“Закрита зона”: Що спільного між спробами Коломойського і Боголюбова повернути “Приват” та “Газпромом”
21 грудня 2016 року. Найбільший український банк, який перебував у власності олігарха Ігоря Коломойського і його партнера Геннадія Боголюбова, переходить у власність держави. Страшне для бізнесу слово “націоналізація” – але цього разу воно не лякало. Швидше навпаки. На той момент фінансові кола відкрито говорили про проблеми в банку. А серед вкладників ходили різноманітні чутки – небезпідставні. Адже гроші вкладники з найпоширенішого банку виводилися за кордон десятками мільярдів. Адже грошима вкладників власники банку кредитували свій бізнес на не дуже вигідних банку умовах. Наче звична для української банківської системи історія. Але дозволити саме цьому банку рухнути, як малим схемним банкам, держава не могла. Як кажуть в Америці, “too big to fail” – “завеликий, щоб впасти”. А рятувати його за державні кошти без націоналізації сенсу не було. То що ж сталося з Приватбанком? Які схеми використали власники для виведення коштів? Розслідування журналістів “Прямого”.
У 2015 році обсяг залучених банком у населення та підприємств коштів становив понад 260 мільярдів гривень. Лише трохи менше, ніж весь державний бюджет того року. Між тим, чутки про проблеми банку продовжували функціонувати. Але головний акціонер – олігарх Ігор Коломойський – продовжував запевняти: все гаразд. Що ж, про ціну відповідальності олігарха країна дізналася у грудні 2016-го, коли держава ухвалила рішення про націоналізацію Приватбанку через грандіозні проблеми установи. Коломойський після цього залишив країну і живе в Швейцарії. І вже звідти почав інформаційну війну проти влади. Зокрема, назвав націоналізацію банку рейдерством.
Оцінити масштаби “чорної” фінансової діри у “Приваті” держава змогла не одразу. цифри постійно зростали у десятки мільярдів гривень. Остання – приблизно 150 мільярдів.
Віталій Шапран, фінансовий аналітик: Від 120 до 160 мільярдів гривень називається. Обсяги чималі. З огляду на, що це фактично четверта або п’ята частина банківської системи, то виявити такого роду дірку в системі – це трагедія, можна сказати, національного масштабу.
Нацбанк і нове керівництво “Привату” заявляють: гроші були виведені акціонерами у вигляді кредитів на пов’язані з групою “Приват” фірми. Ті або відмовчуються, або знову кричать про “державне рейдерство”. Щоб ні в кого не виникало питань у заангажованості і на вимогу МВФ, для розслідування зловживань у Приватбанку було залучено міжнародне детективне агентство Kroll. За результатами розслідування, схема виведення активів з Приватбанку була проста як пилосос.
Сергій Фурса, економічний експерт: Як з’ясували детективи Kroll, так був “банк в банку”, який займався виключно обслуговуванням бізнесу акціонерів і організовував цей висновок. Це більше сотні людей над цим працювали. Сотні людей в банку, в тому числі правління банку, забезпечували функціонування такого пилососа. Приватбанк був як пилосос: брав гроші з населення і викачував його в бізнес акціонерів.
У розпорядження “Закрита зони” потрапила Excel-таблиця з проблемними кредитами Приватбанку. Майже всі вони, як видно, прострочені. Суми на сотні мільйони. Тільки погляньте на велетенський список компаній, які кредитував “Приват”. Навіть щоб перерахувати їх назви, не вистачить ефірного часу програми. Не треба бути детективом Kroll, щоб зрозуміти, що йдеться про фірми, пов’язані з колишніми власниками банку: Нікопольський і Запорізький завод феросплавів, Марганець і гірничозбагачувальний комбінат, “Приват-Агро”. Все це підприємства з орбіти Коломойського. Проте значно більше проблемних кредитів, як видно з цієї таблиці, опинилися за кордоном в офшорних компаніях.
