Про НАТО, фінансування ЗСУ і заміну російських комплектуючих – інтерв’ю з депутатом від “ЄС” Михайлом Забродським
Народний депутат від фракції “Європейська Солідарність” Михайло Забродський у ток-шоу “Ехо України” оцінив заяву Ірини Верещук про можливість відмови від євроатлантичного курсу, рівень фінансування оборони у Держбюджеті на 2020 рік та розповів про можливість відмови від російських комплектуючих в українському військово-промисловому комплексі.
– Україну не чекають в НАТО, і туди радше візьмуть Грузію. Таку заяву напередодні зробила народна депутатка від “Слуги народу”, представник Кабміну у ВР Ірина Верещук. Тим часом депутати фракції “Європейська Солідарність” направили звернення до прем’єр-міністра України та до спікера парламенту з вимогою роз’яснити заяву пані Верещук… Це якось дивно виглядає все. Що скажете?
Перш за все, оцінювати професійну діяльність і, скажемо так, прикре непорозуміння, яке відбулося з пані Іриною, має перш за все той, хто керує роботою. Я маю на увазі очільника уряду. Не можна також не відмітити те, що це представник певної політичної сили і, волею-неволею, вона виражала чи намагалася виразити точку зору на певні події або певні наміри, точніше, в тому числі, певної політичної сили. Дуже сподіваюся на те, що це було саме непорозуміння, а ні в якому разі не якась брудна чи полубрудна політична технологія із серії, коли робиться вкид, потім дивляться на реакцію, а потім робиться відкат назад, у тому числі і вибачення, і пояснення того, що, мовляв, я не те мала на увазі.
Що стосується заяви пані Ірини стосовно “чекають – не чекають”, то справа в тому, що “чекають – не чекають” ми могли розмовляти так до весни 2014 року, коли загроза була гіпотетичною, а якщо бути точними, то взагалі рахувалось, що її немає, коли всі навколо рахувалися друзями і коли ніхто навіть побачити в страшному сні не міг, що хтось до України буде пред’являти претензії, та ще й підкріпляти їх силою зброї. Після весни 2014 року, ми всі добре знаємо, ситуація дуже різко змінилася. І вже просто так розповідати чи розмірковувати про те, чи потрібно нам це, чи не потрібно, стало, по меншій мірі, недоцільно.
– Ні. Вона, знаєте: нам це потрібно, але на нас там не чекають.
Я сумніваюся, що пані Ірина має прямий контакт з керівництвом Північноатлантичного альянсу, який уповноважував її робити заяву, в тому числі, і в такому ключі, що нас там чекають або не чекають. Якщо вона спиралась на аналіз якихось фактів, можливо, таких же самих заяв або, можливо, якихось дій керівництва Альянсу – це вже інша справа. Але в такому разі потребуються якісь додаткові пояснення з її боку. Якщо це її особистий висновок, то вона мала б це підкреслити або щонайменше пояснити, чому вона саме так рахує.
Стосовно позиції нашої політичної сили, в тому числі моєї особистої позиції, то не можна ставити питання, чи нас там чекають, чи не чекають. Ми робимо не те, де нас чекають або не чекають. Ми робимо те, що треба для блага нашої країни. Зараз, якщо стоїть питання протистояння, в тому числі і збройного протистояння, з агресором, який сильніший нас і чисельніше, то немає іншого виходу, як військовий альянс. І на сьогоднішній день немає іншої альтернативи, як Північноатлантичний альянс.
– “Європейська Солідарність” гостро прореагувала. У мене просто немає інформації. А от Юлія Тимошенко, Вакарчук? Про “Опозиційну платформу – За життя” я не питаю. Я розумію, що їм це як бальзам на серце. А ці фракції якось прореагували чи змовчали?
Якщо говорити про офіційні заяви фракцій в повному складі, то наразі ми можемо вести мову лише про заяву нашої фракції. Це я знаю точно. Не можу точно проаналізувати політично-інформаційну діяльність, наприклад, партії “Голос”. Але, наскільки я знаю, таку заяву робила лише “Європейська Солідарність”.
