Прорив ліній оборони до кінця року і Запорізький трикутник
фото: Генштаб
Джерело: Telegram-канал автора
Ось уже третій день поспіль як мене просять прокоментувати думку директора з аналізу Розвідувального управління Міноборони США Трента Мола про те, що Сили оборони України (СОУ) до кінця 2023 року з імовірністю 40-50% прорвуть лінії оборони російської окупаційної армії (РОВ), що залишились.
Якщо чесно, коментувати такі заяви складно. Адже, з одного боку, ця людина — аналітик, який має уявлення про бойові дії та володіє великим обсягом інформації, а не журналіст, який вчора для The New York Times писав про різкий стрибок викрадень інопланетянами в штаті Юта, а сьогодні, абсолютно несподівано, став військовим оглядачем, який спілкується з безіменними джерелами, що заслуговують на довіру, в Пентагоні. Очевидно, що тими ж самими джерелами, що повідомляли раніше цьому журналістові про викрадення в штаті Юта, але все ж таки.
Коментувати складно, оскільки ми оперуємо різними даними, і явно підходи до аналізу в нас різні. А тому 40-50%? Дивлячись, з якого боку подивитися.
Якщо говорити про безпосередній вихід до узбережжя Азовського моря з подальшою ізоляцією Криму, то можна оцінювати саме в цих межах. Але якщо говорити, наприклад, про прорив саме другої лінії оборони, то картина змінюється докорінно.
Наразі основним майданчиком найінтенсивніших бойових дій є Запорізький трикутник Новопрокопівка — Вербове — Очеретувате. Цей трикутник утворився за допомогою прориву лівим флангом від траси 0408 першої лінії оборони РОВ і створення клину, фланги якого не лише тиснуть на Новопрокопівку і Вербове, а й саме вістря клину нависло над Очеретуватим, яке є трампліном по трасі 0401.
СОУ знадобилося два з половиною місяці для того, щоб прорвати найскладнішу в сучасній історії смугу забезпечення глибиною 5 кілометрів і вийти на кордон з основною лінією оборони РОВ. А тепер виключно математичний розрахунок — у середньому за добу прорив здійснювався на сто метрів углиб.
Зараз СОУ розширюють плацдарм у другій лінії оборони, причому прорвавши перший рубіж. Це свідчить про те, що процес прориву і справді прискорився. Наприклад за останніми даними, розширення зони контролю становило 1,5 км. Скупі й вельми сухі офіційні зведення вже дають зрозуміти, що розширення зони прориву в глибину, в тому чи іншому напрямку, але зараз становить у середньому 400 метрів на добу.
Так само окремо зазначу те, що російське командування змушене перекидати зі Сходу, Луганської області, із зони відповідальності групи військ “Центр” і “Захід”, 234-й і 237-й десантні полки 76-ї ДШД, а так само підрозділи 7-ї ДШД. Відбувається це все не від легкого життя в Запорізькому трикутнику, адже попри кількісну перевагу в обороні, РВВ його втримати не можуть. І якщо буде втрачено контроль не лише над автобаном 0408, а й над 0401 (про решту сценаріїв із Вербовим я навіть не кажу), то СОУ опиняються в ліпшому для окупантів разі біля північних околиць Токмака наприкінці вересня-початку жовтня, в гіршому — на південних околицях.
Своєю чергою, Токмак слід розглядати не просто як важливий логістичний вузол і таке інше, а і як місто, розташоване на кордоні другої і третьої лінії оборони РОВ.
А що таке третя лінія оборони, вона ж — тилова? Це безкраї мінні поля? Ні. Це нескінченні окопи й ВОПи, що йдуть за горизонт? Ні. Тилова лінія оборони — це насамперед логістика, що забезпечує першу і другу всім необхідним МТЗ.
І з цього робимо деякі висновки.
Командування РОВ зараз у Запорізький трикутник, щоб стримати наступ СОУ, спрямовує всі наявні ресурси і навіть більше, де вони успішно знекровлюються і зануляються. І що ж у такому разі станеться, якщо після того, як Запорізький трикутник поглине все, що в нього згодують, а коли він прорветься до третьої лінії, функціонал якої “оборона” винятково віртуальний, то і навіть у цьому віртуальному форматі обороняти буде просто ніким і нічим?
Бердянськ, не втрачай надії. Усе буде.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.