Ірина Луценко: Хотіла б вірити, що є голоси за проект про приватизацію – частину антикорупційної програми, про яку говорив президент

Дуже багато є соціальної допомоги, яку потребують інваліди, малозабезпечені сім’ї. Представник президента України у Верховній Раді Ірина Луценко вважає, що приватний бізнес збалансує це і буде генерувати прибуток, тому прийняття законопроекту про приватизацію дуже потрібне.

Про це вона заявила в інтерв’ю у програмі “Нейтральна територія”.

– Необхідно ухвалити держбюджет, необхідно ухвалити законопроект про антикорупційний суд, у другому читанні законопроект про реінтеграцію Донбасу. На порядку денному стоїть чимало.

Я працювала в бюджетному комітеті. Тому що пропозиції до витратної частини пропонувала дуже велика кількість депутатів. У нас їх 420, тому уявляєте, які були пропозиції. Цього року депутати запропонували додатково до витрат, які збалансовано подав Кабінет міністрів, ще на 10,5 мільярдів гривень. Ви розумієте, що якщо ми дотримаємося відповідних показників – не більше 3%, 1,5-2% – дефіциту дохідної частини, у нас маленький розрив має бути між витратною і дохідною частиною, то додати 10 мільярдів – це надзвичайні апетити. Депутати пропонують витрати, не пропонуючи джерела їхнього покриття, тобто звідки брати доходи. Я, до речі, коли давала свої пропозиції, джерела давала. Тому бюджетним комітетом було прийнято таке достатньо зважене рішення: більшу частину поправок було відкинуто, а ті, які є нагальними, які є на повістці дня, передані зараз відповідним листом, відповідним дорученням Кабінету міністрів, відповідно до тих регламентних процедур, як це має відбуватися діалог бюджетного комітету, в Кабінет міністрів, для того щоб вони опрацювали ці додаткові витрати, бажання, як ви кажете, і апетити, знайшли на них джерело покриття. Можливо, десь посунулися у своїх запланованих витратах і запропонували народним депутатам цей варіант. Розуміючи, що тут швидко так збалансовано не буде, бо для того, щоб поставити в порядок денний, обов’язково спікер парламенту орієнтується на голоси фракцій – будуть чи не будуть голоси. Ми розуміємо, що частина навіть БПП не збиралася навіть голосувати у зв’язку з тими відхиленими побажаннями. Групи не голосували. Не знаю, як себе вів “Народний фронт”. В мене теж таке враження, що він би не дав всіх голосів. Тому навіть для першого читання чи погодження цієї редакції бюджету не відбулося. Я думаю, що будуть продовжені консультації. І це перенесеться на наступний тиждень, де буде все збалансовано.

Одну тільки цифру назву. Народні депутати наші запропонували додатково 200 мільйонів на зовнішню розвідку. А ви знаєте, як для України зараз важливо фінансувати все, що пов’язано з обороною і безпекою держави. Уряд не готовий був до таких витрат. Це один приклад. Тому перенесемо на наступний тиждень.

– Резонансний законопроект про реінтеграцію Донбасу. Те, що виникає певна колізія сьогодні. Сьогодні комітет з нацбезпеки зібрався, потім вийшов голова профільного комітету Сергій Пашинський і сказав, що “Самопоміч” фактично зірвала комітет. Не прийшли представники “Самопомочі” на цей комітет і не було кворуму. Засідання перенесли на 8 листопада. Наскільки відсутність двох депутаті від “Самопомочі” зіграла на те, що було зірвано засідання комітету? Чи це певна маніпуляція?

