Дефолти у світі та в Україні: кому вони потрібні та як громадяни платять із своїх кишень за економічні кризи
Олігарх Ігор Коломойський нещодавно, скориставшись іноземним рупором – виданням Financial Times – заявив про те, що президент України Володимир Зеленський повинен наслідувати прикладу Греції і відхилити програму Міжнародного валютного фонду або піти в дефолт за зовнішнім боргом.
Дуже дивно і раптово прозвучала ця заява, оскільки ніяких передумов для оголошення дефолту, згідно з оцінками експертів, не існує. Спеціалісти, звісно, попереджають, що без допомоги МВФ для України дійсно можуть настати вкрай непрості часи. Як відомо, саме програма фонду врятувала нашу країну, яку залишила влада президента-втікача, коли державну казну команда Януковича залишила майже до копійки. В ті буремні часи економіка України була на нулі, а до її кордонів прийшов ворог – почалася російська агресія, був окупований Крим. На Донбасі розпочалася АТО. Наша країна мала терміново знаходити кошти на оборону. Але навіть в тій патовій ситуації українському урядові Арсенія Яценюка, вдалося виправити становище і не оголосити дефолт. Згодом реформи, запроваджені президентом України Петром Порошенком, почали показувати результат: українська економіка почала рости й росте дотепер, незважаючи на те, що країна й досі переживає війну.
Читайте також: ТАРИФИ, ПЕНСІЇ, БОРГИ: ВСЯ ПРАВДА ПРО ВИМОГИ МВФ
Чому зараз Україні став “потрібен” раптом дефолт? І чи стан економіки нашої країни так можна назвати навіть в разі саботажу співпраці з МВФ? Нацбанк України дає чітке визначення дефолту. Це – невиконання умов кредитного договору або інших умов, пов’язаних з борговими зобов’язаннями чи цінними паперами. Дефолт характеризує неспроможність юридичної особи або держави повністю або частково виконати свої боргові зобов’язання. Причому розрізняють два види дефолту: звичайний (банкрутство) і технічний. Дефолти не є частим явищем у світі. І, як правило, його наслідки простягаються не на один рік, зачіпаючи найнезахищеніші верстви населення.
Відомі економічні крахи
Найвідоміший та найближчий територіально дефолт відбувся у Росії – 17 серпня 1998 року. Тоді РФ оголосила дефолт за короткостроковими облігаціями: рубль до кінця року знецінився в три рази, рівень життя населення різко впав, а банківська система (країни агресора нині – ред.) була паралізована на декілька місяців. Причиною дефолту в Росії стало те, що влітку 1997 року в Азії почалася фінансова криза, яка супроводжувалася обвалом нацвалют азіатських країн. Цей процес перекинувся й на РФ. А до кінця 1997-го російську економіку підбив і спад цін на нафту, яка є одним із основних експортних товарів для РФ.
Спочатку влада в Росії дуже пручалася, але згодом таки погодилася з думкою про те, що рубль задля рятунку економіки необхідно девальвувати. Так, рівень життя росіян тоді дуже знизився через такі технічні заходи, але дешева російська валюта допомогла промисловості. Тільки у 1999-ому почалося незначне економічне зростання.
Приклад Греції, який наводить Коломойський під час своїх інтерв’ю, насправді ще більш плачевний. Як відомо, у 2010 році заявила про свій дефолт, а у 2015 році стала першою розвиненою країною, яка не повернула Міжнародному валютному фонду значну суму по кредиту. Лише у минулому році Греція почала повертатися до самостійного життя після восьми років кризи. Її громадянам треба було дуже довго тримати паски затягнутими через жорстку економію як запоруку порятунку грецької економіки: країна була на грані банкрутства і був великий шанс вигнання з єврозони. Утримання Греції обійшлося Європі в сотні мільярдів євро. На допомогу країні після 2010-го прийшли країни єврозони, а потім – Міжнародний валютний фонд і Євросоюз.
Греки виходили на вулиці, голосували на референдумі за відмову від заходів економії, але грошей на це не знайшлося: на зміну дискусіям про вихід з єврозони прийшов новий пакет фінансової допомоги, дія якому закінчилася у серпні 2018 року. Уряд популіста Алексіса Ціпрас вже затвердив нову програму, в якій пообіцяв підняти мінімальну зарплату, знизити податки і пом’якшити обмеження на ринку праці. Тоді греки раділи, бо вирішили, що для них настала свобода, однак кредитори наполягають на тому, що хронічні проблеми не зникли.
У 2017 році крах економіки стався у Венесуелі. Міжнародна асоціація свопів і деривативів (ISDA) постановила, що Венесуела і нафтова держкомпанія PDVSA допустили дефолт за своїми облігаціями. І хоч Ніколас Мадуро наголошував на тому, що дефолт його країна не оголосить, інфляція в цій країні у 2018 році, згідно з оцінками парламентського комітету з фінансів, склала 1 700 000%, а за даними МВФ – 1370000%. При цьому ВВП скоротився на 15%. Із Венесуели виїхали понад 3 млн чоловік.
У 2019 році Венесуела з інфляцією на рівні більш ніж мільйон відсотків переживає вже шостий рік поспіль економічний спад. Ця економіка посіла місце в історії поруч із Веймарською республікою 1920-х років і Зімбабве 2000-х. Політична ситуація також відома й нічим хорошим не відзначилася. Попри перемогу Мадуро на минулих президентських виборах, яку проігнорувала більшість іноземних урядів, главою держави було визнано лідера венесуельської опозиції Хуана Гуайдо. Зараз і Мадуро, і Гуайдо називають себе законним президентом Венесуели.
Українські недодефолти
Якщо в Росії в 1998 році дефолт був оголошений офіційно, то український уряд того року його не оголошував, бо його таки вдалося уникнути. Так, українці відразу побачили ситуацію “на вулиці”: прийшовши до обмінників всі побачили, що долар подорожчав в два рази, і купити його було практично неможливо. У два рази здорожчав і імпорт, хоча зарплати залишилися на тому ж рівні. Однак у 1998 році Нацбанк, яким тоді керував Віктор Ющенко, змусив банки відмовитися на час від отримання виплат по облігаціях держпозики, з іноземцями домовилися відстрочити платежі. Жорстка політика НБУ з обмеження грошової маси посадила економіку на “голодний пайок”, що стало причиною кризи неплатежів: нічим стало платити за облігаціями держпозики.
Через 10 років після цього, коли Україна показала вже значний економічний ріст, у світі стався глобальний економічний обвал. У 2008 році постраждали не тільки країни, що розвивалися, а й розвинені: США та країни ЄС. Після цього удару Україну “прийшла до тями” у 2010 році. У 2008 році Юлія Тимошенко, яка була прем’єр міністром, а президентом був Віктор Ющенко, назвала “аферами національного банку під прикриттям президента” і закликала главу держави добровільно оголосити про свою відставку. Саме “дефолт” і залякування ним використовувалися тоді у конкурентній боротьбі Тимошенко, яка хотіла перемогти на президентських виборах у Ющенка. Хоча саме завдяки діям Нацбанку економічну ситуацію вдалося врятувати і запобігти дефолту. Так, у 2008-2009 роках НБУ вдалося зберегти банківську систему, оскільки він стабілізував курс національної валюти на прийнятному рівні – з 5 до 8 гривень за долар.
Економічна криза 2014-2015 років була спровокована агресією з боку РФ. Але це не все, з чим тоді стикнувся уряд Арсенія Яценюка. Після накопичення боргів урядом Миколи Азарова, потім втечі Віктора Януковича, станом на 27 лютого 2014 року на Єдиному казначейському рахунку України залишалося 108 133 гривні 65 копійок. Саме тому тоді обвалився курс гривні фактично до 30 гривень за долар. Але українська влада не допустила дефолту. Було домовлено про співпрацю з МВФ. Урядам за 5 років багато чого вдалося, чим би не намагалися маніпулювати опоненти. Станом на травень 2019 року реформи дали Україні понад 3% економічного зростання, 6% інфляції за рік, золотовалютний резерв, що в 4 рази зріс. “Ми маємо різні реформи. Одна з найважливіших реформ в Україні – це реформа децентралізації. Децентралізація найголовніший чинник боротьби з корупцією, тому що гроші йдуть не до Києва, а залишаються по областях. Всемеро зріс місцевий бюджет”, – заявляв п’ятий президент України Петро Порошенко.
Хто може опинитися на межі виживання і кому вигідний дефолт в Україні
Прем’єр-міністр Володимир Гройсман, коментуючи пропозицію олігарха Ігоря Коломойського оголосити в Україні дефолт, заявив про те, що дефолт – це глобальна криза, від якої в першу чергу постраждають прості люди, опинившись на межі виживання.
“Ми маємо тримати в світі добру репутацію, що ми є відповідальна країна. Країна, яка цінує і поважає свої зобов’язання – і це головне. І наступне: дефолт – це глобальна криза. Згадайте 90-ті роки. Я вважаю, що для українців криз вже достатньо. І від будь-яких дефолтів, які несуть за собою дуже серйозні наслідки. В першу чергу постраждають українські рядові громадяни. Мільярдери стануть просто мультимільйонерами, а прості люди будуть на межі виживання”, – сказав Гройсман.