Віталій Шапран: Кредити видавалися компаніям з ознаками фіктивності. І після цього ті, хто отримав гроші в формі кредиту, відправляли їх в формі витрат на різні рахунки. Потім вони виявлялися за кордоном і так далі.
Що вони теж належать Коломойському, переконатися неважко. Ось, наприклад, американська “Bersel. Inc”. У березні 2015-го вона позичила у Приватбанку півмільярда гривень. І дивно – досі не віддала. Задавши в Google пошук назви фірми і прізвище Коломойського, одразу натрапляємо на дивний збіг. Стаття називається “Як вивести мільярди з “Укрнафти” і вимагати ще”. У ній йдеться про схему, за якою “Укрнафта”, 40% якої належить групі “Приват”, здійснювала фіктивні операції. Купувала, наприклад, добрива в інших “приватівських” структур і буцімто продавала за кордон. Зокрема тій же “Bersel. Inc”. На “Bersel” йшли кредити за рахунок вкладників Приватбанку. Крім того, держава повертала Коломойському ПДВ. Потрійна вигода.
А ось ще один фігурант махінацій з “Укрнафтою” – офшорна компанія “Rossyn”. Через неї проводилися операції експорту/імпорту одного і того ж бензину, виробленого в Україні. Тобто, за документами, він спочатку був проданий за кордон, а потім повернутий назад. Зміст таких складних операцій у тому, що на фіктивному експорті “приватівці” отримали від держави реальне відшкодування ПДВ, а на імпорті – знижку по акцизу. А ще фірма “Rossyn” винна Приватбанку майже 700 мільйонів гривень. Це станом на грудень 2015-го. Але, ймовірно, і досі.
Ще один цікавий момент. Відсотки для своїх компаній, наприклад, “1+1 Продакшн” з медіа-групи Коломойського отримувала в банку п’ять кредитів на суму понад 400 мільйонів гривень під трохи більше як 11% річних. Унікальна ставка. Це менше, ніж банк мав би виплачувати по депозитам. “1+1” каже, що кредити повернуло, а от інші компанії – ні.
Сергій Фурса: Що відбувається? Ви берете депозит, і цей депозит дається в кредит вашій ж фірмі. Кредит фірма не повертає. Усе. Ну, або той кричущий приклад, коли на картці хтось зняв, аля по картці, в казино 620 мільйонів гривень.
Виявляється, “боржники” повертали кредити за рахунок нових кредитів у тому ж Приватбанку. А потім – знову і знову. Поки піраміда врешті не обвалилася.
На питання “Хто винен?” відповідь є. І вона однозначна. Є відповідь і на питання “Що робити?”. По-перше, стабілізувати Приватбанк, що власне вже і сталося. І, звісно, повернути вкрадене.
Сергій Фурса: А – треба забрати у них все активи. І Б – посадити цих людей у в’язницю.
Очевидно, колишні акціонери банку не хочуть ні першого, ні другого розвитку сценарію. Коломойський уже давно не з’являється в Україні. Але до нього час від часу їздять опозиційні українські політики. ЗМІ писали про контакти опального олігарха з екс-президентом Грузії Міхеїлом Саакашвілі, поки він ще був в Україні, а також з представником фракції Юлії Тимошенко – Олександром Абдулліним. Врешті своїх контактів з останнім Коломойський ніколи не приховував. А ще до Коломойського в Женеву літають веселуни з “95 кварталу”. Що ж, можливо, їм і вдалося розсмішити Коломойського. Проте, як відомо, добре сміється той, хто сміється останнім.
– Допоможе Коломойському політичний тиск, щоб врятувати те майно, яке зараз у заставі у тепер вже державного Приватбанку?
Роман Сульжик, фінансовий експерт: Коли держава націоналізувала Приватбанк і подивилася, що там насправді відбувалося, і це дослідження від фірми Kroll, – це показує дуже сильно, що там були такі проблеми, котрі ми не могли вирішити без націоналізації цього банку. Тому буде, як завжди, політичний тиск від Коломойського. Але я вважаю, що докази, які представив Kroll настільки вагомі, що це буде дуже важко якось з цим оскаржувати навіть у Лондонському суді.
