Liberté, Égalité, Fraternité: три уроки Великої французької революції для Європи
Король Людовик XVI, коли почув про це заявив "Це ж бунт", на що герцог Ліанкур заперечив: "Ні, Ваша Високосте, це — революція".
14 липня 1789 у Парижі народні маси вдало взяли штурмом політичну тюрму — фортецю Бастилія. Король Людовик XVI, коли почув про це, заявив: “Це ж бунт”, на що герцог Ліанкур заперечив: “Ні, Ваша Високосте, це — революція”. Саме так почалась Велика французька буржуазна революція, яка установила Першу Французьку республіку та проголосила на всі віка загальнолюдське гасло демократії: “Свобода. Рівність. Братство”.
Історія Франції склалась так, що для побудови демократичного суспільства їм знадобилось п’ять варіантів республік та 16 варіантів конституції. Історія Франції — це історія кривавих переворотів та революцій, окупації власної країни чи її частини, історія боротьби на політичних трибунах та міських вулицях. Але початок національному руху французького духу дав саме штурм Бастилії, який ознаменував Першу республіку.
Передувало одній з перших буржуазних революцій у світі два моменти — це економічна криза абсолютизму, який намагався триматись на феодальному устрої “диктатури дворянства”, тобто коли всю владу в державі мали лише представники стародавніх аристократичних родів. Натомість у самій Франції вже сформувався клас буржуазії — багатих людей, зазвичай промисловців та торгівців, які не поступались в фінансовому плані дворянам (а почасти переважали), однак не могли мати доступ до влади через своє “неблагородне походження”.
Інша причина — соціально-філософська. Доба епоха Просвітництва. Наявність великої кількості інтелектуалів того часу — Жана Д’аламбера, Дені Дідро, Жан-Жака Руссо, Вольтера, Поля Гольбаха, Шарля Монтеск’є, Поля Гельвеція дала змогу створити той інтелектуальний пласт, який став фундаментом республіканського духу Франції. Сучасного розуміння лібералізму, з його рівністю та толерантністю. Розуміння того, що кожна людина від народження має певні невід’ємні права. Звісно, що ідеологом цього конструкту був англієць Джон Локк, але нового витка його ідеям дали саме французькі просвітники. Одна книжка – “Енциклопедія або тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел” зробила більший вклад в розвиток європейської цивілізації, ніж всі наступні філософські праці.
Велика французька революція — перша революція, яка поставила собі за мету, як звично, для нас говорити: “ми наш новий світ збудуємо”. Це, звичайно, зробила Велика французька революція опираючись на праці просвітників. Правляча еліта мала переконання, що написання “правильних законів” розв’яже усі питання. Однак, цього не сталось, бо гарно написані закони не враховують несумлінного їх виконання. Це був один з ключових уроків революції, який згодом озвучив “батько” Німеччини Отто фон Бісмарк: “Краще мати погані закони й гарних чиновників, ніж гарні закони й поганих чиновників”.
Інший, важливий урок Великої французької революції, це запровадження меритократії — принцип, згідно з яким, управляти повинні найкращі: найкращі за здібностями та талантами. Ніяка європейська країна цього не проголошувала, незрозуміло, чи може якась країна взагалі цього домогтися. Але французи це проголосили, стали втілювати в життя, це пішло з Наполеона. Маршал Ней — син бондаря, маршал Мюрат — син шинкаря, але нікого це не хвилювало. Ні соціальне походження, ні рівень фінансового благополуччя більше не мали значення для кар`єрного росту. Згодом Франція приблизно за століття вибудує спеціальну систему, яка актуальна і сьогодні: якщо ви хочете зайняти державні посади, навіть шкільного вчителя чи тюремного наглядача, ви повинні пройти конкурс, скласти іспити. На рівні офіційної ідеології на посади призначаються найкращі.
І звісно третій, і головний урок Великої французької революції — свобода, рівність всіх перед законом, презумпція невинуватості, закон єдиний для всіх, народний суверенітет, загальне виборче право — це залишається базою західної політичної моделей, і звідти вже поширюється на весь світ. Якщо взяти ідейні течії, які задавали координатну сітку для подій в Європі, й в усьому світі в XIX-XX століттях — лібералізм, соціалізм, консерватизм, націоналізм, комунізм, що завгодно, — все має своїх попередників саме в роки Великої французької революції.
Саме тому День взяття Бастилії — це головне національне свято Франції, адже крах головного оплоту монархії став символом нової Франції та нової Європи.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.