Максим Мартинюк розповів, коли рішення щодо ринку землі може бути найбільш ймовірним

Ймовірність прийняття якогось рішення щодо ринку землі буде надзвичайно високою в перший рік роботи новообраного парламенту.

Про це у програмі “Подія” з Миколою Вереснем заявив в.о. міністра аграрної політики та продовольства Максим Мартинюк.

Про проблематику поводження з лісовими ресурсами та “сірі” схеми експорту лісу-кругляку

Якщо говорити про нинішній стан цієї проблеми, то ви розумієте, що таке кругляк – це просто дерева. І кругляк вивозити заборонено. Але життя і будь-яка заборона примушує шукати шляхи для її обходу. І хто розумний чи не дуже розумний подивився на Митний кодекс і коди товарів, і знайшов, що, наприклад, дрова або деревину паливну можна вивозити. І той же самий кругляк під виглядом паливної деревини почав їхати. Частина – це дійсно паливна деревина. Частина цієї паливної деревини використовується для виробництва щепи і потім виробництва плат на тій стороні кордону. А велика частина – і це підтверджено звітом міжнародної громадської організації – дійсно використовувалась як ділова і потрапляла, в тому числі, до великих європейських виробників меблів і так далі.

– Невже європейці, які виступають за скасування мораторію, хочу якихось екологічних катастроф на географічних теренах Європи? Щось мені тут важко віриться.

Вони точно не хочуть. А суть конфлікту, напевно, в нашому способі ведення лісового господарства. Ми дійсно ріжемо ліс. Його треба різати, він достигає точно так же, як і пшениця на полі. Але ми його ріжемо за технологією, яка неприпустима, наприклад, в гірських районах, – це суцільні рубки. Ми його ріжемо деколи надмірно. І ми вже 20 років нічого не міняли. І ці 20 років “нічого неміняння” в лісовому господарстві стали причиною цих мораторіїв, інших обмежень, які насправді частково заганяють в тінь, частково не вирішують ті проблеми, заради яких вони запроваджувалися. Наприклад, мораторій запроваджений був переважно для того, щоб зупинити рубку лісу. Вгадайте, скільки за рік дії мораторію лісу зрізано по відношенню до попереднього року? 98%. Тобто, скільки було, стільки і є. На вирубку лісу мораторій ніяк не впливає.

– А як можна налагодити цю справу?

Звичайно, можна. Але для цього потрібна воля, і передусім воля тих, хто управляє лісовою галуззю. Замість того, щоб підбурювати профспілки і розказувати про якийсь там “нафтоліс”, треба просто мати політичну волю до змін і не миритися з тією ситуацією, коли велика Україна з великим лісовим господарством, і все це лісове господарство генерує стільки само прибутку, скільки маленька Латвія зі своїм маленьким лісовим господарством. Це ж, напевно, неправильно. Тобто всі ліси України – Карпати, Полісся, все, що у нас ріжеться – воно дає фінансовий сукупний результат такий самий, як одне маленьке лісове господарство невеликої країни Латвії.

– Тобто треба просто поміняти керівництво лісового госпоадства?

Ну, треба поміняти щось в голові у керівництва.

Про перспективи розвитку сільського господарства та необхідність запровадження ринку землі с/г призначення

Ми ще трошки почекаємо – думаю, років десять – з мораторієм на землю, і будемо з цією землею сидіти як “баба біля розбитого корита”. Звичайно, Україна – потужна аграрна держава. Звичайно, що вертикальні ферми не замінять, принаймні одразу, велику кількість продуктів… Але з часом це замінить велику кількість продуктів, які вирощуються традиційним шляхом. Тому не одразу, але ми будемо поступово втрачати. І треба думати вже зараз, чим ми за 20 років будемо займати ці величезні простори, які, можливо, не будуть потрібні для вирощування такої кількості сільськогосподарської продукції.

Насправді сільське господарство в Україні стало драйвером економіки вимушено. І цьому є причина – називається вона “війна”. Коли у нас промисловість, велика її частина, залишилась непідконтрольних тимчасово територіях, тому сільське господарство стало галуззю №1, наприклад, по формуванню валютної виручки.

Але якщо подивитися на його структуру… Ми – №1 по виробництву соняшникової олії. Але соняшникова олія – це вже продукт переробки. Це якраз ілюстрація того, що наше майбутнє – в поглибленій переробці. А торгувати зерном? Торгують зерном і Канада, і США, але я думаю, що краще торгувати продуктами її переробки.

Про специфіку українського менталітету щодо наявності продуктів харчування

– Чому в Європі немає питань наявності їжі, а в Україні кожне літо: ой погана погода – не буде врожаю? Чи це в Україні залишки радянського мислення?

Я думаю, на жаль, що нас дуже сильно поламав Голодомор. Це геноцид організований. І він навіть, напевно, призвів до якихось змін самого менталітету нації. Тому що в Україні родюча земля. Тут палку можна втикнути в землю – і вона дасть врожай. Це дійсно частково радянська ця ще пам’ять про дефіцит, коли раптом що – одразу треба сірників накупити, солі, цукру, гречки і так далі. Але загальна ця увага до врожаю чи неврожаю – це наслідок тих трагічних подій, мені здається. Тут, звичайно, це не фаховий мій коментар як психолога нації, але, тим не менше, моє переконання таке.

Про плани уряду щодо підвищення урожайності зернових

– Скільки Україна потенційно може збирати зерна?

100 мільйонів тонн. І це не те, про що ми мріємо, а це те, що ми прогнозуємо до 2022 року. Якщо збережеться тенденція по нарощуванню урожайності, то таке буде.