Я би не спішила називати це маніпуляцією. Знаючи Сергія Пашинського, знаючи, наскільки цей комітет відноситься до своєї роботи, а він є безпосередньо соратником Олександра Турчинова, який доповідав цей законопроект, ми знаємо, скільки зусиль робоча група з депутатів коаліції збиралася для того, щоб проаналізувати ці основні тези, на базі якого готувався цей законопроект. Я думаю, що тут і “Самопоміч” зіграла свою роль. Ці дві людини не дали кворум. Бо комітет не є дуже великим. І треба говорити чесно, що величезна кількість поправок – більше двох тисяч, трьох тисяч поправок, які стосуються тіла закону, які не стосуються тіла закони – вносяться такі поправки, які взагалі не можуть відповідно до законотворчості, як вимагає регламент, що не відноситься до теми закону, внесено було дуже багато. Тому комітет, наскільки я знаю, особливо секретаріат, спробував все це згрупувати, розбити по темах: те, що відноситься до законопроекту, наскільки воно є контраверсійним, наскільки воно лягає в ту стратегію, запропоновану президентом України. Я думаю, тут швидше наклалася неможливість через двох народних депутатів розглядати по кворуму. І друге – я так думаю, що технічно до кінця не був опрацьований законопроект. Не тому, що секретаріат не готовий. А тому що було внесено дуже багато поправок. Але я впевнена, що планово вони збиралися розглядати його як шостого, так і восьмого. Восьмого буде кворум. І та ж сама “Самопоміч” має бути зацікавлені в його розгляді. Тому що Оксаною Сироїд і групою депутатів поданий альтернативний вже давно, як базовий, як початковий.
І президент України… я сьогодні закликала народних депутатів почати розглядати це питання. Адже президентом для парламенту, для суспільства і для зовнішнього загалу запропонована стратегія повернення тимчасово окупованих територій. Цей законопроект підтверджує ті санкції, які запроваджені проти Росії як країни агресора, для того щоб її стримати. Запропоновані різні методи, як повернути права, втрачені громадянами, втрачені бізнесом, втрачені підприємствами, які права надаються ЗСУ. Навіть сам перелік цих питань, про які я кажу, потребує достатньої уваги. Уявіть собі, якщо там майже три тисячі поправок. Робота передбачається дуже велика. Я думаю, не на тиждень.

– Щодо цих “райських паперів”, як їх називають.

Я не юрист, не суддя, для того, щоб говорити, чи винен, чи не винен. Я дам чіткі меседжі з цього приводу. Президент заявляв про те, що він готовий продати корпорацію “Рошен”. В період війни продати її в Україні, законодавство якої не відповідає нормам, а ми хочемо, щоб це іноземний інвестор купив цю компанію, не вдалося можливим. Президент має виконувати свої президентські повноваження. Тому він зробив єдино можливе правильне рішення – він віддав в “сліпе” довірче керування, “сліпий” траст, в банківську міжнародну установу Ротшильда. Президент свої повноваження виконав. Тобто він віддав. І не має жодного відношення до того, що робить ця компанія. “Сліпе” довірче управління. Чи вона шукає покупців, чи вона використовує різні інструменти міжнародні, які дозволяють їй… до речі, ставилася задача не мінімізувати податки, які будуть сплачуватися, а побудувати так, щоб всі кошти надійшли власнику цієї корпорації “Рошен”, а їх там є декілька, і щоб ті власники могли заплатити кошти в Україні. Так, як, до речі, і сама корпорація “Рошен” є одним із найбільших платників податків в Україні. І сам президент, маючи свої доходи, які він чесно задекларував, близько 800 тисяч гривень він віддав на армію тільки в минулому році. Тому всі питання до юристів. Всі інструменти, які були застосовані і запропоновані, вони відповідали міжнародному законодавству. “Сліпий” траст сам здійснював пошук покупців і сам пропонував процедуру для того, щоб можна було реалізувати і продати цю корпорацію “Рошен”. Не бачу тут вини президента. Він обіцяв віддати в “сліпий” траст – будь ласка, він це зробив. Далі робота за цією довірчою установою Ротшильда. В нього повноваження шукати продавця, продавати і використовувати відповідні міжнародні інструменти. Це все.
Підтвердженням того, що жодних оборудок не було, що ніяких валютних маніпуляцій не було, що нічого не виводилося, говорить про те, що та створена, я так розумію, тим трастом структура не мала відкритих рахунків, жодних рухів не відбувалося. Тобто це підтверджує лише одне: президент обіцяв почати роботу по продажу, віддав в “сліпе” управління – він це здійснив. А далі вже працювала компанія Ротшильд. От і все.

І є посилання на Міжнародну гаазьку конвенцію 1985 року, де Україна не підписала цю конвенцію, а відтак здійснювати такі продажі з інвесторами… Тут все повністю пояснено юридичною компанією. Я не хочу вдаватися в юридичні деталі. Є спеціалісти, які чітко розписали всю цю процедуру. І додатковим аргументом, якщо ви читаєте, там написано підтвердження того, що рахунки не були відкриті. Тобто все юридично виважено, зрозуміло.