Він вважає, що в даному випадку саме головне завдання – це сильна економіка. “Я думаю, що та стратегія, яку обрав мій уряд і я як прем’єр-міністр є абсолютно виправданою – розумне управління боргом. І хочу сказати, що за цей період державний борг зменшився з 80% ВВП до 59% ВВП. І стратегія полягає в тому, що ми маємо взагалі мінімізувати борг, щоб він не мав такого серйозного навантаження на держбюджет країни”, – додав Гройсман.
Як заявив в ефірі “Прямого” інвестиційний банкір Сергій Фурса, оголошення дефолту України піде на користь лише таким людям як Ігор Коломойський, бо в будь-яку кризу багатші стають багатшими, а бідні біднішими, але загалом для українців це буде дуже боляче. “Наразі економічних причин для дефолту немає, а ми можемо їх створити тільки самі собі. А до того – це криза. Це дуже боляче для пересічних громадян, звичайних українців. Це звісно піде на користь таким людям як Коломойський, бо в будь-яку кризу багатші стають багатшими, а бідні біднішими. Але загалом для українців це дуже буде боляче. Дуже цікава маніпуляція, коли Коломойський каже “давайте зробимо, як Греція”. А Греція зробила якраз навпаки. Вони пішли у жорсткий період реформ під керівництвом МВФ, виконуючи все, що їм скаже Захід”, – сказав Фурса.
Раніше народний депутат від “Блоку Петра Порошенка” Володимир Ар’єв заявив, що олігарх Ігор Коломойський виступив за оголошення Україною дефолту з метою дешево скупити державні активи і землю в Україні. “Ігор Валерійович – за дефолт! Те, що це може бути 70-80 гривень за долар, цей побічний, так би мовити, ефект він скромно обійшов увагою”, – повідомив депутат. Також він висловив припущення, що Коломойському заважає Міжнародний валютний фонд.
“Коломойський хоче повернути або урвати собі щось від націоналізованого ПриватБанку. Це неодмінно призведе до проблем з МВФ, від якого ми залежимо, особливо в період пікових виплат за позиками урядів Тимошенко й Азарова (і це розуміють навіть у Зеленського). Але МВФ Коломойському дуже заважає”, – зазначив Володимир Ар’єв.
Ар’єв окремо додав, що якщо буде оголошено дефолт, то Коломойський зможе скористатися такою ситуацією у своїх інтересах, скуповуючи держмайно і землю.
“В умовах пост-дефолту вся країна стає дешевшою: легко і дешево буде купувати державне майно, а головне – землю… Шкода, що у Верховній Раді не набралися сміливості скасувати мораторій на продаж землі вчасно, коли ціни були на піку”, – написав Ар’єв.
Він зауважив, що тепер все залежить від уряду і Нацбанку – чи готові вони стати співучасниками чергового пограбування України?
“Цей уряд, очевидно, ні. Тому і поспішають із парламентськими виборами”, – підсумував Ар’єв.
Тим часом перший заступник голови ради Національного банку України Тимофій Мілованов заявляє про те, що насправді нова влада не зацікавлена в дефолті. “Так, Коломойський дає провокаційні інтерв`ю про дефолт. Але дефолту не буде. Дефолт не вигідний перш за все новій владі. По перше, дефолт вдарить по біднішим людям. І владу винесуть. По друге, через п`ять років після дефолту ринки знов відкриються. Але від цього ніякої користі сьогоднішній владі не буде. П`ять років це дуже довго. По третє, державний борг сплачується за рахунок платників податків. А не Коломойського та інших олігархів. Навпаки, можливо олігархи позичають гроші державі. Через ОВДП. Тому їм дефолт не вигідний.
То чому ж розмови про дефолт? У мене дві гіпотези. Перше. Розмови можуть тимчасово знизити ціни на державний борг. І його можна буде вигідніше купити. Тобто, заробити. Друге. Розмови про дефолт відволікають від економічної політики нової влади. Для розвитку економіки потрібні чіткі зрозумілі дії. Скоординовані рішення. Які вирішують складні економічні проблеми Украни. Поки що таких дій ще немає. Але сподіваюсь вони скоро будуть”, – про це Мілованов написав на своїй сторінці у Facebook.
Цікавим є той факт, що в результаті дефолтів чи економічних криз ті чи інші країни у світі все одно потребують руку допомоги. І, як правило, щоб вибратися з дефолту країни звертаються до міжнародних кредиторів та мають реструктурувати свої борги, беручи нові кредити. Дуже часто при цьому словами “дефолт” встигають покористуватися політичні опоненти в цих країнах, заробляючи чи втрачаючи “політичні” бали. А хтось встигає на економічних кризах заробити в прямому сенсі, в той час, поки звичайні люди розплачуються за них із власних кишень.
Раніше олігарх Ігор Коломойський запропонував президенту Володимиру Зеленському оголосити дефолт України та відмовитись від співпраці з МВФ.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.