Лірична чарівність німецького індастріала: про що новий альбом Rammstein

Минулого десять років, перш ніж Rammstein випустив свій новий альбом. За цей час його фани встигли вирости, закінчити школу, знайти роботу, одружитись і навіть завести дітей. “Ми не випускаємо лайна”, – прокоментував таку затримку гітарист гурту Ріхард Круспе в інтерв’ю Metal Hammer.

Журналіст “Прямого” також вирішив послухати, що ж нового за десять років створили тевтонські рокери.

Очікування до нового альбому у фанатів були занадто великими, зокрема й через підігрів теми випуску альбому самими музикантами.

Так в інтерв’ю Loudwire Круспе розповідав наступне: “Спершу я не вірив, що ми й правда, випустимо ще один альбом Rammstein, адже це так болісно. Минулого разу ми майже розпалися … і я дуже, дуже переживав через це. Але в процесі ми навчилися поважати й вірити один в одного — і несподівано я усвідомив, що за відчуттями все стало як на початку. Коло раптово стало замикатися”.

Спершу музиканти випустили трек Deutschland з потужним відео, що по факту, було короткометражним фільмом з особливим поглядом на німецьку історію.

Згодом другий реліз на Radio. І ще одна не менш потужна короткометражка-антиутопія з критикою чи то дійсного чи то минулого Німеччини.

І ось тизер трьох пісень з досить промовистими назвами: Ausländer (Чужак), Puppe (Лялька), Zeig Dich (Явись).

Все це викликало очікування нового потужного альбому, який мав стати політичним маніфестом, про дійсність ФРН, та минувший НДР та Третього Райху, про реалії ЄС, істерії ліволібералів та появу альт-райтів. Очікувався політичний маніфест, що за всіма канонам постмодернізму, мав бути одночасно трагічним та іронічним.

Читайте також: Фемінізм, інформаційне суспільство та антиутопії: про що грає Radio Rammstein

Однак після релізу, стало очевидно, що новий альбом Rammstein – це чергова весела інтерпретація про специфічне кохання, що межує між творчістю Laibach, Kraftwerk та Einstürzende Neubauten.

В цілому Rammstein не випустив нічого дивовижного. Тобто принаймні нічого такого, чого б від них не очікувалось: в нових піснях бронебійні рифи у виконанні Круспе і Пауля Ландерса зливаються з танцювальними переливами клавішника Крістіана Флаке Лоренца, а густий баритон Тілля Ліндемана віддзвонює рядки в такт ритму, що задається басом Олівера Ріделя і барабанами Крістофа Шнайдера

Так, Ausländer (фактично цим слово часто зневажливо називають “кольорових” мігрантів) – це не пісня про соціальну несправедливість, але класичний “стадіонний” хіт про міжнародне кохання з забавно-смішливим “мон амур, йалюблютєбя”.

“Я стану твоїм чоловіком лиш на ніч” – зухвало наспівує Ліндеман. Можна навіть припустити, що Ausländer є продовження Pussy з попереднього альбому.

Характерно на цьому фоні вирізняється пісня Puppe (Лялька).

Історія хлопчика, який споглядає як сестра-повія приймає клієнтів, і виміщає злобу на улюбленій ляльці.

Композиція складена ідеально: надривний, майже переходячий в крик вокал на фоні моторошної музики, що створює світ хлопчика, чия хвороблива уява зводить його до безумства. Можна навіть стверджувати, що це одна з найпотужніших пісень гурту за всю творчість, на рівні з такими “вічними” треками, як Amour чи Du Hust.

Іншою цікавою піснею є Zeig Dich (Явись), яка є прямою критикою католицької церкви. Композиція має потужне поєднання з хором та велику кількість перекручених латиномовних зворотів, що надають особливого звучання пісні.

Інші треки, як от Sex, Tatoo, Was Ich Liebe, Weit Weg, Diamant, Halloman – це треки про кохання, сумне і незвичне, комусь навіть неприйнятне.

“Diamant” – потужна балада нового альбому, що якісно вирізняється на фоні маршових бітів в електронній обробці початку “нульових”.

“Ти прекрасна, мов діамант, але мене відпусти”, – багатьом знайома історія сумного і нерозділеного кохання.

Багато в чому вона схожа до останньої балади гурту –  “Frühling in Paris”.  Текст має багато значень, трек дуже короткий – менше двох з половиною хвилин, однак приспів моментально вклинюється в голову.

Однак всі ці треки об’єднанні однією ідею — всі ми в цьому світі самотні, самотні, навіть коли удвох, і ще більш, коли не можемо бути вдвох.

“Покажи мені свої, я покажу тобі свої”, – звучить в приспіві пісні Tatoo, хоча очевидно, що татуювання є лише алегорією на життєві шрами, які отримує кожен.

До речі сама Tatoo – класичний трек в стилі “Neue Deutsche Harte”з його уже культовим “грізним та злим гітарним рифом”. Логічно було б, якби альбом завершувався саме нею, але Rammstein намагається, як завжди, створити атмосферу таємничості та похмурості, і завершує альбом  треком Halloman, який розповідає чи то про БДСМ чи то іншу форму нестандартного задоволення пристрасті, що ріднить його з Mein Teil.

Так, альбом скоріше ліричний, ніж політизований, в розрахунку вісім до трьох. Але чи варто за це засуджувати рокерів, які всією своєю творчістю показують, що кожен вільний робити так, як забажає?

В цілому альбом стане якісним випробування для фанів Rammstein, які цінують гурт саме за незмінність стилістиці Neue Deutsche Härte, який вони перевинайшли в середині 2000-них, а не безперевне маршове “Du Hust”.

Залишається дочекатись того, яким буде європейський тур німецьких рокерів, що вже супроводжується мистецькою інсталяцією у вигляді величезного сірника, який є логотипом нового альбому.

Ну і відчувати легкий сум, що найближчим часом Rammstein таки не виступлять в Україні. Останній концерт гурт давав у Києві в 2010 році.

Слухав і роздумував Ігор Кромф.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.