– Витрати на оборону і безпеку України скорочуватись не будуть, – запевнив секретар РНБО Олександр Данилюк. В проекті бюджету дійсно написано, що планується виділяти на армію майже 246 мільярдів гривень. Водночас у Білому домі у США не очікують, що ситуація на Донбасі може врегулюватися найближчим часом… Взагалі це нове керівництво і армією, і РНБО, і так далі – яке у вас враження від цього всього?
Почну з того, що, мабуть, саме болюче за останні дні – це фінансове асигнування, яке призначено на силовий блок взагалі і на Збройні сили зокрема. Повністю згоден з паном Данилюком (секретар РНБО Олександр Данилюк – ред.). Тому що військове будівництво в масштабах держави і взагалі фінансування Збройних сил – це цікава дуже ситуація, коли не можна сьогодні давати достатньо грошей тільки тому, що сьогодні армія діє, армія воює і виконує свою функцію, чи завдання за призначенням, як прийнято говорити у військових. А завтра, наприклад, трохи ситуація стабілізувалася, знову не даємо, а потім дамо, якщо буде потрібно…
Тому що деякі процеси, зокрема в розвитку озброєння і військової техніки, організація експлуатації, підготовки особового складу – вони набувають дуже швидко незворотного характеру. І якщо десь щось недофінансувати чи недодати, то можна дійсно опинитися в тій же ситуації, в якій опинилися ми в 2014 році: коли роками недофінансування, роками чогось не вистачало, а потім неймовірними зусиллями, без перебільшення, всього народу – я маю на увазі волонтерів в першу чергу – все це ставилось на ноги і все це приводилось до ладу для того, щоб виконати хоч з якоюсь якістю цю задачу чи з якоюсь імовірністю.
Тому я повністю згоден з керівництвом РНБО України. Дійсно тут не можна в жодному разі нехтувати сумою, дійсно вона має бути щонайменше на рівні попереднього року. Наскільки я знаю, в цьому році ще трохи навіть більше. Тому що закладені певні резерви, маються на увазі фінансові, для того, щоб РНБО розподілила належним чином. Інша справа – як це робиться. Це робиться з певними відступами і порушеннями, в тому числі, в першу чергу, бюджетного законодавства. Але, я так розумію, це за рамкою нашої сьогоднішньої бесіди.
– Ви, мабуть, бачили заяву Міністерства оборони чи РНБО про те, що не будуть купляти запасні частини російського виробництва. Я так розумію, якось хочуть налагодити виробництво тут. Це можна зробити?
Зараз ХХІ сторіччя. І технічно, і технологічно, в принципі, нічого неможливого нема. Тим більше, мова йде про запасні частини і відповідні елементи систем озброєння, зокрема не тільки озброєння, які дійсно більшою частиною були вироблені ще в радянські часи. І навіть якщо вони після цього перевипускалися або реалізовувались, то це робилося зазвичай на заводах російських, як лідера країн СНД чи країн колишнього СРСР по військовому виробництву, і дійсно існувала та існує певним чином навіть на сьогоднішній день певна залежність від цих запчастин.
Відповідно, це, знову-таки, пріоритет №1 і РНБО, і керівництва Міністерства оборони, і керівництва Збройних сил – щоб якомога швидше знайти заміну, якомога швидше знайти ті шляхи з тією метою, щоб повністю розірвати ту частину економічних зв’язків з країною-агресором, яка напряму впливає на нашу безпеку і оборону.
– Дії нового керівництва Міністерства охорони здоров’я ставлять під загрозу продовження реформи охорони здоров’я в Україні. Про це у відкритому листі пише гендиректор директорату стратегічного планування та євроінтеграції МОЗ Ірина Литовченко… Як ви це прокоментуєте?
З одного боку, зрозуміло, що проходить повністю природній процес, коли заходить нова команда, коли форматуються керівники відповідних підрозділів під себе, коли, можливо, на ключові посади призначаються ті посадові особи, які вважаються надійними, перевіреними, а саме головне – членами тієї самої нової команди. Інша справа, коли під ці заходи підводиться певне ідеологічне підґрунтя і починають розповідати, що ми не просто так змінюємо, а ми робимо це тому, що ви щось робили невірно. І така ситуація в тому чи іншому вигляді присутня в будь-якому міністерстві і відомстві.
