Хто насправді Семен Семенченко: герой чи людина без принципів
Як зробити кар’єру на війні з Росією, здобути героїчний ореол, але при цьому залишитися людиною з темним минулим. Ця історія руйнує імідж одного командира, дбайливо створений деякими олігархічними медіа. Про неї воліли мовчати більшість телевізійників. Але “Закрита зона” завжди говорила про те, що інші хочуть приховати. Отже, хто такий екс-комбат батальйону “Донбас” Семен Семенченко, чи Костянтин Грішин у минулому житті?
Як Семену Семенченкові вдавалося приховувати свої оборудки та що відбувалося з тими, хто викривав його, дивіться у “Закритій зоні” Володимира Ар’єва на “Прямому”.
Про викрадення Олександра Калашника і фінансові махінації Семенченка
– З того часу щось змінилося?
Олександр КАЛАШНИК, колишній боєць батальйону “Донбас“: Завдяки допомозі групи народних депутатів, які озвучили запит до генпрокурора, справа про моє викрадення була переведена для розслідування у військову прокуратуру, і надалі розслідування активізувалося. На цей момент справа вже фактично розслідувана, і є навіть затримані по ній. Тобто можна сказати, що ми йдемо до якогось рішення суду.
– А чому раніше воно так гальмувалося?
Олександр КАЛАШНИК: Очевидно, мали впливи з боку народного депутата Семенченка, з боку загалом ситуації політичної. І, можливо, контекст подій в Україні не дозволяв чи ефективно розслідувати, чи взагалі братися за таку справу. Але я надіюсь, що сьогодні наша держава, ставши сильнішою, має змогу зупиняти і такого ворога, в якого дуже великий бекграунд героїчності створений, але абсолютно штучний. І, можна сказати, його діяльність є злочинною на сьогодні.
– Ви давно співпрацювали з Семеном Семенченком. Вам відомо було про темну сторону діяльності комбата?
Наталія ВЕСЕЛОВА, народний депутат України: Про те, що дійсно він чинить певні злочинні дії, вже мені стало відомо після того, як хлопці почали виходити з Іловайська. Спочатку ніхто нічого не розказував. А потім почали розказувати поступово те, що відбувалося в зоні АТО. До того ж, у 2014-у влітку Семенченко досить різко реагував на будь-яку критику. І дуже часто я від нього чула: “ця людина ворог”. Наприклад, журналіст щось написав про нього. “Ця людина ворог, його треба вивезти в зону АТО, а там шальная пуля – и дело с концом”. Але я не думала, що це можуть всерйоз застосовані ці слова. Думала, може, людина в гарячці щось говорить. Вже після того, як було викрадено Олександра, я зрозуміла, що, мабуть, це дійсно ці його висловлювання і викрадення Олександра, – це взаємопов’язано. Що дійсно людина говорила це не просто в серцях, а що дійсно це був такий план розправи з опонентами, з людьми, які його критикують, і так далі. Тоді я вже почала хвилюватися і за свою безпеку, за безпеку своєї сім’ї.
– Олександр викрив, як він вважає, певні фінансові махінації з грошима, з пожертвами батальйону “Донбас”. Ви наглядали за цими грошами. У вас є якісь дані про те, що кошти використовувалися не для того, для чого їх надавали жертводавці?
Наталія ВЕСЕЛОВА: Протягом лютого 2015 року викрадено з карткового рахунку 225 тисяч 90 гривень. Викрадена сума підтверджується заявою в міліцію.
– А хто викрав?
Наталія ВЕСЕЛОВА: Я завдяки адвокату зробила запит на дані із банкомату. І коли я побачила фотографії з банкомату, я побачила, що гроші викрадала дружина Семена Семенченка, Наталія Московець.
– Тобто виходить, що член родини комбата зняла гроші, які призначалися для батальйону?
Наталія ВЕСЕЛОВА: Так. Крім того, на тих фотографіях зазначається номер банкомату. І видно, що ці банкомати знаходилися у хірургічному відділенні лікарні Мечникова, де на той час знаходився Семен Семенченко з пораненням.
– А в нього було серйозне поранення?
Наталія ВЕСЕЛОВА: Там, здається, був забій грудної клітини. Це коли він з-під Дебальцевого тікав.
Мені ніхто не надавав пояснення. Але коли я побачила, що було змінено пін-код і побачила, що гроші кудись зникли, я разу ж пішла і написала заяву. Звернулася до міліції. Міліція відмовилася приймати у мене заяву, відправила мене в СБУ. Тому я пішла на Володимирську і там написала заяву. І потім наглядала за цією справою. Тому що це вже не перша заява, яку я писала у правоохоронні органи. У нас була дуже цікава подія з підробкою печатки благодійного фонду. Теж відповідна заява була у правоохоронні органи, але цю справу закрили.
Тому, коли вже зникли гроші, за які я повинна звітувати перед людьми, перед ДФС, я написала заяву, щоб зазначити, що ці гроші в мене зникли, я не можу нести за них відповідальність.
– Вам були погрози з боку Семена Семенченка?
Наталія ВЕСЕЛОВА: Ні, погроз не було. Ми десь з 2015 року взагалі не спілкуємося.
– Олександр за викриття певних махінацій посидів під незаконним арештом. А за які суми?
Олександр КАЛАШНИК: Хотів би уточнити. Я не зміг викрити самі махінації, тому що в мене не було доступу до певної інформації. В мене були підозри. І викрадення, і подальше утримування було пов’язане з моєю вимогою аудиту. Оскільки в той момент, щоб аудит не здійснювати, мене було викрадено. На той момент я не міг знати, чи є махінації, чи ні. Але вимоги були здійснити аудит витрат і доходів. І саме за це був викрадений, саме за це, як вважаю, мав бути вбитий.
Про політичну діяльність Семенченка
– Є цікава історія про те, що один із найближчих соратників Семена Семенченка має родичів у батальйоні “Восток”. І в бою під Карлівкою, коли загинули хлопці з “Донбасу”, саме в засідці підчікував батальйону “Восток”. Співпадіння?
Олександр КАЛАШНИК: Ні. Це перший і не єдиний епізод, коли операція, на яку повів бійців Семенченко, закінчується, по-перше, засідкою. По-друге – жертвами. І Наталія може пригадати та дати детальнішу інформацію про донецький Євромайдан, де була ситуація аналогічна. І по цій ситуації є в мережі документальні свідчення березнем 14 року. Координаційна рада донецького Євромайдану написала ще в березні про свої підозри і впевненість в тому, що Семенченко є зрадник, провокатор, “піп Гапон”. І ці звинувачення вони у соцмережах поширили, і вони доступні до цього часу.
– Ви згодні з тезами, що коли вже пройшов певний час, що він міг виконувати не ту роль, на яку він претендує досі? Патріота Україна.
Наталія ВЕСЕЛОВА: Чим далі, тим більше я в цьому впевнююсь. Звичайно, що перші такі дзвіночки – це був проукраїнський мітинг 13 березня 2014 року. Це була така подія дуже трагічна. Але їй передувало дещо. На той момент ми з Семенченком не були знайомі особисто, але ми спілкувалися в Facebook і телефоном. І він мені зателефонував 12 березня, і почав говорити: нас завтра поведуть на убій, ми повинні йти, але нас будуть вбивати… Я спитала: що відбувається? Він каже: завтра буде проукраїнський мітинг. Він тоді очолював “Самооборону Донецька”, як він говорив. І він каже: “Самооборона” буде охороняти цей мітинг, і нас будуть вбивати. Я кажу: якщо ти це знаєш, то треба попередити людей, щоб вони взагалі на мітинг не виходили. Але люди все одно пішли. І потім загинув Дмитро Чернявський, було побито дуже багато хлопців. Причому били їх дуже жорстоко. А він про це, виявляється, знав.
– Він, на вашу думку, обирав сторону, де було краще?
Олександр КАЛАШНИК: Мої звинувачення більш серйозні. Я вважаю, що він з самого початку був зрадником і людиною, яка цю функцію від початку мала. Проте, навіть якщо послабити це звинувачення і подумати, зважити ймовірність того, що він обирав сторону, то навіть про це є прямі свідчення бійців складу батальйону весни 2014 року, які говорять, що Семенченко не соромився їм в лице говорити наступне: нам потрібно бути розумними, нам потрібно мати акції і в українській частині, і в російській частині, тому що не відомо, як повернеться, і не відомо, як буде краще. І він, можливо, намагаючись собі таким чином вербувати людей, або дійсно тільки обирав сторону, він це говорив людям у вічі. Я вважаю, що ця людина підготовлена і створена. І цей персонаж виліплений. І почали його ліпити ще до подій 2014 року. В мене впевненість саме така.
– Для чого Семенченку були редути і нинішній наметовий табір під Верховною Радою?
Наталія ВЕСЕЛОВА: Я думаю, що це частина плану. Точно так же, як і та ж блокада. Це така маніпуляція, відведення уваги від країни-агресора РФ і переведення стрілок на Донбас: типу, ці люди самі винуваті. Це коли таке відбувається, такі маніпуляції, то ми вже забуваємо, що у нас є зовнішня агресія, і ми зосереджуємося на внутрішньому ворогу, на якого нам вказали, і у нас дійсно вже починає наростати у суспільстві напруження, і виникають підстави для громадянської війни дійсно: коли ми вже потихеньку забуваємо, що на нас напала Росія. І це дійсно такі маніпуляції. Це основна мета.
Паралельно йдуть ще такі моменти, коли, наприклад, перекривають рух поїзду, який возить вантажі з підконтрольної на підконтрольну територію, і за те, що ці вантажі переміщуються, беруть кошти. Тут уже чисто комерція. Тому є такі моменти. Я не знаю, чому правоохоронні органи цього не розслідують, або, якщо розслідують, то ми просто про це не знаємо. Але там дуже багато таких моментів, на які варто звернути увагу, і подумати, навіщо взагалі і кому це вигідно.
Олександр КАЛАШНИК: І так звані редути, і наметове містечко у Маріїнському, де по суті відбувається “антимайдан”, і декілька епізодів його публічної діяльності, які мали місце протягом останніх років, для мене виглядають як послідовні спроби руйнації держави і її навіть не розхитування, а боротьба з інституціями, спроби створити позадержавні центри впливу. Наприклад, у 15 році це мало бути… створювався штаб добровольчих батальйонів, як альтернативний Генеральному штабу, Міністерству оборони. В задумі своєму була така ініціатива, і вона публічно була зупинена. Таких спроб було значно більше. І блокада, яка є зміщенням акцентів, маніпуляцією, і зрештою мала колосальну ціну для економіки України.
– А Курченко як бенефіціар всього того, що відбувалося? Ви підозрюєте, що це випадково Курченко став бенефіціаром і редутів, і потім через Саакашвілі фінансував наметове містечко, в якому теж Семенченко один із керівників?
Олександр КАЛАШНИК: Безумовно, це не випадковість. І завжди момент заробітку в цих акціях був присутній. Були моменти, коли Семенченко їхав боротися з вирубкою лісу у Закарпатті. Були такі акції, як боротьба з бурштиновою мафією у Рівному, на Волині. Чим вони закінчилися? Нічим, крім того, що в якийсь момент ці акції були згорнуті, і люди були повернути кудись на базу. Цей момент шантажу, заробітку, якоїсь комерційної вигоди – він завжди простежувався і він завжди був. І, знаючи цю людину, це однозначно теж мотив.
Тим не менше, найбільша шкода пов’язана з тим, що створюється видимість підозр і сумнівів до державних інститутів, які насправді зараз уже зміцніли, але їх два-три роки тому можна було ще таким чином намагатися демонтувати і перетворити все на історію, яка була сто років тому: отаманщина, маса добровольчих польових командирів, Україна подрібнена, немає єдиного центру державної влади і, відповідно, немає захисту від агресора, який на нас напав, і до цього часу утримує території нашої країни.
Володимир АР’ЄВ: Мені, як людині, яка теж вірила в героїчний образ комбата, було важко прощатися з ілюзіями. Як, власне, і важко прощатися з ілюзіями часто буває всім нам. Але, якщо не позбуватися цих ілюзій, то тоді правда буде і далі ховатися далеко. А ми робимо все для того, щоб країна ставала чистішою, і жодних ілюзій і жодних героїчних ореолів бути не може, якщо за обгорткою ховається зовсім інше. Ті, хто живе за принципами “кому війна, кому мати рідна”, завжди знайдуть. Про це просто не треба мовчати.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.