США проти Міжнародного Кримінального Суду: чи зміна цих відносин вплине на інтереси України

Радник президента США Джон Болтон побачив у діях Міжнародного Кримінального Суду неприйнятну загрозу “американському суверенітету та національним інтересам Сполучених Штатів”. Більше того, Сполучені Штати Америки погрожують введенням санкцій проти Міжнародного кримінального суду за порушення справ проти громадян Америки за переслідування.

Україна, яка розраховує на допомогу Суду у притягненні до відповідальності Росії за агресію, мусить переосмислити роль та юрисдикцію цього органу в теперішніх реаліях.
Заява Болтона прозвучала на тлі очікування рішення на запит до Міжнародного Кримінального суду. Йдеться про відкриття справи проти військових збройних сил Афганістану, Талібану, бойовиків терористичної мережі Хаккалі та американських військових за вчинені військові злочини на території Афганістану. Відомо, що Міжнародний кримінальний суд почав виробництво проти громадян США, а саме військовослужбовців в Афганістані, яких підозрюють у знущанні над в’язнями.

Джон Болтон заявив, що суд діє “нелегітимно” і пообіцяв з боку США зробити все, щоб захистити громадян країни. “Ми не будемо співпрацювати з МКС, ми не будемо допомагати МКС, а також ми точно не ввійдемо в МУС. Ми дамо МКС померти на самоті. Хоча для всіх намірів і цілей МКС вже мертвий для нас”, – така різка заява прозвучала з боку Болтона.
Більше того, радник президент США наполягав на тому, що жодна сторона, включаючи Афганістан, не надсилала до Міжнародного суду запит про порушення провадження проти громадян США, які нібито здійснювали катування проти ув’язнених.

Суд не змусив чекати на реакцію і вже наступного дня — 11 вересня — і наголосив на тому, що він є “незалежною та неупередженою судовою установою», створеною для “забезпечення відповідальності за злочини, які шокували людство”.

Разом із тим, у ЄС вважають, що завдяки роботі трибуналу “у світі посилилася справедливість попри проведення деякими країнами політики з позиції сили”. А тому Європейський Cоюз підтримує Міжнародний кримінальний суд у Гаазі, якому США заявили про готовність введення санкцій через розслідування ймовірних злочинів американських військових в Афганістані.

Як відомо, із початком агресії Російської Федерації проти України питання залучення МКС до вирішення конфлікту на Сході стало чи не першочерговим. Суд подібного рівня міг би допомогти Україні на міжнародному рівні засудити Росію як агресора, заарештувати винних та нарешті притягти до відповідальності. Проте в українському інформаційному просторі не завжди вірно трактується роль та юрисдикція цього органу.

Перш за все, не треба забувати, що первинна і основна відповідальність за арешт та засудження військових злочинців все одно лежить на державі. Тому ініціатива і основна частина роботи лежить саме на Україні. Також важливо пам’ятати, що Україна хоча і підписала Римський статут, проте не ратифікувала його (не зважаючи на численні спроби у 2014-2015 рр. проштовхнути це рішення) – а отже і юрисдикція цього суду не визнана нашою державою в повному обсязі. Окрім того, юрисдикцію суду не визнають ні Китай, ні Росія (яка відкликала свій підпис під Римським статутом у 2016 році), ні США (які відкликала свій підпис у 2004 році). Важливо зважати на те, що юрисдикція суду розповсюджується лише на ті країни, які ці юрисдикцію визнали, відповідно підписавши і ратифікувавши Статут, а отже чекати затвердження Росією Римського статуту для того, щоб і нам його затвердити, марна справа.

Тож може виникнути думка про більш дієві формати. Адже сучасна архітектура міжнародних відносин зазнає колосальних змін.

Для довідки: Міжнародний Кримінальний Суд було засновано у 1998 року із підписанням Римського статуту, свою роботу він розпочав у 2002 році. Основним його завданням є засудження військових злочинів, злочинів проти людяності та геноциду у тих випадках, коли порушник не зазнав покарання в інакший спосіб (наприклад, відповідно до юрисдикції власної країни). На сьогодні юрисдикцію Міжнародного Кримінального Суду визнали 123 держави. Суд має свої специфічні особливості, які, в цілому, ускладнюють його роботу. По-перше, він не може виносити вироки заочно, тому перед початком процесу необхідно провести затримання всіх обвинувачених осіб. По-друге, суд може розпочати роботу тільки якщо засудити злочинця не вдалося в його рідній країні (яка почасти навіть не намагається цього зробити). З огляду на все це стає зрозумілим, чому перший обвинувачювальний вирок суду було винесено аж на 10 рік його роботи – в 2012 році за військові злочини було засуджено колишнього лідера конголезьких повстанців Томаса Лубангі.

Підготував Олександр Краєв