На перший погляд здається, що процес повністю природній і нічого нового тут нема. А з іншого боку, це завжди неприємно, коли ніхто не бачить того, що зроблено, ніхто не намагається навіть вникнути в те, що могло бути зроблено. І, відповідно, ніхто не підтримує ті рішення, які приймалися попередньою командою.
– А як ви прокоментуєте роботу адвокатів Віктора Януковича, щоб забезпечити йому можливість повернутися до України?
Якщо ми говоримо про роботу адвокатів, то можна тільки злегка позаздрити навіть пану Януковичу. Це означає, що адвокати в нього досить професійні. Тому що все, що планується зробити і вже робиться, воно робиться на серйозному професійному рівні. Стосовно повернення як такого – я не берусь навіть припустити, що може трапитись…
– Я вам допоможу. Ми ж знаємо з вами окружний суд. Він скаже у вироку своєму, що Майдан – це був державний переворот. А якщо це був державний переворот, то пан Янукович – це жертва. І з Януковича знімається все, і він спокійно приїздить сюди.
А потім з’являється фраза “я легітимний”. І вже питання до діючої влади, хто у нас легітимний президент.
– Янукович готує нову політсилу для участі у виборах – може таке бути?
Це Україна ХХІ сторіччя. Я не хочу бути пророком, але я не вірю в відродження політичного життя експрезидента чи, як одночасно називали, президента-втікача. В той же час логічно було би припустити, що стовідсотково знайдуться політичні сили, які будуть готові або підтримати, або навіть влитися в нову структуру, якщо така структура буде організована. Опосередковано в тому, що він не буде мати підтримки навіть в осередках колишньої Партії регіонів, яка зараз змінила вже декілька назв, але суть від цього не змінилася… опосередковано це підтверджується тим, що вони навіть у своїх політичних лозунгах та інформаційній роботі ніде не використовують ні поняття “часи Януковича”, ні поняття “Янукович – наш президент”. Це вже перегорнута сторінка нашої історії. Це жахлива і кривава сторінка історії, яку він сам перегорнув ще тоді, коли пролунали на Майдані перші постріли.
– Мені здається, що у Зеленського та його оточення є своя фізика, яка про наближення до НАТО, але не до вступу.
Я можу пояснити це наступним чином. З одного боку, на тлі цих розмов про відведення військ, про те, що треба прибрати з країни натовських інструкторів, що є відверто провокативними заявами… З одного боку, заяви керівництва держави вселяють надію.
Стосовно того, що можна все життя намагатися бути і ніколи не стати, потрібно розуміти, що вступ або реалізація практичних кроків для вступу – наприклад, ПДЧ і решта – вони розверне зовнішню політику нашої країни раз і назавжди. І на тлі ситуації, коли, з одного боку, потрібно якимось чином припинити військове протистояння на сході, а з іншого боку, є відповідний північний сусід, якому дуже-дуже сильно не сподобається наш вступ, – керівництво держави стоїть перед вибором, і цей вибір вони мають зробити. Маються на увазі вже не просто заяви, а дійсно практичні кроки.
От тоді, так, це буде не другий рубікон, а це вже буде останній рубіж, який буде пройдений, і вже ніхто нас ні силою шантажу політичного, ні силою відвертого тиску військового, ні залякуванням, ні економічними санкціями, які вони нам вводять, а ми їм у відповідь, не примусять щось повернути, щось зробити не так. Це наше право – обирати нам, як нам жити і з ким разом планувати свою безпеку і оборону. Якщо визначено в Конституції, якщо це підтримано більшістю населення нашої країни, це думка, яку поділяють більшість свідомих людей, – значить, керівництво держави повинно мати мужність сказати: так, ми йдемо, терміни от такі. І щоб вступити, ми зробимо ось це і ось це. Причому от це, наприклад, в першу чергу. Якщо б лунали такі заяви, то відчуття задоволення було б значно глибшим.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.