Просто комусь хочеться зробити гарячі факти. Так само, як, наприклад, схема… у нас є таке журналістське розслідування, виявило, проаналізувавши декларацію Юлії Володимирівни Тимошенко, яка, до речі, сьогодні дуже багато заявляла про офшори президента, виявила, що родина Тимошенко заробляє на мережі ломбардів через офшори. Знайшли кіпрську компанію, яка показана в декларації Тимошенко. Виявили, що вона є засновником більше 20 ломбардів в Україні. А що таке ломбард – ви знаєте. Це компанії, які заробляють на біді українців. Їм потрібні кошти, вони приносять свої речі, і за якусь там третину чи десяту частину ціни тільки для того, щоб викрутитись з якогось становища. Тобто фактично родина Тимошенко заробляла на біді українців. Це теж розслідування, це теж офшори, це теж ситуація, яка є неприйнятною. До речі, в тих двох ломбардах були відкриті приймальні: одна – Сергія Власенка, друга – іншого депутата Тимошенко. Що означає, що фактично це було прикриття.
Зрозуміла позиція “Батьківщини” – їм треба захищати свого лідера. Відтак треба придумувати, не маючи юридичного підґрунтя, і говорити про президента. От і все. Просто звичайна політична боротьба.

– До порядку денного. Якщо говорити про ці виборчі кодекси, які розглядатимуться. Можливо, ви щось знаєте про настрої народних обранців загалом щодо голосування за Виборчий кодекс?

Дві тези. Перша. Коли писав Андрій Парубій ці законопроекти, а це набір законопроектів, які складають частину Виборчого кодексу, деякі поняття і деякі зміни, які відбулися навіть при прийнятті нових законів про судову реформу, зміни до адміністративного, до процесуального, до іншого кодексів, про трьохступеневу судову гілку влади. Раніше була чотири, а тепер – три. Навіть ті зміни і та логіка, яка змінилася, говорить про те, що цей кодекс Парубія вже застарів. Це перша теза. І над ним треба дуже серйозно працювати. Тому що вже пішло законодавство вперед. Але його можна брати за основу.

І друге. Ми спробували в законодавство виборче про вибори до місцевих органі влади внести так зване поняття відкритих списків. І спробували частину з них, як партійні списки, які зробили відкритими, спробували внести це в законодавство. Суспільство це не сприйняло. Ця новела була недостатньо роз’яснена, яка не мала практики застосування. Це була перша спроба пера, яка показала, що не так суспільство зрозуміло це законодавство, не за тих голосувало, в комісіях неправильно дали роз’яснення. Була дуже серйозна плутанина. І ми не отримали того результату, якого очікували від тих відкритих списків в тій частині, де йшло за партійною приналежністю, де партії показували.

І третя теза. У нас достатньо велика кількість народних депутатів-мажоритарників – більше 80, а то й 90 чоловік – які зовсім не готові в сьогоднішніх реаліях життя голосувати за цей законопроект чи за той чи інший кодекс.

– Але ви казали, що ви будете все одно їх переконувати.

Обов’язково. Я казала, що ми будемо обов’язково переконувати, розповідати про те, що якщо ви готові працювати в партійній системі, покажіть себе як партійці, можливо, ви створите якусь свою партію. Можливо, ви об’єднаєтесь. Пропозиції різні можуть бути. Переконувати навіть про те, що мажоритарна система – це система, яка працює, як правило, в країні, яка бідна. І люди будуть вестися на різні підкупи: починаючи від гречки, закінчуючи різними обіцянки, “каруселями” і так далі. Тому є різні аргументи для наших мажоритарників. Але це не тільки мажоритарники нашої фракції. Це є і позафракційні депутати, це мажоритарники і груп. Ви знаєте, і “Воля народу”, і “Відродження” мають. Фактично вони складаються із мажоритарників. Тому так само, як із бюджетом: коли ми знаємо, що не буде голосів, то не можемо суспільство переконувати і бити себе в груди і казати, що, ні, ми переконаємо, ми проголосуємо. Це буде неправдою. Але це означає, що якщо буде така жвава дискусія, як по цих двох кодексах, принаймні ми побачимо ті нові ідеї, ми побачимо взагалі зріз, що відбувається в залі, наскільки дозрів парламент, щоб перейти тільки на партійні списки і тільки на відкриті списки. Все буде видно в залі.

