та активів. Це проблема залишилась у підвішеному стані, і ми поки що не знаємо, як її буде розв’язано. Ті варіанти, які зараз пропонуються, не є досконалими з точки зору реалізації.
Другий момент – це залучення приватних інвестицій. Хоча це обговорювали, але до якихось конкретних результатів це не призвело. І тут вже виникають питання до українських представників, які мали б їхати до Лондона з пакетом додаткових гарантій для приватних інвесторів в нашу економіку. Але, на жаль, цього зроблено не було — все звелося до стандартних заяв про верховенство права, потребу в боротьбі з корупцією тощо. Цього було замало, щоб вже зараз зацікавити західний бізнес інвестувати безпосередньо в Україну. А гарантій та урядової підтримки з боку тих країн, що брали участь в конференції, поки що недостатньо для залучення закордонного бізнесу до розв’язання ключових проблем, які існують в Україні.
Ще одне важливе питання — коли Україна порушує питання відбудови, то передусім треба розібратися (вже всередині країни) з відповідними механізмами її реалізації. На сьогодні за відновлення України відповідають кілька міністерств, але вони досі не представили чіткого бачення не лише цього процесу, а й шляхів використання тих коштів, які надаватимуться нашими західними партнерами. І, по-друге, у владі намагаються максимально монополізувати та централізувати процеси відбудови, що є серйозною проблемою з огляду на ті принципи, які містяться в основі надання допомоги.
Дуже показово, що на другий день на Лондонській конференції було акцентовано на участі органів місцевого самоврядування в відновленні України. Це все відбувалося на тлі заяви мера Києва Віталія Кличка, якого намагаються зняти з посади, й решти прикладів тиску на місцеве самоврядування.
Тож спроби української влади акумулювати всі гроші на відбудову у кількох центральних відомствах, щоб у ручному режимі розпоряджатись як цими коштами, так і самим процесом відновлення, можуть у майбутньому створити для України значні проблеми.
В цілому конференція пройшла вдало, але розслаблятися не варто. Ключове питання на сьогодні – розроблення конкретних програм з відбудови та їх погодження як всередині країни (на рівні органів місцевого самоврядування), так і з партнерами. Адже запускати їх у роботу потрібно вже зараз, насамперед – у стратегічно важливих для України сферах (енергетика, відновлення зруйнованого житла тощо).
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.