Міноборони РФ проти ФСБ у Луганську та бої на Світлодарській дузі: Олег Жданов та Дмитро Снєгірьов оцінили останні події на Донбасі

Як пов’язана зміна влади у Луганську з боротьбою між Федеральною службою безпеки та Міністерством оборони РФ, чи ухвалив Кремль рішення про вихід з процесу введення миротворців на окупований Донбас, і що означають нещодавні бойові дії на Світлодарській дузі, внаслідок яких загинуло п’ятеро українських військовослужбовців, у інтерв’ю Миколі Вересню на телеканалі “Прямий” відомий блогер та журналіст Дмитро Снєгірьов та військовий експерт Олег Жданов.

– Москва і ці невизнані республіки так звані домовилися об’єднатися і стати єдиною республікою?

Дмитро Снєгірьов: Що стосується подій, які відбуваються на сході, там все зрозуміло. Москва. Це спецоперація російських спеціальних служб. Там немає ніякого протистояння між баштами Кремля. Там є реалізація абхазького сценарію. Йдеться про те, що Сурков пішов уже відкатаним шляхом – себто абхазьким і осетинським. Тобто заміна керівника, який є корумпованим, який є в очах місцевого населення втіленням всіх негараздів, на колишнього співробітника спеціальних служб. Йдеться про те, що наразі Плотницький написав заяву, і його місце зайняв Пасічник. Тобто Сурков вже повторюється. Це фактично третя схема аналогічна. Але це не все. Це лише одна деталь була цієї спецоперації.

Друге – це було те, що потрібно було Москві дистанціюватися від звинувачень того, що вони повністю контролюють ті території і, відповідно, політичне керівництво. Особливо це стало зрозуміло після телефонної розмови Путіна з ватажками бойовиків, коли відповідно США і наші європейські партнери по “нормандським перемовинам”, побачили, що раніше заблоковані питання обміну військовополоненими, яке востаннє відбулося у грудні 16 року, розблокувалося буквально за п’ять хвилин. І у Волкера постало питання: чекайте, якщо за п’ять хвилин ви можете вирішити питання обміну військовополоненими, то чому не вирішується за п’ять хвилин припинення вогню?

І третій аспект. Те, що відбувається – це спроба просунути, в тому числі і через українське інформаційне поле, яке повністю не захищена, ідею начебто створення квазіутворення нового: “новоросія”, “малоросія”. Що це значить? Свого часу Захарченко вкинув ідею про створення нової республіки “малоросія”. І всі подивилися на реакцію. Захід злякався. Чому злякався? Бо це фактично йшлося про пошуки нової модальності. Тобто треба було забути про “Мінськ”, бо під Мінськими угодами два підписи – Захарченка і Плотницького. І, відповідно, шукати нові шляхи. Те саме було запропоноване і зараз – налякати Захід, налякати Україну можливим виходом з Мінських угод. Не виходом, а припиненням. І, відповідно, це тиск в першу чергу на США: або ви пристаєте на нашу модальність ведення миротворчої операції, або її взагалі не буде.

І тут ми повертаємося до першого пункту – абхазький сценарій: коли найбільш небезпечний є момент, коли в Абхазії були на лінії розмежування, тобто те, що пропонується наразі, миротворці, місія ОБСЄ узгоджена. А далі миротворчі війська були у складі країн-сателітів РФ. І чим це закінчилося? Це закінчилося у підсумку визнанням Абхазії як незалежної країни.

Олег Жданов: Я бачу трошки по-іншому ситуацію. Тут більш все прагматично в тому плані, що Володимир Путін прийняв … По-перше, почнемо з того, що переговори, які були Сурков-Волкер, Волкер висловлював дві версії розвитку подій. Перша – це угода Росії на миротворчий контингент, і запуск цього механізму через Раду безпеки ООН. Росія відмовилася від цього варіанту. Пішов в дію другий варіант, як говорив Волкер, що вони будуть створювати щось на зразок Придністров’я, “версія 2.0”. Я не виключаю варіант об’єднання. Хоча думаю, що, може бути, вони залишать і два сателіта – в залежності від подальших кроків. Але зараз куратори з боку Міністерства оборони бере під контроль то, чим займалася ФСБ Росії. Оскільки Шойгу набагато ближчий до Путіна і набагато вірніший Путіну, тому військові вибивають таким чином, влаштовуючи ось цей спектакль, вибивають звідти ФСБ і беруть під контроль територію, фінанси, які виділяє Росія для утримання цих територій, і контрабанду, яка там гуляє цією територією.

