Після введення миротворців на Донбас у перші ж дні 70% найманців дременуть звідти, головне – їм не заважати – офіцер Генштабу Віктор Шидлюх

Якщо б ООН знайшла все-таки такий шлях подолати вето Росії щодо введення миротворчої місії на Донбас, то ці найманці, яких там є 70%, звідти дременуть в перші ж дні.

Таку думку у програмі “Подія” Миколи Вересня висловив полковник ЗСУ, офіцер Генштабу, інструктор миротворчих операцій Віктор Шидлюх.

– Наскільки широкий взагалі може бути мандат у миротворців?

– Взагалі питання війни, військової справи – вони набагато ширші і набагато складніші, ніж можна це собі уявити. Це тільки ті люди, які… на жаль, такі люди є в Україні, які сфотографувалися з прапором і зі зброєю, і потім розповідають, що вони там воювали, і вони закидають, що можна шапками закидати Російську Федерацію, і що це дуже просто – в наступ пішли і зупинилися під Кремлем. У них все просто. Але насправді це набагато складніше.

Дійсно, все залежить від того, хто буде в контингенті, який буде мандат контингенту, де вони будуть знаходитися, яка це країна. Оскільки сам принцип миротворців – це незацікавленість. Вони не повинні займати нічию сторону. І найголовніше – визначатися в таких простих питаннях: хто є сторони конфлікту. У нас чітко ми знаємо, що у нас це Російська Федерація. Ми – інша сторона конфлікту. Тому між РФ і нами повинні стати миротворці. А оскільки контингент російських військ в Україні займає певну частину території – це більше 400 кілометрів кордону, і РФ визнає кордони України – то контингент, логічно, має стати повністю на всю територію, де триває конфлікт. І це, з точки зору досвіду миротворчих операцій, дуже правильно. Оскільки ми усуваємо першопричину конфлікту – це постачання російської зброї, постачання найманців, постачання фінансів на ту територію. Все це ведеться з РФ.

– Білорусь сказала, що може брати участь. А до того Білорусь голосувала разом з Росією проти України в комітету ООН по гуманітарних питаннях.

– Тут все зрозуміло. Якщо хтось думає, що Білорусь незалежна… Оскільки ми розуміємо, що в Білорусі керівництво є, а керівництво там тримається виключно з причини того, що з РФ має певні зв’язки, як у нас було в країні. У нас самий серйозний елемент, який вдалося розробити Російській Федерації в межах гібридних війн, які вона веде, – це ставити своїх представників на чолі іншої країни, яку вони хочуть захопити. У нас фактично президент, прем’єр-міністр, всі силові відомства були очолені росіянами. Так і в інших країнах – Абхазія, Південна Осетія.

– Може ООН сказати: офіційний Київ, нам плювати, що ви там вважаєте, ми запроваджуємо такий миротворчий контингент, і вас ми не питаємо?

– Україною проводяться досить послідовні кроки. Зокрема зараз наш міністр оборони бере участь у конференції з питань проведення миротворчих операцій. Вона в Канаді зараз триває. Він скоро повернеться і сам особисто розповість, що там було. 79 країн приймають участь, 40 міністрів оборони різних країн. І вони обговорюють, вивчають питання, діляться досвідом, діляться пропозиціями. Всі ці питання потребують вивчення і колегіального вирішення, як це краще зробити. На жаль, “великий миротворець”, який вже своєю миротворчою діяльністю розпочав багато конфліктів, він не брав участь – це Російська Федерація. Там дуже цікаво, що представник РФ брав участь в фуршеті. Мабуть, санкції до такого ступеня допекли, що поїсти прийшов. І в жодній офіційній частині ні міністра не прислали, нічого.

По-перше, будь-яка миротворча операція – це серйозний миротворчий контингент. Оскільки, як пропонує РФ, коли розташовували контингенти на лінії зіткнення, вони були замороженими контингентами фактично. По-друге, їх називають кривавими по кількості загиблих миротворців. Кількість загиблих миротворців сягала більше 300 осіб. І жоден такий контингент, який пропонує Путін, не досяг успіху. Оскільки він не усував першопричину.

Інше питання – що той сам контингент і його завдання значно ширші. Як у світі це робиться? Теорія миротворчих операцій розроблена за кордоном, розроблена в країнах НАТО. Країни НАТО мають величезний досвід усунення причин конфліктів і врегулювання цих конфліктів. Ви згадайте Грузію, де миротворчий контингент почав стріляти.

