Рівень безробіття в Україні вдвічі менше ніж у Швейцарії та Чехії
У травні цього року в Україні зафіксовано найнижчий рівень безробіття з початку року. Згідно даних Державної служби статистики, офіційно безробітними вважалися 1,2% від усього населення працездатного віку.
Звіти Держстату традиційно викликають у суспільства певний скепсис і, треба відзначити, часто небезпідставно. Наприклад, у Швейцарії в останній місяць весни зафіксовано рекордно низький показник безробіття, і він вдвічі більший за український — 2,4%. У лютому безробітних швейцарців взагалі було майже 6%, у той час як в Україні без роботи було всього 1,5%. До речі, у Швейцарії цьому не дуже й радіють. Справа в тому, що надто низький рівень безробіття може негативно впливати на економіку держави: нестача працівників змушує підприємства відмовлятися від замовлень, знижується ротація та конкуренція серед працівників, видатки на зарплати збільшуються, уповільнюються темпи економічного зростання, починаються інфляційні процеси.
Можна як приклад навести ситуацію в Чехії: у країні не вистачає щонайменше 10 тисяч водіїв. Деякі чеські транспортні компанії розпродають автопарк вантажівок, адже працювати на них немає кому. Брак водіїв — не єдина проблема чеських підприємців. Країні не вистачає медиків та інших кваліфікованих спеціалістів. Уряд Чехії розробив програми для залучення працівників з України — в першу чергу лікарів та програмістів. Мабуть, не зайве буде вказати, що рівень безробіття в Чехії вдвічі вищий ніж в Україні і у травні склав 2,3% — як і у Швейцарії.
В Україні ж ситуація дивним чином зовсім протилежна: зниження кількості безробітних вважається безперечно позитивним для економіки і зараховується до “перемог” місцевої та центральної влади. Мовляв, чим нижче цей показник, тим краще працює влада. Визначити реальний рівень безробіття в України важко з ряду причин навіть за непрямими показниками. Одним з таких показників є дані Державної служби зайнятості (ДСЗ). Але й у цьому випадку доводиться оперувати офіційними даними, які не завжди відображають дійсний стан на ринку праці.
Як повідомили prm.ua у ДСЗ, на одне вакантне місце у міських центрах зайнятості у травні претендували до 10 кандидатів. Звісно, не у сферах пропозиція робочої сили значно переважала кількість вакансій: найбільша конкуренція у травні зафіксована у боротьбі за місця на керівні посади у державних та законодавчих органах, судах та наукових закладах.
Втім, у деяких сферах ситуація була повністю протилежною. Зокрема, у січні–травні 2018 року потреба у швачках становила 7,4 тис. осіб, при цьому безробітних швачок на обліку було 3,3 тис. Схожа ситуація з електромонтерами, слюсарями-сантехніками та електрогазозварювальниками — попит на фахівців цих спеціальностей перевищував пропозиції іноді в два і більше разів.
Відзначимо ефективність роботи ДСЗ: у січні-травні служба працевлаштувала 356 тис осіб (або 46% усіх, хто звернувся по допомогу) до надання їм статусу безробітного. Загалом за цей період послугами Державної служби зайнятості скористалися 642 тис осіб, значна частина з яких була залучена до громадських робіт (благоустрій територій, допомога сім’ям учасників АТО, супровід інвалідів по зору тощо). Крім того, 81 тис безробітних пройшли навчання або підвищили кваліфікацію за повним або частковим фінансування держави — з них 30 тис навчалися у центрах професійно-технічної освіти ДСЗ.
Серед безробітних станом на 1 червня спостерігалася майже гендерна рівність — 57% жінок і 43% чоловіків. Найвищий відсоток серед шукаючих роботу зафіксовано серед людей віком понад 45 років (41%) та фахівців із вищою освітою (47%), які проживають в центральному та північному регіонах. Опираючись на дані ДЗС, можна припустити, що типовий безробітний в Україні — жінка з вищою освітою у віці понад 45 років з Черкащини або Запоріжжя. Найменше серед офіційних безробітних було чоловіків віком 35-44 років, із загальною середньою освітою, які мешкають на Львівщині або Київщині.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.