Крим, Донбас, Сирія та Придністров’я, а зараз Лівія: навіщо Путін направив військових РФ до Африки

Російські військові від учорашнього дня не лише в окупованому Криму і Донбасі, Сирії та Придністров’ї, а й у Лівії.

9 жовтня стало відомо, що Росія перекинула в охоплену громадянською війною Лівію десятки спецназівців і співробітників Генштабу РФ. Російські військові займаються підготовкою кадрів армії маршала Халіфи Хафтара, якому Москва також поставляє важке озброєння. Росія вже створила дві військові бази на північно-східному узбережжі країни, в містах Тобрук і Бенгазі. Обидва об’єкти були розгорнуті під прикриттям приватної військової компанії Вагнера.

Москва намагається зараз посилити свій вплив у Північній Африці і показати європейцям, що вона може бути альтернативним партнером для Європи в сфері безпеки, у тому числі, в Середземноморському регіоні.

Про це в інтерв’ю PRM.UA розповів політолог-міжнародник Ілія Куса.

– Введення російського спецназу в Лівію слід розглядати як “перемикання” уваги міжнародної спільноти та нову “Сирію”?

Росія і так доволі активний гравець не лише в Лівії, а й у Південній Африці, причому вже багато років. Так що нічого принципово за останню добу в цьому регіоні не змінилося.

– Яку мету нині переслідуватиме президент РФ Володимир Путін у Лівії?

У нього (Путіна — Ред.) в Лівії немає прямих інтересів: завдання і потреба туди втручатися військовим шляхом як в Сирії наразі не стоїть. На відміну від Сирії, де в РФ є чіткий союзник — сирійський уряд на чолі з Башаром Асадом — в Лівії ситуація складніша. Позиція Кремля по Лівії на сьогоднішній день полягає в підтримці своїх партнерів: в першу чергу Єгипту, Йорданії та Туреччини, як мають прямі інтереси в цій країні. Зараз між Єгиптом і Росією активізувалося військово-технічне співробітництво: Москва постачає Каїру зброю. Єгипет підтримує східний уряд Лівії, що базується в місті Тобрук та навіть завдає авіаудари по бойовиках. Для РФ, Єгипту та, до речі, США з-під усіх сторін конфлікту фаворитом є командуючий Лівійської народної армії генерал-фельдмаршал Халіфа Хафтар — на нього роблять ставку як росіяни, так і американці з французами.

– Москва, за даними британської газети The Sun, поставляє важке озброєння лівійському маршалу Халіфі Хафтару. Крім того, повідомляється про створених Росією двох військових баз на північно-східному узбережжі Лівії, в містах Тобрук і Бенгазі. Об’єкти прикривають бійці приватної військової компанії Вагнера. Це свідчить про довгострокову операцію Росії у Лівії з метою виходу на нові домовленості з міжнародною спільнотою?

Через Лівію Кремль “качає” свої міжнародні позиції, у тому числі, у відносинах з Європою. Москва дуже активно співпрацює в Лівії з Італією та Францією, що дозволяє Росії зберігати комунікаційні контакти з цими країнами та їхніми лідерами. Особливо активно Москва підтримує просування економічних інтересів Риму в Лівії, які останнім часом ослабли через те, що Італію з цієї країни поступово витискає Франція у боротьбі за енергетичний нафтовий ринок. Один з головних трендів у Лівії — франко-італійське протистояння, яке зараз загострилося. Росію не можна назвати ключовим гравцем або стороною конфлікту, тому що першу скрипку там грають регіональні гравці — Саудівська Аравія, Туреччина, Єгипет, Йорданія, Алжир, ОАЕ, Катар і частково Ліван з Ізраїлем.

Такі глобальні гравці, як США і РФ, скоріше підтримують своїх союзників на регіональному рівні, але напряму поки що там участі не беруть. Була інформація, що на лівійській території діє спецназ британців та французів. Це не дивно, адже через географічну наближеність до Європи, Лівія важлива для вирішення міграційного питання — це прохідний двір через Середземне море в південну Європу. Зрозуміло, чому в цій країні так активні Італія, Франція і Британія.

– Кремль намагатиметься використовувати питання лівійських біженців для тиску на ЄС?