– А дощі?

Незважаючи на дощі, приходять якісь новіші технології, приходять нові сорти-гібриди, більш врожайні. Я не говорю про ГМО. Тому що ГМО заборонено, і офіційно в Україні не вирощується. Тому якось апгрейдиться сільське господарство. І ми з року в рік, незважаючи на дощі, ми маємо зростання врожайності. По різним культурам там бувають якісь просідання. Але, тим не менше, якщо дивитися на екстерналії, то вони йдуть доверху. І це означає, що Україна може годувати один мільярд населення Землі.

Про перспективи скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення

– Коли мораторій на продаж землі нарешті закінчиться?

Ринок землі. Я вам скажу з політичної точки зору. Ймовірність прийняття якогось рішення буде надзвичайно високою в перший рік роботи новообраного парламенту. Тому що до наступних виборів далеко, питання сенситивне з точки зору електоральної. І якраз на початку каденції прийняли – і до кінця каденції вже всі забули, хто там що прийняв.

Звичайно, ринок землі потрібно запроваджувати виключно обережно, і максимально досягаючи консенсусу в суспільстві. Ми, на жаль, за 17 років дії мораторію маємо одні самі міфи, страшилки про те, що “все пропаде”. Але навіть деякі радикально налаштовані проти ринку політичні сили змінили дещо свою риторику. І думаю, що у нас гарні шанси з точки зору політичної.

А з точки зору підготовчої ми готові. І розуміємо, як би його запустити, щоб це створило середній клас на селі. Це основна мета запуску ринку. Далі будуть якісь трансформації, щось буде укрупнюватись, щось буде ділитися і дрібнитися. Але, тим не менше, завдяки ринку землі може зникнути бідність в селі.

– Ви вірите в таку міфологему, що мораторій зараз тримається тому, що олігархи-латифундисти ще не накопичили грошей, щоб скупити величезний обсяг землі, і саме ці латифундистами є спонсорами цього мораторію?

Всі, хто займаються агробізнесом і в кого є орендована землі – вони всі зацікавлені у збереженні статус-кво. Тому що дилема виглядає так: або ми платимо по 100 доларів з урожаю орендної плати, або ми зараз вимушені 1-2, іноді 3 тисяч доларів витягнути і назавжди віддати власнику паю, який їх отримає, але для нас це надзвичайно великі витрати в короткий проміжок часу. Це не вигідно для бізнесу.

Ринок землі вигідний для дрібних виробників, які працюють самі на своїй землі. Він, маючи 3,5 гектари землі, міг би посадити малину, міг би отримувати з неї 5 тисяч гривень з одного гектару, при умові вдалих експортних контрактів. На саджанці йому треба десь 10 тисяч гривень на один гектар. І він би пішов у банк і заклав би цю землю. Це адекватні абсолютно цифри. І отримав би собі плантацію малини невелику, якраз для своєї сім’ї, щоб її можна було обробити своїми силами. Але він не може піти в банк, і 10 тисяч в нього немає, тому що для сільської місцевості 10 тисяч гривень – це великі гроші. От така от історія.

Про розвиток малих та середніх фермерських господарств в Україні

– Що буде з фермерством? Тому що дуже багато людей кажуть, що така українська земля, що поступово це дрібне і середнє фермерство просто помре, а залишаться ця величезні латифундії. Наскільки це правдива історія?

В Аргентині ферми були нарізані свого часу, як у нас паї по 3,5 гектари в середньому, так у них наділи по 25 гектарів. І фермер займається якимось традиційним сільським господарством – його прибуток за рік 5 тисяч доларів. Якби він здав це агрохолдингу в оренду, він би отримав 12 тисяч доларів. Подібна якась ситуація у нас. Але, по-перше, ми би хотіли, щоб фермерство не тільки не вмерло, але й розвивалося. По-друге, для України є абсолютно всі можливості, щоб цього досягти.

Тому що фермери спокійно і органічно підуть в ті ніші, куди агрохолдинг не залізе. Звичайно, фермер, який вирощує соняшник, а потім кукурудзу, потім сою, а потім знову соняшник, він напевно приречений. Тому що його ефективність не може бути такою самою, як в агрохолдингів, які вирощують соняшник, кукурудзу, сою…
А фермер, який має органічний сад, наприклад, ті ж самі 50 гектарів органічного саду, – і це вже людина мільйонер, навіть по міркам європейських фермерів. В Європі, щоб ви розуміли, 20-гектарний сад – це вже дуже заможний фермер. Органічні овочі, тепличне господарство – воно потребує більших інвестицій, але, тим не менше, це якраз ті речі, якими можуть, мають і, я впевнений, будуть займатися фермери, і створювати робочі місця для своїх односельців.

– А який відсоток сільськогосподарських жителів здатні бути фермерами? Чи там немає декласованих величезних верств населення, які просто “бухають” і закусюють смачною їжею з-під ніг?

Вони часто “бухають”, закусюють, але тяжко працюють. Єдине, що вони за свою тяжку працю не отримують винагороди. А є й ті, що ви сказали, які називаються “економічно активне населення”. Його стільки само у відсотках, ну, може трошки менше, але я думаю, що в середньому стільки само, як і в місті.

Нагадаємо, президент України Петро Порошенко виступив за скасування мораторію на продаж землі в Україні.

Нагадаємо, як заявив “Прямому” експерт Роман Граб, рішення Європейського суду з прав людини за позовом двох українських громадян не зобов’язує Україну скасовувати мораторій на продаж сільськогосподарських земель.

7 грудня Верховна Рада України підтримала законопроект про продовження мораторію на відчуження та купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2019 року.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.