Сто днів Дональда Трампа: що це означає для України та Європи
фото: Reuters
Джерело: Facebook-сторінка автора
Сто днів – саме стільки знадобилося, аби світ остаточно переконався: адміністрація Дональда Трампа не має стратегії завершення війни. Ні за 24 години, ні за сто днів, ні в будь-які визначені терміни.
Головне слово цього періоду – невизначеність. І в історії воєн це – не просто термін. Це фактор, який може або зупинити війну, або її загострити.
Перше. США не мають чіткого плану.
Президент, віцепрезидент, радники – кожен висловлюється по-своєму. Тон задається не стратегією, а настроєм. Іноді – твітами. Відповідь на елементарне питання “Чи вважаєте ви Зеленського диктатором?” – залежить не від фактів, а від ситуації. У такій атмосфері перемовини з боку США більше схожі на імпровізацію. Це дає простір і для маневрів Путіна, і для дипломатії України. Один намагається використати невизначеність, щоб спровокувати розчарування союзників, інша – аби мобілізувати ще більше підтримки.
Друге. Європа прокидається.
Майбутній канцлер Німеччини Фрідріх Мерц сказав просто: “Це війна не лише проти України, а й проти Європи”.
Трамп змусив європейців зробити те, чого вони роками уникали: взяти відповідальність за власну безпеку. Бо якщо Америка відвернеться – що тоді?
Виступ віцепрезидента Венса в Мюнхені, внутрішні скандали в Білому домі – усе це показало: гарантії безпеки можуть виявитися тимчасовими. І Європа відповіла. Посилення оборонних бюджетів, спільне виробництво зброї, плани зі створення нової системи безпеки – тепер усе це не гасла, а реальність. І в центрі цієї архітектури – Україна.
Третє. Формується новий блок.
НАТО – важлива структура. Але навіть генерал Залужний відверто визнав: стаття 5 пакту на практиці не працює.
Формується новий пояс безпеки. Коаліція охочих, ReArm Europe, ініціативи Франції, об’єднання північних країн – усе це перші кроки. Кроки до системи, де рішення не залежатимуть від волі одного американського президента. І де вето проросійських урядів не блокує захист європейського простору.
Чи є інші важливі тенденції? Безумовно.
Тарифна війна, яка вдарила по союзниках України. Енергетичні та сировинні угоди, які розставляють пріоритети не за цінностями, а за комерційною вигодою. І навіть спроби Путіна “подружитися” з Трампом – на тлі продовження вбивств українців і руйнування наших міст.
Але головне – ми вистояли. І навіть більше: стали осердям нової європейської політики безпеки. Невизначеність, яку створила американська адміністрація, парадоксально мобілізувала наших партнерів. І гасло “Нічого про Україну без України” вже розширилося до ширшого: “Нічого про Європу і Україну – без Європи і України”.
Бо сьогодні ми не просто в Європі. Ми – і є Європа.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.