Хороші хлопці у світі поганців: рецензія на комікс “Росомаха. Старий Лоґан”
Не може не втішати те, як семимильними кроками розвивається українська комікс-індустрія. Уже наприкінці вересня видавництво MAL’OPUS, яке ще зовсім недавно потішило читачів “Містом гріхів”, готується презентувати на Comic Con Ukraine культовий комікс Marvel “Громадянська війна”, але це буде наприкінці вересня. А наразі видавництво уже презентувало одну з альтернативних історій кігтястого супергероя – “Росомаха. Старий Лоґан”.
Історія коміксу розгортається через півстоліття після того, як Суперлиходії об’єднались в один синдикат і надерли зади Супергероям, після чого поділили США на кілька феодальних вотчин, встановивши свою постапокаліптичну диктатуру.
Що сталось з супергероями у фінальній битві знає лише Росомаха. Але він став опущеним пацифістом, який уже 50 років не демонструє своє розкішні адамантієві кігті. Тепер він старий Лоґан — зразковий сім’янин, люблячий батько і нікудишній фермер. При чому про це він всім нагадує пів коміксу.
Раптом посеред ганебного побиття Росо.. тобто Лоґана потомками Халка вривається престарілий Соколине Око. Він пропонує Росо.. тобто Лоґану стати його спільником в контрабанді наркотиків через всю країну. Звідси починається епічна роуд-сторіс двох престарілих супергероїв через постапокаліптичну Америку з підземними расами, динозаврами, бандами примарних байкерів і іншими радощами світу поганців.
Походу цих навіжених мандрів в низці флешбеків розкривається секрет, чому Росо.. тобто Лоґан сховав на півстоліття свої розкішні адамантієві кігті. І щоб не спойлерити зайвий раз скажу, що історія там просто таки гераклівського драматизму, і причетний до неї легендарний Містеріо.
Після цього історія набуває неочікуваної динамічності. В кульмінації якої Лоґ.. тобто Росомаха убиває спершу Червоного Черепа, який став президентом США і носить костюм Капітана Америки під свій нацистський плащ, а згодом переодягнувшись Залізною Людиною, подібно толкінівському Гобіту, повертається назад. Вдома Лоґ.. тобто Росомаха знаходить причину для вендети й втілює її, своєрідно повторивши подвиг біблійного Йова.
Історія закінчується, як добротний вестерн — на фоні пустелі (щоправда, радіоактивної) самотній вершник Лоґ.. тобто Росомаха їде за небокрай. З ним починається нова Ера Героїв.
Комікс, ніби чаша терпіння Росомахи, переповнений пасхалки й посиланнями. Змішавши супергероїку світу “Людей Ікс: Дні минулого майбутнього” з диким постапокаліптичний світом “Скаженого Макса” і додавши образ головного героя з трагічним минулим, що так нагадує архетип героя вестернів Клінта Іствуда, Марк Міллар створив майже екзистенційну історію про Росомаху, який повинен зробити вибір хто він — герой чи слабак.
Взагалі прихід Міллара в Marvel ознаменувався новим переосмисленням проблематики коміксу. Як колись Стен Лі, працюючи над “Фантастичною четвіркою”, надав своїм супергероям “людських” проблем та якостей, створивши свого роду революцію у світі маскульту. Так, Міллар починає піднімати рівень проблематики “супергеройського” коміксу, переосмисливши деякі фундаментальні питання напрямку. Чому в бійках з монстрами, здатними знищити світ, ніколи немає випадкових жертв? Чи діє вплив офіційних законів та кримінального права на супергероїв? Чому лиходії постійно наступають на одній й ті ж граблі по сто разів? І взагалі чи може бути мужик з адамантієвими кігтями чи в трусах поверх трико психічно врівноваженим? Розгортання такої проблематики дає змогу Міллару займатись його улюбленою справою – деконструкцією коміксу, що просто таки впорскує в Marvel нове дихання.
Щодо перекладу, то він цілком прийнятний, в ньому місцями просвічується лайка, яку чомусь “засніжинюють”. Цікавим є виділення окремих слів напівжирним, щоб підкреслити мову героїв. А також інший шрифт для робота (таку фішку до речі досить круто обіграла Vovkulaka в “Чорному молоті”).
А от промальовка стараннями вірного побратима Міллара Стіва Мак-Нівена виглядає максимально кінематографічно. Приємно, що Росомаху не підганяють під уже сталий образ кіношного супергероя у виконанні Х’ю Джекмена, лишаючи його невисоким кремезним чолов’ягою, яким він був задовго до екранізацій.
В історії повно потужних сцен, зокрема з публічна страта через пожирання динозаврами чи похорон родини, що уже майже готова розкадровка для екранізації. Також вражають великі панорамні малюнки, ніби комікс робився на замовлення Звягінцева.
Ще одним неймовірним плюсом є форзацна карта Америки Епохи Суперзлодіїв з пунктирною дорогою мандрів цих марвелівських керуаків. На карті є чимало цікавих локацій, спін-оффи про які, я б особисто хотів почитати, наприклад про Короля Ящірок, який живе в приблизно сучасній Флориді.
Ну і звісно винесена в додатки низка варіативних обкладинок, з яких, моє серденько завоювала звісно обкладинка Паоло Рівери, де Росомаха зображений у варіації чи то Наполеона чи то Фрідріха Великого, якби ці пани мали такі ж розкішні адамантієві кігті.
Також варто відзначити ще один плюс — це обложка графічного роману. Вона без зайвих слів, шикарна. Завдяки покриттю soft touch з вибірковим лакуванням, кров, що стікає з кігтів Росомахи просто неймовірно блистить на сонці. Як і набувають загрозливого вигляду вишкір і очі Червоного Черепа на звороті. Окрім того приємним і можливо не помітним, на перший погляд, є використання зображення з обкладинки Wizard на корінці книжки.
В сухому залишку ми маємо заново переосмислену історію одного з найпопулярніших марвелівських персонажів, з масою відсилок, пасхалок і табунами динозаврів, який оформлений в естетично досконалу обгортку, що може зацікавити навіть людину дуже далеку від світу коміксів.
Спеціально для “Прямого” Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.