– Законопроект про антикорупційний суд. Виникає певна колізія. Тому що сьогодні була зроблена заява, що президент звернувся, аби депутати створили робочу групу і спробували напрацювали законопроект. І якщо не зможуть дійти до компромісу, то за два тижні він уже сам внесе власний законопроект про антикорупційний суд. Сьогодні було обурення народних депутатів, вони сказали: навіщо створювати робочі групи, вже було два законопроекти, по яких було зроблено висновки Венеційської комісії. Навіщо відтягувати час?

Заявляв про це Єгор Соболєв, який вважає, що його істина – це істина в першій інстанції. Венеційська комісія сказала, що можна було б взяти той законопроект за основу. Але давайте не забувати, що у нас не тільки Єгор Соболєв і “Самопоміч” присутні в залі, які легесенько вийшли з коаліції, притому підписавшись під тими обіцянками і під багатьма з них навіть не проводять ситуативне голосування “за”. Це завжди “баба-яка, яка проти”. Тому “Самопоміч” – не єдина фракція у парламенті. Якщо би вони голосували за законопроект Єгора Соболєва, то є ще законопроект Алексєєва, який пропонує зовсім інші підходи, і є підтримка в залі такого законопроекту. Ми бачимо вже дві моделі. Венеційська комісія – це добре. Але не Венеційська комісія буде натискати кнопки зелені, а буде натискати зал. Чому запропонував президент? Він просить: шановні народні депутати, зберіться робочою групою від усіх фракцій, знайдіть консенсус, дайте мені цей консенсус. Це не значить, що до останньої коми напишіть. Те, на чому ви готові голосувати “за” – як одна, так і друга сторона. Щоб були голоси. Для того щоб не починати це і не робити потім тих п’ять тисяч поправок, які були до судової реформи. В цьому і пропонувалася ідея президента. На що він сказав: ви не зберетеся за два тижні, я маю закон, розблокуйте мені, будь ласка, я внесу його відповідно до своїх повноважень, наданих мені Конституцією України, але це буде законопроект, який я як його бачу. Не так, як Єгор Соболєв. Не так, як депутат Алексєєв. Можливо, не так, як багато з “Батьківщини” чи з “Опоблоку”. Це буде президентський закон. І знову починається: три тисячі поправок, п’ять тисяч поправок. І ми розтягнемо це до нового року, після нового року. А тоді будуть самі ж депутати звинувачувати, що президент вніс такий законопроект, який не знаходить консенсусу в залі. Це вам відповідь на слова Єгора Соболєва. Тому пропозиція була дуже слушна, я вважаю.

– Урядовий законопроект про приватизацію. Є за нього голоси в сесійній залі?

Я би хотіла вірити, що повинні бути голоси. Думаю, що він буде достатньо сильно обговорюваний. Чому? Багато дотичних груп, які мають відношення чи якимось чином були прив’язані до тих 3500 державних підприємств державного сектору. І мало хто з груп впливу буде готовий поступитися можливістю заробити. Простий приклад. Із топ-100 найбільших підприємств з цього переліку державних лише десять з них генерували прибуток в 16 році. Якби це був прибуток, то з цього прибутку можна було б фінансувати дороги, можна було б фінансувати сільську медицину, взагалі медичну реформу, добавити пенсію, зробити перерахунки, добавити ще якусь заробітну платню. Дуже багато є соціальної допомоги, яку потребують інваліди, малозабезпечені сім’ї. Але це говорить про одне – що десь той прибуток, тобто збиток виник. Значить, він осі в чиїхось кишенях. Тому що ці підприємства працюють, але у них є заборгованість по зарплатах, вони не витягають самі себе. Для чого? Давайте продамо. Приватний бізнес, який збалансує все це і буде генерувати прибуток. Тому він дуже потрібний. Це частина антикорупційної програми, про яку говорив президент. Цей законопроект розглянутий був на Раді реформ і підтриманий. Фракція БПП буде підтримувати цей закон. Я думаю, коаліція буде жорстко підтримувати цей законопроект. Побачимо, що буде робитися в залі.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram