Росія повертає собі контроль над Африкою: чим це загрожує Європі, Україні та США
Джерело: Telegram-канал автора
Те феєричне шоу з представниками африканських країн, яке влаштував путін, багато хто сприйняв дещо іронічно і навіть поставився до нього як до циркової вистави. Так, звичайно, є над чим поглумитися, але загалом, на жаль – ні.
Речі слід сприймати досить тверезо, такими як вони є і говорячи про Африку, слід констатувати те, що росія повертає контроль над цим континентом. Причому контроль рівня, якого в Москви не було з часів розвалу СРСР. І це факт, а не абстракція.
На сьогодні росія як жодна інша країна має в Африці найбільший воєнізований контингент у вигляді ПВК “Вагнер”, які вже перевищують 10 тис. Ані Франція, ані США, ані Туреччина, ані Китай не мають такого мілітарного потенціалу, та ще й підкріпленого місцевими союзними НВФ.
Майже у кожній африканській країні, де оперують ПВК “Вагнер”, вони посилилися місцевими НВФ. Наприклад, у ЦАР підтримку ПВК “Вагнер” надає місцеве угруповання Селека. У Східній Лівії “вагнери” буквально злилися з НВФ ЛНА військового злочинця Халіфи Хафтара.
Зараз росія має фундаментальну присутність у ЦАР, Лівії, Малі, Судані, Мозамбіку, Анголі, Зімбабве, Гвінеї-Бісау, Гвінеї, Буркіна-Фасо, Мадагаскарі, Еритреї, закріплюються в Нігері, планують у Чаді, охоплення всього регіону Сахель тощо.
У Росії заявили про тісне військово-технічне співробітництво з африканськими країнами. Чесно кажучи, мені, коли я це почув, стало смішно. Адже ВТС і експорт до Африки для Росії завжди завершувався тим, що африканські країни купували російську зброю за російські кредити, а потім…
А потім Росія ці кредити їм прощала. Мільярди, десятки мільярдів доларів. Але в такий спосіб купувалась лояльність цих країн. Тож можна довго сміятися з того, що путін з радістю зустрічається з президентом Зімбабве або смикає ручку дев’яностолітньому людожеру, але факт залишається фактом.
На цей час росія колосальними втратами, фінансовими та ресурсними, для себе, але не лише зберігає контроль над Африкою, а й розширює його, маючи можливість дестабілізувати ці країни та встановлювати в ряді з них ту владу, яка максимально лояльна до Москви.
Хтось скаже, а яка нам до цього річ, де Африка, а де ми? А річ у тім, що представники країн Африки присутні у багатьох міжнародних організаціях і мають у них право голосу та вплив. Те саме ООН, наприклад. Крім того, фактор дестабілізації Африки дестабілізує Європу.
Країни Африки, які голодують чи воюють – це потік біженців. Біженців куди? Звісно ж до Європи. І цей дестабілізаційний чинник, мільйони міцних, працездатного віку, але не працівників, а мужиків, що живуть на допомогу, впливає на внутрішню стабільність уже Європи.
Світ великий. Але насправді він куди тісніший, ніж може на перший погляд здатися.
Але в даному контексті за голову слід братися Заходу, який мав історично протекторат над рядом африканських країн. Це проблема Франції, Італії, Німеччини та навіть США. Бо втрата контролю над континентом багата на загрозливі наслідки.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.