Проблеми мігрантів, політичний розкол та непопулярність традиційних партій: підсумки виборів в Іспанії

На виборах в Іспанії перемогли соціалісти, які перебувають при владі, але формування правлячої коаліції може виявитися непростою справою, так як новачки відбивають голоси в традиційних партій.

У парламентських виборах Іспанії немає явного переможця. Ці вибори – черговий доказ того, що політичний ландшафт Європи – це розколотий простір, де антисистемні новачки “відкушують” голоси виборців в традиційних партій, роблячи конструювання правлячих коаліцій все більш важким заняттям.

Жодна з партій не отримала більше 30% голосів. Це ускладнює створення правлячої більшості. Найбільше голосів вдалося набрати лівоцентристським соціалістам на чолі з прем’єр-міністром Педро Санчесом. Їх результат – трохи менше 29%, але і цього недостатньо для формування правлячої більшості. Їм довелося б зібрати воєдино величезну коаліцію, включаючи, можливо, законодавців-сепаратистів з регіону під назвою Каталонія, який намагався в минулому році відокремитися від Іспанії.

Головна опозиційна сила – Народна партія Іспанії, яка дотримується консервативних поглядів, набрала менше 17%. Це найгірший показник за всю 30-річну історію партії. Багато з колишніх прихильників Народної партії перейшли на бік іншої партії, а саме ультраправої партії Vox (Вокс). За цю партію віддали свій голос 10% виборців, в основному через те, що вона зайняла жорстку позицію проти відокремлення Каталонії. Vox – перше значне ультраправий рух в Іспанії, Виник після закінчення диктатури Франсиско Франко в 1975 році.

Керувати багатьма європейськими країнами стає все важче, оскільки старі партійні системи, в яких домініровали помірні консерватори і помірні соціал-демократи, поступаються місцем роздробленим парламентам, в яких беруть участь Бунтарі проти істеблішменту – “незгодні”, що включають в свій склад як крайніх правих, так і вкрай лівих. Додайте сюди ще й дуже яскравий і гучний ліберальний центр плюс (в разі Іспанії) регіональних націоналістів. Виникне фрагментована картина.

“Ця тенденція поширюється на всю Європу”, – говорить Федеріко Санти, аналітик політичних ризиків в консалтинговій компанії “Євразія Груп”. Він пояснює це “нездатністю традиційних партій справлятися із запитами виборців, які викликані глобалізацією, наприклад – проблемою імміграції та зростанням міжнародної торгівлі”. Це, за словами Сани, “і стало передумовою зниження популярності традиційно-помірних партій і послужило поштовхом до появи нових політичних рухів, іноді дотримуються крайніх поглядів”.

Потреба в створення великих коаліцій у багатьох країнах ставить під загрозу здатність Європи реагувати на швидко мінливий світ. Геополітичне суперництво між США і Китаєм тисне на усталений порядок міжнародної торгівлі, від якого залежать багато європейських економіки. Росія проявляє все більше наполегливості, випробовує на міцність європейську систему безпеки після “холодної війни”, а Трамп тим часом ставить під сумнів традиційне американське зобов’язання – підтримувати європейську безпеку.

В Італії, Німеччині, Нідерландах і за їх межами правоцентристські і лівоцентристські партії, які десятиліттями домініровали в політиці і склали основу сьогоднішнього Європейського Союзу, втрачають своїх виборців. Створення складних коаліцій стало тепер необхідністю для того, щоб зберегти при владі в широкому сенсі партії центристських політичних установок. Двопартійні коаліції, такі як коаліція СДПН/ХДС канцлера Німеччини Ангели Меркель, тільки посилили розчарування виборців в традиційних партіях. Багато віддали перевагу новим партіям: екологічним “зеленим” і вкрай правої “Альтернатива для Німеччини”.

За останні два роки основні консервативні і лівоцентристські партії Франції і Італії зазнали нищівної поразки. На зміну їм у владу прийшли “вискочки”. Широкий політичний спектр “повстанців”, від підтримуючого ЄС, центристських налаштованих француза Макрона до італійської Ліги, з її тягою до рідних італійським корінням, а також до лівого “Руху п’яти зірок”, – все це спектр показує, наскільки нестабільними стали електорати Європи.