– У мене є така екзотична версія. Путін любить військових. І такий товстий невійськовий лідер ЛНР Плотницький замінюється на підтягнутого військового. І Путіну це імпонує. І Сурков це зробив, тому що хазяїну подобаються військові.

Олег Жданов: Йому ще залишилося костюм змінити на френч – і буде типу Сталіна. Зараз є теорія поділу еліти на “хунту” або “комітет національного порятунку” у Росії, і на “бункер” – це кооператив “Озеро”. Так ось, ФСБ входить до “хунти”. І за останні три роки два укази Володимира Путіна, якими 40 генералів тільки було звільнено. “Ніч довгих ножів” – пам’ятаєте? Перед цим, у другу свою каденцію Путін створює Слідчий комітет. І тим самим прибирає у ФСБ оперативно-розшукову діяльність. Тобто недолюблює ФСБ спочатку. І ФСБ не надто лояльно до самого Путіна. А ось військовий Шойгу пройшов з ним від початку і до кінця.
І військові, які взяли під контроль цю територію, вони будуть для Путіна більш благонадійні. Він буде розуміти більше ситуацію і більше керувати.

Дмитро Снєгірьов: Тут є мінус, на якому ми маємо грати. На чому програла Росія відповідно цю кампанію, яку вона розв’язала на сході? Я маю на увазі путч. Путчем це назвати не можна, бо це образити путчистів, які були. Чотири дні стояли один навпроти одного. Що мається на увазі? Людину, яку поміняли, я маю на увазі підполковника СБУ колишнього, Пасічника – він не є Хаджимбою абхазьким. Якщо Сурков відкатує цей варіант, то Хаджимба – випускник Вищої школи КДБ в Мінську. А цей – від крові і плоті СБУшник. Більше того, коли почався перший заколот між Плотницьким і Пасічником, саме СБУ підтримала Пасічника, давши інформацію про наявність грошей в українських банках міністра вугільної промисловості Ляміна. І тепер хай пан Сурков пояснить, кого ж це вони призначили. Це один момент. Ми пану Суркову подякуємо.

Більше того, Пасічнику можна присвоювати позачергове звання полковника, нагороджувати і дякувати. Свого часу організація, яку я очолюю, знайшла місце – це Свердловський район, селище Деркачівка – там під “кришуванням” особистим пана Пасічника, який наразі очолює ЛНР, фасувалися важкі наркотики, які йшли потім на територію РФ, і друкувалися російські рублі. І все це відбувалося під контролем польового командира Рима. Коли ми оприлюднили цю інформацію, Рима вивели відразу в Росію. Але тепер ФСБ хай пояснить, звідки беруться фальшиві рублі на території. Це не Хаджимба – це помилка. І ми маємо аплодувати і дякувати.

– Але нічого не зміниться.

Олег Жданов: Ви говорите правильні речі. Але ви саме розбираєте сам цей спектакль, який для нас розігрують тут. А то, що реально переходить контроль одного під контроль іншого… Приклад. Згадайте, в липні місяці поточного року Генеральний штаб РФ перевіряв Захарченко на предмет розкрадання ПММ, продовольства і боєприпасів. Судячи з того, що Захарченко ще живий і на своїй посаді, значить перевірка пройшла успішно, і людина виявила свою лояльність. Хто зараз техніку з особовим складом відправляє до Луганська для контролю? Захарченко відправляє.

– Очевидно, що Путін незадоволений. Він любить стабільність. Все ж таким там не до кінця контрольована ситуація.

Дмитро Снєгірьов: Все те, що відбулося в Луганську, Росія отримала такого ляпасу, якого вона ніколи не отримувала. Саме російські спецслужби. Уявіть собі, лунає заява з вуст фактично батька російського світу Затуліна про те, що можливе об’єднання двох республік. І тут виходить незрозумілий взагалі якийсь прес-офіцер Едік Басурін і говорить про те, що “ДНР” – це окрема держава, “ЛНР” – окрема, і те, що відбувається на території “ЛНР” – це нас не стосується. Руйнується вся геополітична гра Росії.