Василь Фурман, член ради Національного банку України: Мова ж іде не лише про ту заставу, яка є в заставі Приватбанку. Тому що якраз в листопаді 16 року, за місяць по суті до націоналізації, відбувалися масштабні схеми трансформації кредитів – коли кредити більше 200 юридичних осіб були трансформовані в кредити 36 юридичних осіб. Це компанії “рога і копита”, тобто вони були без відповідної кредитної історії, в заставу надавалися віртуальні майнові права. Тому мова йде якраз про те, що колишні акціонери, якщо вони дійсно здійснювали шахрайство, то вони мають нести відповідальність і власним майном. Тому Україна і пішла в міжнародні суди.
Роман Сульжик: В останні два роки в приватних розмовах з представниками НБУ і представниками бізнесу я дуже сильно чув, що дійсно “Приватом” шантажували державу. І говорили: ви не зможете нас націоналізувати, і якщо ви почнете щось робити з імперією Коломойського, ми обвалимо “Приват”, і це дійсно буде крах фінансової системи. І я вважаю, що, якщо не було спроби домовитися з боку власників “Привата”, то, швидше за все, націоналізація – це був єдиний вихід.
Василь Фурман: Колишні акціонери розуміли про те, що вони не збираються повертати кредити. Значить, вони беруть і немов би нові кредити отримують нові компанії, але ці нові компанії були новостворені, без кредитної історії, без жодного майна. І далі ці кошти вони беруть наче в кредит, але вони направлять тим компаніям, які раніше взяли кредит, ці нормальні компанії, і ці компанії загашають кредити перед Приватбанком. І були випадки, коли оператори, які працювали на АЗС, брали кредит на 4 і більше мільярдів гривень. І ці кошти зразу ж направлялися на погашення того чи іншого кредиту, який був у Приватбанку.
В Приватбанку сьогодні і тоді працювало близько 25 тисяч людей. Приватбанк тоді і зараз, з точки зору технологій, був одним із кращих в Європі. І він зараз один із найкращих в Європі. Приватбанк сьогодні докапіталізований державою, він успішно працює, він один із найкращих в Україні. Тому не потрібно боятися, що зараз в Приватбанку є якісь проблеми. В Приватбанку немає ніяких проблем. Тому що держава докапіталізувала та інвестувала 155 мільярдів гривень в цей банк.
– Коломойський і Боголюбов ідуть в Лондонський суд та намагаються судитися за повернення. Як ви вважаєте, скільки буде тривати цей процес?
Роман Сульжик: Дивлячись на те, як відбувалися подібні кейси, я думаю, що це займе два-три роки, як мінімум. Але я все-таки думаю, що, судячи зі звіту Kroll, Коломойський і Боголюбов підуть по шляху “Газпрому”. Тобто вони будуть довго боротися, але, врешті-решт, ганебно програють. Дійсно, побудували фантастичний банк з точки зору технологій. І я сам не очікував, коли подивився ці всі звіти, наскільки він дійсно використовувався для того, щоб просто брати гроші населення і роздавати цим пов’язаним структурам, а потім ще під кінець, як вишенька на торті, були ось ці заміни застав і пряме виведення капіталу.
Володимир Ар’єв,: Україна поволі лікується від “сірих” схем – не лише в банківській схемі. І від олігархії – в гіршому розумінні цього слова – яка ці схеми творить. Ще вчора всемогутні Коломойський, Ахметов і Фірташ втрачають активи та вплив і навіть тікають з України. Саме тому вони і впираються, фінансують політичні партії і медіа, які атакують тих, хто бореться проти їхнього впливу. Все це йде під процесом, який називається “деолігархізація”. Нам треба його завершити, для того щоб всі грали за правилами, які встановлює держава через закон, а не змушували деякі державу встановлювати правила, вигідні кільком людям. Цього разу шанс є як ніколи раніше. І сам факт націоналізації Приватбанку є тому доказом.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.