Вихід США з Ради з прав людини – чому це важливо?
У вівторок 19 червня Постійний представник США при ООН Ніккі Хейлі на прес-конференції разом із Держсекретарем США Майком Помпео оголосила про вихід Сполучених Штатів зі складу Ради з прав людини. Які наслідки для міжнародних спільноти та України потрібно очікувати від цього рішення?
Минулого року, під час засідання Ради в Женеві, постпред Хейлі у своєму виступі ультимативно заявила, що у разі відмови Ради припинити постійні закиди в сторону Ізраїлю та його політики щодо палестинців, США вийде зі складу організації. В продовжені виступу пані дипломат також заявила, що орган “вже не достойний своєї назви”, і що насправді своєю діяльністю “він завдає шкоди справі боротьби за права людини”. Останньою краплею для Сполучених Штатів стала критика американської міграційної політики зі сторони Ради на останньому засіданні – за два дні до оголошеного виходу.
Що за організація – Рада з прав людини, і чому вихід із неї будь-якого члена дійсно має значення?
- Рада з прав людини є центральним органом системи ООН, який об’єднує діяльність держав членів у справі підтримання та захисту прав людини. До її компетенції, передовсім, входить проведення досліджень та підготовка правової бази в сфері прав людини;
- Рада була утворена 15 березня 2006 року з Комісії ООН з прав людини, яка існувала з 1946 року. Складається з 47 держав-членів, які обираються кожні 3 роки відповідно до системи регіонального представництва (певна група держав представляє певний регіон), в той же час всі інші держави-члени ООН мають постійний статус спостерігача.
- Україна активно використовувала формат Ради як міжнародну платформу, в тому числі і в контексті російської агресії на території України: у червні 2014 року за пропозицією наших дипломатів було прийнято резолюцію “Співпраця і допомога Україні в галузі прав людини”, яка засуджує всі прояви порушення права людини на сході України та в Автономній Республіці Крим (за усталеною традицією, Російська Федерація, Китай, Венесуела і Куба голосували проти).
- Рада з прав людини дійсно має нелегку історію відносин із США. Перші три роки орган відкрито бойкотувався адміністрацією Буша-молодшого, і лише при президентстві Барака Обами у 2009 році Америка почала домагатися членства у Раді – і то лише тому, що працюючи всередині організації Штати залишали за собою можливість більш ефективно впливати на прийняття рішень та формування порядку денного.
З приходом до влади адміністрації Дональда Трампа ставлення деяких представників владних кіл Сполучених Штатів до інституцій ООН та міжнародного співробітництва в цілому змінилося не на краще. В новому політичному курсі США для цього було декілька ключових причин:
- США, будучи одним з найбільших спонсорів організації, відчувала все меншу результативність вкладання коштів в ООН. Ситуація банально ідентична позиції США щодо їх участі та вкладам в спільну оборону НАТО – “нам набридло тягнути весь тягар на собі, тепер ваша черга”. Усе це органічно вписується в концепцію “America First”, проголошену тоді ще учасником передвиборчих перегонів Трампом;
- “Антиізраїльска позиція” ООН: і при виході з ЮНЕСКО (Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури – прим. авт.) , і у випадку з Радою з прав людини ключовою тезою американської сторони було небажання їх партнерів знімати питання політики Ізраїлю щодо Палестини з порядку денного (у Раді з прав людини це питання складає серцевину порядку денного всі 12 років існування органу);
- America First у варіанті Трампа, окрім перекладання міжнародної відповідальності на партнерів, передбачає також скорочення видатків зовнішньої політики для їх використання у внутрішній політиці. З цієї точки зору вихід з інституцій ООН – банальна економія ресурсів та їх перерозподіл.
Таке рішення припало у часі на непростий період політичних перипетій. У той час як, як США роз’єднувало сім’ї мігрантів на кордоні з Мексикою, залишаючи малолітніх дітей без батьківського догляду, оголошується про вихід з керівного органу по контролю за правами людини під приводом упередженого ставлення до Ізраїлю і його політики, хоча саме зараз хвиля загального обурення проти уряду Нетаньяху вже сходить нанівець.
Світова преса, в тому числі американська, зреагувала на це рішення зі здивування та занепокоєння. На стороні президента залишилися лише відверто прореспубліканські видання і завжди вірний та незламний телеканал Fox News. Світові лідери – окрім вищезгаданого Нетаньяху – або різко засудили цей рух (як от європейські лідери та керівництво ООН), або залишили його без особливої уваги.
Глобально ця подія, на перший погляд цілком закономірна в контексті діяльності президента Трампа, але ускладнює ситуацію на міжнародній політичній арені. Тому варто очікувати, що це не останнє самоусунення США з агенцій ООН: в активі Трампа вже є Паризька кліматична угода, ЮНЕСКО і Рада з прав людини.
Для України подібна нова політика США має стати своєрідним дзвіночком – скажемо відверто, вже не першим. Зміна поведінки провідних гравців говорить лише про те, що скоро і сам формат відносин буде змінюватись. Нашій державі необхідна взаємодія та інтеграція у міжнародну спільноту. Тому необхідно зважати на реалії, що швидко змінюються.
Сполучені Штати вважають одним з найбільших донорів світової безпеки та одним із найактивнішим каталізатором міждержавної співпраці. Нехтування цією роллю і відмова від все більшої кількості міжнародних зобов’язань зі сторони США може і допоможе президенту Трампу виконати частину своїх передвиборчих обіцянок, але точно зробить весь світ більш непередбачуваним.
Олександр Краєв