Від анексії до набуття незалежності від РПЦ: шлях до Томосу у понад 300 років

Україна здолала шлях до отримання Томосу про автокефалію тривалістю в понад 300 років і ось цей шлях майже завершено.

Про те, як українська церква йшла до визнання своєї автокефалії у матеріалі “Прямого”. 

Від анексії до революції

Як історія української державності, так і історія української церкви починається з захоплення Москвою.

У 1686 році Вселенський патріарх Діонісій видає грамоту, яка визнає анексію Київської метрополії Московським патріархатом.

До цього у Києві прийняли хрещення за 160 років до першої згадки про Москву, отримали митрополію та навіть спромоглися висвятити власних митрополитів, першим з яких ще за правління Ярослава Мудрого, став Іларіон.

З 1686 року все це було перекреслено і Київська митрополія з багатовіковою традицією стала частиною Московської церкви, яка отримала автокефалію після майже піврічного полону патріарха Єремія II у 1589 році.

Після приходу до влади в Московії Петра Першого – Московський патріархат скасовується взагалі, і на його місці виникає гібридний орган церковно-світської влади – Святійший Синод, який проіснував до 1918 року. Про будь-яку самостійність української церкви чи священиків в той час не могло бути й мови. Церква повністю перебувала під контролем Росії.

Українська церква в радянських тенетах

Однак з початком Лютневої революції в Росії, починається новий етап національного відродження України, як держави, а поряд з цим і української церкви.

У жовтні 1921 року в Києві відбувся Перший Всеукраїнський Церковний Собор, що підтвердив автокефалію Української автокефальної православної церкви, яку проголосила Всеукраїнська Православна Церковна Рада 5 травня.

Однак 1924 року Вселенський патріархат видає томос про автокефалію Польської православної церкви як історичної наступниці стародавньої Київської митрополії. У документі йдеться, що “відділення Київської митрополії та православних митрополій Литви й Польщі від Константинополя і приєднання до Московської церкви відбулося не за приписом канонічних правил”, посилаючись на рішення 1686 року. Основна територія нової автокефальної церкви – це землі сучасних західної України й західної Білорусі.

Українські церковні діячі, які залишились в окупованій Червоною армією Україні, потрапили в репресивну радянську машину. Радянська політика “войовничого атеїзму” активно викорінювала релігійність. Так для прикладу в нинішньому Володимирівському соборі був облаштований Всеукраїнський антирелігійний музей.

В 1943 році Йосип Сталін відновлює Російську православну церкву – Україна, яка на той час перебувала в радянській окупації, також стала частиною РПЦ. Рух за незалежність церкви був закритий, однак в еміграції та діаспорі діяла Українська автокефальна православна церква, яка до 1945 року була архієпархією Польської православної церкви.

Між двома патріархатами

У 1991 році Україна отримала змогу здобути власну незалежність та розбудовувати державність. З цього часу починається рух за автокефальну українську церкву.

У 1990 році Патріарх Алексій II створює Українську православну церкву Московського патріархату – УПЦ МП. Вона отримує внутрішню автономію, але підпорядковується Російській православній церкві. Очолює УПЦ МП Філарет. Через рік Філарет вимагає в Москви автокефалії. У травні 1992 року РПЦ звинувачує Філарета в “аморальному способі життя” і відсторонює від управління УПЦ МП. Уже в червні 1992 постає Українська православна церква Київського патріархату, яку в 1995 році очолить Філарет, а через два роки РПЦ оголосить йому анафему (прокляття).

Першу спробу відновити автокефалію українського православ’я здійснює президент Віктор Ющенко у 2008 році. За словами третього президента України, отриманню томосу завадив патріарх РПЦ Алексій II, який терміново прилетів до Києва, попри те, що не мав запрошення. Алексій запросив Варфоломія на обід під час якого і вирішилась доля томосу для України.

Шлях до канонічності 

Події Революції гідності, а також анексії Криму та війни на Донбасі дали українській державності новий цивілізаційний поворот. Україна відмовилась від мінливої “багатовекторності” та проросійського “євразійства” і вибрала чіткий орієнтир на європейську і євроатлантичну інтеграцію. Реакція представників РПЦ та підвладній їй УПЦ МП була відповідною. Священики УПЦ МП називали учасників Революції гідності – “мятежниками”, називали війну на Донбасі “братовбивчою”, а також визнавали незаконну анексію Криму. Все це стало каталізатором для відновлення церковного руху для створення української помісної автокефальної православної церкви.

У квітні 2018 року Верховна Рада України й президент Петро Порошенко спільно з УПЦ КП, УАПЦ та частиною єпископів УПЦ МП відправляють звернення до Константинопольського патріарха Варфоломія з проханням дарувати томос про автокефалію православної церкви в Україні.

Уже в жовтні Синод Константинопольського патріархату скасовує рішення 1686 року. Москва позбавляється права призначати київського митрополита. Анафема РПЦ Філарету визнається недійсною. Стартує процес отримання автокефалії православної церкви в Україні, який триває досі.

29 листопада, архієрейський синод Вселенського патріархату ухвалив текст Томосу про надання автокефалії українській православній церкві. Про те, яким може бути український Томос про автокефалію читайте у матеріалі “Прямого”: Автокефалія незворотня: що ухвалив Священний Синод у Константинополі 29 листопада.

15 грудня в Софіївському соборі Києва відбувся Об’єднавчий Собор українських православних церков. Про те, як відбувався Собор читайте у матеріалі “Прямого”: Софія Київська, Митрополит Галльський та майбутня церква: як відбуватиметься Об’єднавчий Собор.

Також “Прямий” вів онлайн-трансляцію Об’єднавчого Собору.

Під час Собору за титул предстоятеля Української православної церкви боролися представник УПЦ МП – митрополит Вінницький і Барський Симеон та представник УПЦ КП, митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній. В результаті двох турів виборів переміг – представник УПЦ КП Епіфаній, який отримав титул Митрополита Київського та всієї України. Що відомо про Епіфанія – читайте у матеріалі “Прямого”.

Також читайте ексклюзивне інтерв’ю з новообраним предстоятелем Православної церкви України митрополитом Епіфанієм.

20 грудня Верховна Рада ухвалила внесення змін до Закону “Про свободу совісті та релігійні організації” щодо назви релігійних організацій за номером 5309 . Відтепер церква, яка є частиною чи управління якої здійснюється з держави-агресора повинна відображати це у власній назві. Про те, як зміниться назва і яка подальша доля Української православної церкви Московського патріархату читайте у матеріалі “Прямого”: Геть від Московського Патріархату: про що йдеться в новому законі про перейменування церков.

6 січня відбулася церемонія підписання Томосу про автокефалію Православної церкви України за участі президента України Петра Порошенка, митрополита Київського і всієї України Епіфанія та Вселенського патріарха Варфоломія.

7 січня українці змогли побачити Томос про автокефалію української церкви. На всезагальний показ його представили в Софії Київській.

8 січня Томос про автокефалію Православної церкви України забрали з Києва для перевезення у Стамбул, де його мають завірити 11 членів Священного синоду.

9 січня, за словами представника митрополита Київського і всієї України Епіфанія отця Івана Сидора Святий і Священний Синод Вселенського патріархату підпише Томос про автокефалію в повному складі, після чого Томос повернеться в Україну назавжди.

Підготував Ігор Кромф

Також слідкуйте за“Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.