Темно, моторошно, холодно: огляд “зимових” коміксів про Геллбоя

Історія про “хорошого хлопця з пекла” Геллбоя відома українському читачеві насамперед зусиллями видавництва Vovkulaka. Успішно презентувавши колекційний перший том та ювілейний сингл, видаництво анонсувало на Comic Con Ukraine нові мальописи про пригоди безрогого диявола. На жаль, через карантин, наразі частина проєктів заморожена, однак світ все ж змогли побачити два “зимових” сингли.

Оглядач PRM.UA вирішив розповісти про темні зимові казки, якраз перед першою майже літньою спекою.

Всього Vovkulaka планував випустити всі “зимові” ваншоти 2016-2018 років, однак вдалось поки що лише два — це “Геллбой. Ніч Крампуса” і “Геллбой. Зимовий спецвипуск. 2016”. Власне про них і йтиме мова.

“Геллбой. Ніч Крампуса” – це мальопис написаний геніальним Майком Міньйолою, а промальований відомим своїми пін-апами та роботою з DC Адамом Г`юзом.

Як не важко здогадатись з назви, історія нас відносить до давньогерманських легенд про новорічного чорта Крампуса. У альпійських народів (баварців, австрійців, швейцарців, частково італійців) є легенда про те, що якщо до добрих дітей приходить різдвяний дух чи Святий Миколай, то на неслухів чекає Крампус, який їх забирає у своє царство, щоб відсвяткувати Різдво. Ними відсвяткувати Різдво. Виглядає Крампус, як косматий та рогатий демон, щось середнє між козою та людиною. Одним словом чорт. Іноді він дихає вогнем, іноді шарудить кайданами, іноді носить з собою березові шомполи, а іноді вугільну сажу. Персонаж на стільки популярний в альпійських регіонах, що там щороку в ніч з 5 на 6 грудня відзначають “Ніч Крампуса” з просто неймовірними за трешовістю театральними дійствами.

Однак у цьому коміксу різдвяна історія взагалі не кумедна. Хмурний від різдвяних свят, Геллбой виїжджає за листівкою Krampusnacht, де йому доведеться зустрітись з тим самим жахом усіх альпійських дітей. І (просто потужніший спойлер) відправити його до його пекельних праотців. Але сама по собі історія — це ще один приклад, того, як Міньйола майстерно деконструює уже наявну міфологію і фольклор, представивши читачу історію того, як один диявол убиває іншого на Різдво. Додайте до цього неспокійних духів мертвих дітей та фонового привида-дороговказа — і отримаєте моторошне дарк-фентезі з холодним, навіть сніжним присмаком.

Комікс довжиною в 32 сторінки (зі скетчами разом) виглядає дуже-дуже динамічно, водночас витримуючи кріпову атмосферу сповненому дитячим канібалізмом і германським фольклором. Зокрема, тут заслуга не лише майстерної художньої роботи Г’юза, а й перекладачки Олени Лісевич, яка не лише наповнює мальопис неймовірно багатою ономатопеєю, а витримує складні характери персонажів в діалогах.

Окремо хотілося б відзначити у цій роботі Г’юза такий здавалося б незначний, але насправді вагомий шмат, як замальовки “Різдвяні спогади”. Кілька картинок, де можна посмакувати всією постмодерністською іронією задуму “зимових спецвипусків” —  диявол во плоті Геллбой святкує Різдво. Окрім того, ці замальовки проливають трошки тіні на життя улюбленого Пеклика в різний час.

Історія з Крампусом здається мініатюрною, допоки читач не отримує “Геллбой. Зимовий спецвипуск”, де у схожому форматі уже не одна, а цілих чотири непов’язаних між собою новели. Ба більше, перша новела й остання новела взагалі не про Геллбоя. Над цим синглом працювала чималенький колектив коміксистів. Міньйола виступав то автор історії, то художником у різних новелах, а в прикінцева історія “Лобстер Кун Пао” взагалі обійшлась без його участі.

Сюжет першої новели досить розвитий і відсилає до шаманізму та північного фольклору. Вона такі просякнута середньовічною містикою і та зимовим холодом. Попри досить таки розмитий сюжет, історія вийшла досить непоганою, однак скоріше не через сюжет, а малюнки Тіма Сейла, які вражають своєю емоційність і водночас перевагою холодних тонів. Але всеж – перша історія, це скоріше аперетив, ніж самостійна новела.

Друга новела нам розповість про те, як Геллбой в рік смерті Сталіна контактував з духами китайських заробітчан. Кілька сторінок максимально динамічного сюжету і яскраво-експресивного малюнку різко контрастують з досить “холодною” попередньою новелою.

Третя новела розповідає нам про те, як посланець пекла справляється з обов’язками “старшого брата” і не для когось — а для капризної дівчинки-підлітка. Це така кумедна новелка зі стурбованим Геллбоєм, плаксивою дівчинкою і сніговиками-вбивцями.

Завершає цей зимовий спецвипуск — історія уже не про Червоного Диявола, а про героя його дитинства — агента Лобстера Джонсона. Легка абсурдистська історія в абсолютно мультяшній промальовці змусить вас засміятись під кінець випуску.

Як і в ситуації з “Ніч Крампуса”, переклад Лісевич на висоті, витримуючи досить складні характери персонажів.

Насправді приємно здивувало, що видавці не побоялись взятись за ліцензовані ваншоти, що вже не так і часто відбувається у вітчизняній коміксосфері. Комікси попри м’яку палітурку вийшли напрочуд якісними, друк насичений кольорами, а запах — то окрема історія поліграфічної “токсикоманії”.

Тому якщо вам уже спекотно цього травня, можна почитати трохи моторошні, але по-зимовому прохолодні історії з життя головного Пеклика на Землі.

Спеціально для Прямого Ігор Кромф.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.