– Де є Росія, там миру нема.

– Згадайте Абхазію, згадайте Придністров’я – всюди розвал. Оскільки ще й той миротворчий контингент повинен щось робити, крім того, щоб стати, як це Росія робила, і своїх ставити ставлеників в тій країні, а він повинен навести лад. Там є процес DDR – це disarmament, demobilization and reintegration, який стосується тих військ. Потім – налагодження мирних процесів в цій країні, відновлення інфраструктури, повернення людей до нормального життя, встановлення порядку, закону, захисту прав, гуманітарна допомога. Дуже широкий комплекс проблем, які потрібно вирішувати. А Російська Федерація несе тільки хаос.

Факт дуже цікавий про російських миротворців. Цивільний літак запросив аеродром Чехословаччини сісти на його території, оскільки він потерпав від технічних неполадок. Після того, як вони дозволили сісти цивільному літаку, з нього вивалилися до ста російських десантників в голубих беретах, захопили аеропорт. Це “миротворці”. Точно так самі миротворці – РФ. І вона зараз намагається або сама представити цих миротворців, або підтягнути своїх сателітів. Зараз Білорусь з ними наступальні навчання “Захід-2017” провела. Там навіть система управління була спільна. І навіть залишився контингент російських військ в Білорусі. Вони пропонують Білорусь миротворцями. А хто може сказати, що так не буде, що якісь “зелені чоловічки” з паспортами, які вони зараз розповсюджують в так званих ДНР і ЛНР, не стануть раптом білорусами з московським акцентом?

– А як це розділити?

– У них ще кавказька зовнішність є. Там є ще інші ознаки. Це в Україні не так воно розповсюджено.

– Якщо росіяни погодяться.

– Це принципова позиція української сторони на всіх цих заходах. Давайте згадаємо, хто був ініціатором. Це був президент України ще в 15 році. Потім підтвердив зараз на Генасамблеї ООН, і всі оцінюють, що дуже виступ був серйозний і потужний. Дійсно незаангажовано оцінюють, що виступ був серйозний. І дуже багато країн змінили свою позицію і почали підтримувати Україну. І це реальна загроза світовому порядку. Тому вони все серйозно сприймають. Інша справа, що в РФ є вето. Там, де має прийматися рішення по введенню контингенту, РФ має право вето. Тому ведеться серйозна робота. І зараз, наприклад, начальник Генштабу їздив у США і розмовляв з представниками США, в тому числі з цих питань, вони проводили консультації. Дуже багато розумних людей намагаються це питання вивчити і зробити якомога краще.

Дійсно, ті кроки, які зараз зроблені, – в першу чергу, це ці Мінські угоди. Ті люди, які кричать про Мінські угоди, насправді не розбираються, чому і для чого вони були введені. Вони дали нам можливість стабілізувати цю лінію зіткнення, зробити з тих мобілізованих військових частин контрактні підрозділи, навчені підрозділи, відремонтувати техніку, налагодити систему управління, систему зв’язку поставити сучасну. Це серйозні кроки. На той момент невчинення цих кроків і відмова від Мінського процесу призвела би до того, що кількість прапорів на кладовищах – жовто-блакитних, які зараз символізують загиблих наших героїв – їх би було значно більше.

А кричати і казати, що давайте наступати, з дивану – це легко. А от важко в бій іти. Важко людей посилати в бій. Маніпулювати цими поняттями – це легко.

– Як взагалі проходить технічно миротворча місія? Хто ці люди будуть?

– По-перше, вони фінансуються ООН. Весь одяг, всі знаки відрізнення, мандати, правила застосування зброї – вони всі визначаються мандатом цієї місії. Використання важкої зброї. Різні є місії. Є місія примирення, є примушення до миру – це різні місії. Якщо країни починають ситуацію доводити до ескалації, то відповідно збільшується кількість контингентів. І наші фахівців ЗСУ, Міноборони порахували, скільки потрібно. Потрібно в самому легкому варіанті десь приблизно до восьми батальйонів. Це лише батальйонів, які прирівнюються до піхотних батальйонів. Це по 800 чоловік – 8 тисяч. Але ще там потрібні засоби забезпечення, цивільно-військового співробітництва. І все це ООНівські підрозділи, що мають мандат. Це досить велика кількість людей. Але світовий порядок того вартий. І плюс, найкраще це виходить у країн, якщо у миротворчій операції беруть участь країни НАТО.

– І тут Росія впреться лобом і не пустить?

