Збільшення податків: чому уникнути цього неможливо
Джерело: Facebook-сторінка автора
Чи можна уникнути збільшенння податків? На це є лише одна неприємна відповідь. Ні. Не можна.
Неприємна, бо ніхто не любить платити податки. Це взагалі не природно — любити платити податки. А особливо ніхто не любить, коли податки зростають. Принаймні серед тих, хто їх справді платить. І це справді погано впливає на економіку. Підвищення податків шкодить економіці. Тому як не дивись, а підвищення податків – то річ неприємна і непопулярна.
В Україні з початку війни склалася унікальна ситуація. Досі не було підвищено податків. На початку війни навіть робилися податкові пільги. І це вперше сталося в історії людства. Коли країна перебуває у війні, причому такий масштабній війні, яка зачіпає всю твою територію і потребує мобілізації, а в країні не підвищуються податки. Так не буває. Бо війна це дорого. Дуже дорого. І завжди супроводжується підвищенням податків. Навіть в Росії зараз спостерігається найбільше в історії зростання податків. Хоча ми всі звикли вірити, що у Росії є якісь нескінчені ресурси.
Але в Україні сталося диво. Завдяки грошам наших західних партнерів. І удар по економіці був набагато менший. Він був амортизований. Була збережена макроекономічна стабільність. І люди стали сприймати це як даність. Що можна мати війну і низьку інфляцію. Що можна мати війну та економіку в тилу, яка майже не відрізняється від того, що було до війни. Що можна мати війну і не мати підвищення податків.
Аномалія стала сприйматися як норма. І тому коли настав час підвищувати податки, то суспільство виявилось до цього не готовим. Хоча, наприклад, якби такі кроки були зроблені в перші тижні війни, вони були б сприйняті з розумінням.
Чому цей час настав? Бо війна це дорого. І грошей для фінансування армії не вистачає. А наші західні партнери у своїй фінансовій підтримці мають одне просте правило. Їх гроші йдуть на все, окрім фінансування оборони. Вся соціалка, всі зарплати чиновникам – це все гроші наших партнерів. Тому, до речі, не можна забрати гроші у чиновника із зарплати та передати військовому. Не можна, навіть якби це мало сенс. Але не можна.
На початку року, відчуваючи дефіцит боєприпасів, уряд витратив на імпорт озброєнь більше грошей, ніж закладав у бюджет. І тепер стикнувся з проблемою, що грошей може не вистачити навіть на зарплати військовим.
Навряд чи країна, яка у стані війни, може собі це дозволити, аргументуючи це тим, що це зашкодить бізнесу в тилу. Кожного разу в такі моменти треба питати себе, а який там бізнес-клімат у Маріуполі чи Бахмуті.
Чи можна уникнути збільшення податків? Часто можна почути, що є ж тіньова економіка, є митниця, є багато зловживань при витратах державних грошей. І це правда. Це все є. А от чого немає, так це чарівної кнопки, натиснувши яку, можна з 1-го вересня зупинити корупцію чи отримати реформовану митницю. Будь-які зміни, які можуть спричинити збільшення доходів бюджету користуючись зі зменшення корупції мають бути системні, а результат від них буде за 2-3 роки. Так це працює. На жаль. Хоча дуже б хотілося.
Чи означає це, що не треба реформувати податкову чи митницю? Ні. Треба. Причому, для збільшення довіри між суспільством і владою, між бізнесом і чиновниками, неминуче збільшення податків має супроводжуватись системними кроками з реформування податкової та митниці щодо зменшення тиску на бізнес.
Проте треба розуміти, що ці кроки ніяк не скасують потреби в коштах для фінансування армії тут і зараз. Просто треба демонструвати політичну волю для змін, треба демонструвати, що удар іде не лише по бізнесу. І треба зробити вже зараз ті кроки, які зменшать потреби у додатковому збільшенні податків за 2-3 роки. Причому нічого вигадувати не треба. Всі кроки вже давно виписані в програмі МВФ.
Але саме збільшення податків є невідворотним. І питання тут лише в тому, які саме податки мають бути підвищеними. Бізнес дуже здивувався, коли податковий тиск на нього був обраний як база для надходжень бюджету, коли побачили значне зростання військового збору і, фактично, податок на обіг, замість простого збільшення ПДВ. Що зачепило б всіх, але рівномірно. І не було б виключно тиском на світлий бізнес. Бо що сірі ділки, що люди зі світлої прозорої частини економіки, всі витрачають кошти. Всі споживають. І витрачаючи їх сплачують ПДВ.
Пропорційно до власного споживання. І в результаті, чим більше ви витрачаєте, тим більше ви платите. Що є справедливим.
А от військовий збір платитимуть більше ті, хто і так вже є чесним платником податків. Що є не надто справедливим.
Коли держава просить затягнути паски, то люди мають особливо звертати увагу на питання справедливості. І так, під час війни не можна уникнути затягування пасків. Але можна уникнути відвертої несправедливості.
І синхронізація давно назрілих реформ, які потрібно було робити 2, 5, 7, 15 років тому, і збільшення податків може стати демонстрацією того, що влада розуміє важливість справедливості.
Як відомо, голова бюджетного комітету парламенту Роксолана Підласа заявила, що Верховна Рада може повернутися до ідеї підвищення ставки податку на додану вартість у пошуку можливостей наповнити державний бюджет, якому до кінця року бракує пів трильйона гривень. За її словами, У перших варіантах підвищення податків, які розробляло Міністерство фінансів, фігурувало підвищення ПДВ. Проте в остаточному варіанті відомство відмовилось від цього на користь підвищення ставок військового збору.
Нагадаємо, 18 липня Верховна Рада України підвищила акцизи на пальне, ухваливши у другому читанні закон №11256-2.
Раніше, лідер “Європейської Солідарності”, п’ятий президент України Петро Порошенко закликав владу скасувати заплановане підвищення акцизів на бензин та дизпальне, оскільки це стане ударом і по кишенях українців, і по залежних від пального виробникам – насамперед аграріям.
Згодом, народна депутатка з фракції “Європейська Солідарність” Ніна Южаніна заявила, що напівтаємне рішення уряду про підвищення акцизів на пальне є неприпустимим, оскільки воно призведе до кумулятивного негативного ефекту для економіки та рівня життя людей.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.