Закон про олігархів суперечить верховенству права – висновок Венеційської комісії
Венеційська комісія оприлюднила висновок щодо Закону “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”, який Верховна Рада ухвалила ще у 2021 році.
Згідно з висновком, закон про деолігархізацію в тому вигляді, в якому він є зараз, не можна вважати демократичною відповіддю на таке явище як олігархи.
“Наразі Закон про олігархів не можна розглядати як демократичну відповідь на лихо олігархізації. Закон важко узгодити з принципами політичного плюралізму та верховенства права, оскільки його потенційно можна використати у політичних цілях. Адже на даному етапі здається, що доти, поки суть нинішнього «персонального підходу» не зміниться, навіть значні зміни до Закону про олігархів не виправлять неминучі суперечності зі стандартами Ради Європи щодо прав людини, демократії та верховенство права. Таким чином, Венеційська комісія робить висновок, що Закон не слід виконувати в тому вигляді, в якому він є наразі, і що слід застосовувати “системний” підхід”, – йдеться у звіті.
“Визнаючи, що в боротьбі з олігархічним впливом не існує універсальних засобів для всіх і що у виняткових, надзвичайно критичних ситуаціях, наприклад, захоплення держави, радикальні рішення – такі як деякі заходи особистого характеру – можуть бути виправданими як крайній захід, на тимчасовій та винятковій основі. Однак, Венеційська комісія вважає, що вони можуть бути лише доповненням, а не альтернативою «системному» підходу”, – заявили в комісії.
Водночас у звіті зауважили, що якби виникла така потреба, ці заходи мали б розробити з повною повагою до стандартів політичного плюралізму та верховенства права. Серед іншого це чіткі правові критерії, сильні гарантії незалежного органу ухвалення рішень та належної процедури.
“Такі передумови, здається, суперечать самій конструкції таких законів. Це великий парадокс закону про деолігархізацію в тому вигляді, в якому він зараз пропонується: якщо адміністрація та судова влада є достатньо сильними та незалежними, щоб підтримувати впровадження “персональних заходів” описаного типу, тоді такі заходи більше не потрібні. Оскільки виконано передумови для розгортання набагато системнішої та ефективнішої стратегії”, – пояснили у Венеційській комісії.
Якщо ж навпаки, адміністрація та судова влада “захоплені” інтересами, яким мають протиставляти “особисті заходи”, то такі заходи або неефективні, або дуже небезпечні в контексті права людини, демократії та верховенства права. Адже вони повинні бути прийняті через виконавчі акти, які не повністю підлягають ефективному судовому контролю.
Тож Венеційська комісія рекомендує:
- законодавчо відтермінувати виконання Закону про олігархів;
- здійснити поглиблений та комплексний аналіз чинних системних заходів, виявити їх недоліки щодо структури, повноважень та координації;
- посилити незалежність та ефективність ключових регуляторних та контролюючих органів;
- оцінити, як різні інституції (антикорупційні органи, антимонопольний комітет, державний аудит, органи банківського нагляду тощо) можуть ліпше співпрацювати у запобіганні та усуненні впливу «олігархів» на політичне, економічне та суспільне життя;
- регулярно проводити оцінку впливу таких заходів;
- таким чином, створити комплексну систему для запобігання та боротьби з олігархічним впливом за допомогою цілеспрямованої стратегії/плану дій для розв’язання проблеми олігархізації, визнаючи взаємопов’язаний характер проблеми та дозволяючи налагоджувати мости між різними галузями права та установами, які їх реалізують;
- запровадити його без зволікань у прозорий та підзвітний спосіб;
- наприкінці війни переоцінити ситуацію з точки зору олігархічної небезпеки на тлі «системи» та відповідних обставин і або скасувати Закон, або внести суттєві зміни до Закону, передбачивши лише ті обмежені, виняткові заходи особистого характеру, які сумісні з європейськими стандартами прав людини, демократії та верховенства права. Вони повинні бути строго обмежені в часі
Також у комісії рекомендували розробити додатковий закон чи заходи, які, серед іншого передбачають:
- встановлення та реалізацію ефективної конкурентної політики;
- посилення боротьби з корупцією на вищому рівні та запобігання корупції відповідно до рекомендацій GRECO та шляхом виконання заходів, передбачених Державною антикорупційною програмою, прийнятою в березні 2023 року;
- підвищення прозорості та підзвітності державних закупівель;
- зміцнення медіаплюралізму, а також прозорості медіавласності;
- посилення реалізації відповідної політики щодо заходів протидії відмиванню грошей, включаючи прозорість юридичних осіб і організацій, а також своєчасний і ефективний доступ до точної актуальної інформації про бенефіціарних власників, відповідно до рекомендацій MONEYVAL і FATF та вдосконалення правового режиму щодо політично відомих осіб;
- посилення правил фінансування політичних партій і виборчих кампаній та існуючих механізмів контролю; o внесення змін до податкового законодавства.
“Венеційська комісія акцентує, що для того, аби вищезгадана система функціонувала ефективно, реформа судової системи, спрямована на забезпечення її незалежності, доброчесності та неупередженості відповідно до європейських стандартів, має неухильно продовжуватися. Венеційська комісія залишається в розпорядженні української влади для будь-якої подальшої допомоги”,– підсумували в комісії.
Тим часом президент НДІ Дерек Мітчелл під час вступної промови на 15-му щорічному Київському Безпековому Форумі “За Нашу і Вашу Свободу / Fighting for NATO” заявив, що демократичні цінності відіграють ключову роль для перемоги України та її розвитку у майбутньому. Він також зазначив, що реформи, які були здійснені починаючи з 2014 року, дали Україні ту інституційну стійкість, яка дозволила протистояти повномасштабному вторгненню.
А відомий оглядач видання Politico Джеймі Деттмер у статті “Обговорення та дебати є сильними сторонами демократії — навіть під час війни” пише про те, що в Україні на тлі війни загострюються питання про те, як збалансувати демократію, єдність та лідерство. Автор запитує: чи повинні українці — або ті, хто підтримує Україну — у цей час війни утримуватися від публічної критики лідерів країни, включно з президентом Володимиром Зеленським? Чи варто їм утримуватися від питань про те, як ведеться країна, як ведеться війна, чи що зробив, чи не зміг зробити уряд напередодні вторгнення Росії?
Як відомо, Верховна Рада на засіданні 23 вересня 2021 року ухвалила в другому читанні та в цілому законопроєкт “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”. Згодом Володимир Зеленський пообіцяв відправити “закон про олігархів” до Венеційської комісії. Попри це, 5 листопада президент Зеленський підписав ухвалений Верховною Радою “антиолігархічний” закон.
Однак західні дипломати тоді поставили під сумнів український закон про олігархів, який може стати інструментом переслідування нелояльних до президента країни представників бізнесу. Як зазначають експерти, так званий “антиолігархічний” закон від президента України Володимира Зеленського – це закон про цензуру ЗМІ та знищення незалежних телеканалів – завдяки якому чинний глава держави намагається залишитись на другий термін. Натомість олігарх Ігор Коломойський назвав “антиолігархічний” закон корисним та вигідним для себе.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.