– Я не думаю. Чому можна розраховувати на успіх? РФ зараз розікрала всі прибуткові підприємства, вивезла в РФ. Вона фактично всі ті регіони, всі ті зарплати, російський рубль – це все з казни РФ. Вона потерпає від збитків. Вона просто вкидає у війну і нічого там не заробляє. Вона мінімізує витрати, але все, вона нічого звідти взяти не може. Чому вони почали розмову, почали пропонувати себе в якості миротворців? Оскільки їм хочеться перекласти цю матеріальну відповідальність на ООН.

Знову ж таки, їм хочеться залишитися і в тому статусі. Зараз недарма навіть Леонід Кучма сказав, що вони хочуть заморозити цей конфлікт і вони дуже хочуть хитрими стати. Але так не вийде. Оскільки РФ – вона сторона конфлікту. Вона в жодному разі не може бути ніяким миротворцем. Це абсурд, ніхто цього не допустить.

– На що ж тоді сподіваються? У Росії є право вето.

– ООН – це дуже багато країн. Саме рішенням ООН буде надано мандат ООН. Я думаю, по-перше, Російська Федерація буде йти на поступки. Вона зараз намагається: якщо не я – зараз пропонує одну з країн-членів ОДКБ впихнути туди, свого сателіта якогось. Яким чином? І там з московським акцентом, якщо появляться представники Казахстану або Киргизії, також не можна казати, що це незалежна якась країна.

Тому будь-яка країна, яка пропонує свій контингент, вона повинна відповідати певним чинникам. Вона повинна мати певне озброєння, техніку і мати сформовані ці підрозділи навчені. Тому, я думаю, в цьому плані абсолютно питання може бути вирішено. Час грає на нас. Ми робимо послідовні кроки. Ми нічого не втрачаємо. Принаймні гірше не буде. Ми зараз не припиняємо нарощувати боєздатність Збройних сил.

Єдине, що я хотів би зауважити, що деякі наші політики чомусь говорять такі речі, які повністю повторюють те, що говорить Путін. Путін говорить: якщо стануть на кордоні між Росією і Україною, там почнеться різня. Але, чекайте, всі наші представники пропонують: перше, що там потрібно зробити – це права людини. Друге – реінтеграцію. Зовсім мирні процеси там запровадити. А деякі наші політики пропонують ввести воєнний стан, потім перекрити, закрити, зачинити, притягнути всіх до відповідальності. Хто так хоче миру, яким чином? І Путін дійсно… мабуть, вони спілкуються між собою.

– Захід боїться, що емоційні українці підуть стріляти просто так цих людей, які живуть на Східній Україні. Це така доля будь-якої війни.

– У питанні, що ми розглядаємо, ніхто не каже зараз, що це саме український контингент буде. Хоча ці речі я вважаю абсурдними. Оскільки українська нація висококультурна, на відміну від РФ, яка може мстити навіть за надуманими якимись приводами: за “розп’ятого хлопчика”, за незрозуміло спалених самими росіянами в Одесі людей… Але тут ми говоримо, навіть не зачіпаємо цю проблему, оскільки вона не є навіть актуальною.

Тому що ми говоримо про миротворчий контингент, який буде з незалежної країни. Хоча б почались ці процеси, якщо б ООН знайшло все-таки такий шлях подолати вето, і почались би ці процеси, там ці найманці, яких там є 70%, вони звідти дременуть в перші ж дні. Головне – їм не заважати, щоб вони поїхали у свою Російську Федерацію. І вони на кордоні ставлять заслони. Тих, кого відправляють, вони їх на смерть відправляють. Тому що не так легко попасти назад. Тому тут питання – їм не заважати. Хто вас породив – хай і приймає вас назад.

Це їхні проблеми. Вони все одно виховали цих “орків”, які знущалися, крали, які там мародерствували. Вони зараз це собі привезли. Плюс, з цими санкціями їхні економічні показники впали значно. Люди перестали дивитися на цей “зомбоящик” і почали дивитися на холодильник. І у них процеси певні починаються, в Російській Федерації. А нам потрібно зберегти наших людей, в першу чергу. І потрібно намагатися це робити цивілізованими способами.

Дійсно в заложниках не армія українська, а в заложниках народ Донбасу. Хтось обманутий, а хтось нормальний. І більшість там просто поставлена в такі умови, що вони з маленькими дітками, що вони з сім’ями вимушені охороняти свої хати і жити там в тих умовах. Невже ви думаєте, що їм так радісно там?