“Дивізіон Надії”: як Польща знімає історичні фільми без голлівудської індустрії
В останній день січня в прокат вийшла польсько-британська військова драма “Дивізіон Надії”, яка є черговим зразком історичного кіно в польському кінематографі.
Відвідував показ фільму і журналіст “Прямого”.
Сюжет фільму заснований на мотивах книги “Дивізіон 303” Аркадія Фіндлера, відомого нашому читачу насамперед за книгами про індіанців.
“Дивізіон Надії” – це історія реальних польських військових льотчиків, які взяли участь в Битві за Британію 1940 року у складі ВПС Його Величності короля Георга.
Як зазначав продюсер фільму Яцек Самойлович, “Дивізіон Надії” не претендує на епічність, як ноланівський “Дюнкерк” чи спілбергівський “Врятувати рядового Райана”. І дійсно “Дивізіон Надія” може викликати потужну емоцію, мабуть, якщо ви великий польський патріот.
В центрі сюжету дві центральні фігури – заслужений польський ас Вітольд Урбанович і його молодший, але не менш талановитий колега Ян Зумбах. Зауважимо, що всі герої фільму – це реальні історичні персонажі.
Лінія Урбановича розбудовується навколо його протистояння з німецьким асом Руттенбергом, з яким його зв’язує стара довоєнна дружба. В цілому така собі ось класична історія про те, як війна розділила.
Лінія Зумбаха будується на складному любовному трикутнику, в якому з одного боку молодий пілот закохується в британську актрису, яка тимчасово служить в штабі, а з іншого не може забути свою польську обраницю Ягоду, яка десь зникла під час окупації Польщі.
Ніби обрамленням цих ліній виступають натягнуті польсько-британські стосунки в підрозділі. З одного боку аристократичні і чванливі “брити” і з іншого зухвалі і запальні поляки намагаються одне одного довести хто кращий вояк. Що називається “зійшлися лід і полум’я”.
Щоправда, варто відзначити, що розвиток цих сюжетних ліній досить млявий. Окрім сцени з повідомленням про загибель пілотів немає чогось, щоб викликало емоцію. Навіть спроби розбавити фільм великою кількістю батальних сцен в повітрі з графікою комп’ютерних ігор 2010-2012 років не викликає “вау-ефекту”, як це наприклад було в “Перл-Гарборі” Майкла Бея.
Однак варто відзначити іншу, важливу функцію “Дивізіону Надії”. Фільм знятий за підтримки Польського інституту кіно. Метою фільму є пропаганда польської звитяги у Другу світову війну та уславлення польського патріотизму та національних цінностей. На такий фільм варто водити польських школярів з освітньо-виховною метою. “Дивізіон Надія” – це класний зразок того, що таке просвітницьке історичне кіно.
В цьому контексті варто звернути увагу на фільм українським чиновникам з Держкіно. Наявність ось такого українського фільму, який би показував звитяги українців під прапорами іншим країн – Британії, США, Франції дуже необхідний для витворення в цілому гуманітарної та історичної політики в Україні. Чи є такі приклади? Та безліч – наприклад підрозділ “летючих козаків” ВПС США, який відзначився в В’єтнамській війні, персоналії ветерана боїв в долині Ійя-Дранг Мирона Дідурика, головного стратега Ічхонської висадки Самуеля Яскілки, кавалера Хреста Вікторії Пилипа Коновала та ще багатьох інших.
Тому “Дивізіон Надії” – це насамперед яскравий приклад для українського кінематографу, якою повинна бути історична драма, коли немає потужностей голлівудської індустрії.
Дивився і записував Ігор Кромф
Читайте також: “Захищай своє Дике поле”: в кінотеатрах України з’явився перший вітчизняний істерн
Читайте також: Вниз по Диксиленду: чому “Зелена книга” – це фільм, який варто подивитись
Читайте також: Естетика підліткового цинізму: який він “Янгол” Луїса Ортеги
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.