Росія навряд чи зможе використовувати питання лівійських біженців, тому що впливати на цей процес Кремлю важко фізично і географічно. Москва намагається зараз посилити свій вплив у Північній Африці і показати європейцям, що вона може бути альтернативним партнером для Європи в сфері безпеки, у тому числі, в Середземноморському регіоні — замість Сполучених Штатів, вплив яких у світі стрімко зменшується через політику президента Дональда Трампа, який вирішив зосередитися на внутрішніх проблемах. Вакуум впливу заповнюється Росією та іншими глобальними та регіональними гравцями. Кремль не використовує лівійських біженців напряму. Якщо брати фактор біженців, то у Росії значно сильніші позиції по турецькому напрямку: сирійські, іракські та навіть афганські біженці. Але РФ використовуватиме такий аргумент: мовляв, ми можемо допомогти вам вирішити проблему біженців і зробити за європейців брудну роботу — стримати потоки біженців через Туреччину. У Москві будуть показувати, що співробітництво з Росією має цінність в довгострокових інтересах Європи та змусити частину європейських еліт розвернутися в бік нормалізації відносин з Москвою та скасування санкцій. Що ми й бачимо на вчорашній ситуації в ПАРЄ.

– Чи може це “джерело нестабільності” вплинути на плани Євросоюзу та Єгипту створити новий газовий хаб?

Є версія, що РФ може використати Лівію як джерело нестабільності для Єгипту, але я скептично ставлюсь до цього тезису: стосунки між Москвою та Каїром добрі, як і між РФ та Ізраїлем. Сумніваюсь, що Росія піде на такий крок, як підрив добрих відносин з Єгиптом аби завадити будівництву газового хабу. Хоча, безумовно, будівництво газового хабу Єгипет-Кіпр-Ізраїль не в інтересах Москви, адже це конкурентний газ, але РФ більше втягнута у формування іншого хабу — турецько-болгарського. Швидше за все, Кремль буде напряму вести перемовини з Єгиптом та Ізраїлем, а, можливо, взагалі приєднається до цього проекту. Зрештою Туреччина активно просуває ідею об’єднати ці два хаби в один аби зацікавити всі сторони. Дестабілізація в Лівії не вигідна Росії — це зірве перемовини з ЄС щодо нормалізації відносин. Будь-яка дестабілізація, особливо якщо в цьому звинуватять Кремль, погіршить позиції Росії у перемовинах з європейцями. Росії зараз вигідніше стабілізувати ситуацію в регіоні і представити себе миротворцями — саме це вони зараз роблять у Сирії і робитимуть у Лівії.

Наприклад, у Росії були всі можливості не йти на компроміс на турецько-російських переговорах щодо ситуації в провінції Ідліб, що пройшли в Сочі 18 вересня. Кремль міг запустити військову операцію з сирійською армією. Але вони пішли на компроміс саме тому, що, по-перше, хочуть представити себе миротворцями. По-друге, їм доволі затратно провокувати черговий конфлікт на Ближньому Сході, адже Москва вже задіяла багато ресурсів і не хоче більше витрачати гроші. По-третє, росіяни хочуть масштабних переговорів зі США, на яких нарешті Трамп і Путін, як у Гельсінкі, встануть і вирішать усі проблеми мирового порядку, а Росію визнають рівноцінним партнером та великою державою. По-четверте, щоби на цій хвилі вийти до Європейського Союзу і сказати: бачите, ми можемо забезпечити стабільність у регіоні, в нас є можливості та вплив — давайте ми будемо партнерами по безпеці замість Штатів, з якими у вас проблеми. Як ми бачимо, частина європейських еліт на це “ведеться” — вони дійсно розглядають те, що місце старого післявоєнного трансатлантичного порядку може замінити співробітництво з Росією. Цей розворот у бік Кремля помітний на прикладі Німеччини, Австрії, Східної Європи та частини еліт Італії.

Нагадаємо, 9 жовтня російські ЗМІ повідомили, що до Лівії перекинуто російських військових для підтримки воєначальника Халіфи Хафтара, контролюючого схід країни.

Російська сторона заперечила цю інформацію і звинуватила Захід у “зруйнуванні країні і життя мільйонів лівійців”.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.