У Великобританії на виборах до Європейського парламенту очікується, що впродовж довгого часу домінуючі консерватори і лейбористи буквально з кров’ю віддадуть свої голоси популістським “порушникам спокою”, який приніс країні Брекзіт. Дещо отримають і різні нові групи, що виступають проти Брекзіту. Таким чином виборці висловлюють невдоволення тим, що їхня країна як і раніше знаходиться в заплутаних відносинах з Євросоюзом.

У більшій частині континентальної Європи політика грунтувалася на схемі, коли в центрі політичної системи стояла правоцентристська партія, яка спиралася на церкву, і лівоцентристська, що мала зв’язки з профспілками. Але на сьогоднішній день європейці відчувають все менше прихильності до будь-якої партії, і до цього варто додати відчуження від технократичної політичної еліти.

Повільне відновлення європейської економіки після фінансової кризи 2008 року і подальший сплеск імміграції з Близького Сходу і Африки в 2015 році лише примножили невдоволення населення традиційними партіями.

В якомусь сенсі, іспанські вибори відобразили європейські тенденції в трохи зміненому вигляді. У Німеччині, Франції та Нідерландах позиції втрачали в основному лівоцентристські партії, які домінували в цих країнах десятиліттями і побудували нинішній ЄС. А іспанський соціаліст Санчес, навпаки, збільшив частку голосів, відданих за соціалістів, втрата “центристських” голосів йде в основному за рахунок його правоцентристських, консервативних конкурентів з Народної партії. Вони отримали приблизно вдвічі менше місць, ніж на виборах у 2016 році (показавши свій гірші результат за 30 років – ред.).

Санчес, обіцяючи збільшити соціальні пільги та підвищити оподаткування великих корпорацій, намагався відновити зв’язок з представниками робітничого класу. Також уряд під його керівництвом нещодавно збільшив розмір мінімальної заробітної плати в Іспанії на 22%.

Його успіх може надихнути інші лівоцентристські партії Європи відстоювати свої ліві погляди. З 90-х років ці партії більше уваги приділяють економічній ефективності, ніж традиційно лівоцентристських темам, пов’язаним з питаннями соціальної справедливості.

“Настав час поговорити про рівність. За ці роки не так багато було зроблено, тому я сподіваюся, що вони хоч почнуть діяти” – говорить Хуан Антоніо Карраскоса, 58-річний механік з передмістя Мадрида, під час мітингу, організованого Соціалістичною партією напередодні виборів.

Народна партія найбільше постраждала від зростаючої популярності партії Вокс (Vox) на тлі напруженості, пов’язаної з каталонським сепаратизмом.

“Я вирішила проголосувати за Vox … тому що вони виступають за єдність Іспанії”, – сказала Єва Еспанья, 43-річна менеджер мадридської компанії громадського харчування. “Ця партія дозволила іспанцям вільно висловлювати свої патріотичні почуття, не боячись при цьому, що тебе обізвуть фашистом або франкістом (прихильником режиму правого диктатора Франсиско Франко, який правив між 1939 і 1975 pp. – ред.)”, – сказала вона.

Еспанья раніше голосувала за Народну партію, але тепер її думка змінилася: “двопартійній системі в Іспанії прийшов кінець. Настав час нових ідей, проектів, нових партій і нових людей, які будуть захищати патріотичні почуття людей, кажучи: я – іспанець”.

Підготовлено за матеріалами The Wall Street Journal. 

Нагадаємо, за підсумками підрахунку 99,4% бюлетенів, на минулих у неділю виборах в Іспанії провладна Соціалістична партія набирає найбільшу кількість голосів – 28,7%.

Також “Прямий” повідомляв, що у новому складі парламенту Молдови проросійська Партія соціалістів може отримати 33-34 місця.

25 червня 2018 року Парламентська асамблея Ради Європи обрала своїм новим президентом швейцарського депутата Ліліан Марі-Паск’є. Ліліан Марі-Паск’є, народилась 16 грудня 1956 р в Женеві, член Швейцарської соціалістичної партії.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.