І другий момент. Уявіть собі, 13 листопада відбувається зустріч у форматі Сурков-Волкер, де вони домовляються, що Мінські домовленості – єдиний фактично шлях, дорожня карта, а підписантом є Плотницький. А за тиждень відбувається заколот, і знову незрозуміле тіло – якийсь вчорашній сержант ППС Корнет – виходить і говорить про те, що в заколоті проти легітимного, на думку Суркова, Плотницького він спирається на Кремль. І реакція Кремля була миттєвою і жорсткою. Вони відразу сказали: жодної підтримки.

Олег Жданов: Ви знову намагаєтеся розкласти ситуацію в Луганську. За підсумками переговорів Суркова і Волкера Росія вибирає шлях Придністров’я, “варіант 2.0”, як сказав Волкер. Тому цілком логічно, що Росія зливає цього Плотницького, якщо можна так сказати, бере під контроль одним відомством обидві території, і буде об’єднувати. А тепер я сюди ще додам заяву російських політиків, які говорять, що треба будувати новий кордон з Україною. Тобто мається на увазі лінію розмежування брати як новий кордон. І плюс сюди додайте ще указ Путіна про те, що економіка має бути готовою до переходу на військові рейки. Тобто Путін, швидше за все, розігрує варіант створення “незалежної держави”, типу Придністров’я, і готовність опустити залізну завісу, розуміючи, як сказав Волкер, що якщо вони вибирають цей варіант, то для Росії – санкції: фінансові, економічні, політичні та все інші.

– Може початися наступ? Бо сьогодні Україна втратила п’ять синів достойних.

Олег Жданов: Це зовсім окрема історія, яка не має відношення до подій у Луганську. Те, що там була незначне перекидання особового складу без важкої техніки… З Росії, пан Хуг сказав, ОБСЄ зафіксувала теж вхід техніки на нашу територію. До речі, у нас вперше за весь час конфлікту з’явилася офіційні юридично оформлені докази такого міжнародного рівня, коли ОБСЄ офіційно фіксує перетин нашого кордону військової техніки з військовослужбовцями без розпізнавальних знаків. Це вторгнення.

– Це означає, що Путін пішов ва-банк. Але ви не пов’язуєте це все?

Олег Жданов: Світлодарська дуга трапилася з іншої причини. Це, до речі, треба почати, напевно, з таких командирів, як начальник Генерального штабу, щоб він нам пояснив, навіщо позиції, які ми утримували з лютого 15 року, раптом треба було змінити в сторону лінії розмежування. Знову ж, не перетинаючи цю лінію, а в сірій зоні просунути позиції вперед. І рушили вперед наші позиції без прикриття бронетехніки і артилерії.

– І що? І отримали по носу?

Олег Жданов: Вони зайняли нові позиції, і російська артилерія вивернула їх навиворіт. От і все. А потім ще та сторона відправила штурмову групу для зачистки позицій. І довелося вести багатогодинний стрілецький бій, для того щоб їх утримати. Результат на лице.

Дмитро Снєгірьов: Чому не пов’язано? Попри всі заяви про те, що з боку Росії зайшла танкова колона, називалися різні цифри, в залежності від “поінформованості”. Тука назвав 300 одиниць, інші називали 100 одиниць бронетехніки. І тут основне – ОБСЄ за всі дні заколоту зафіксувала на вулицях Луганська п’ять БТРів і жодного танку. А де колони з Донецька, про які говорили, про те, що Донецьк перекинув дві тисячі вояків? Знаєте, скільки ОБСЄ зафіксувала? 150 вояків і п’ять КамАЗів. А ми відео бачили, коли рухається величезна колона. І та колона, і та колона – це елемент гри російських спеціальних служб, які хотіли налякати: ми готові вийти з формату перемовин.

Олег Жданов: У будь-якому випадку, ці колони зайшли в Луганськ для блокування міста і утримання ситуації під контролем.

Дмитро Снєгірьов: Але реально їх не бачили. Знаєте, це нагадує ту історію знамениту з ховрахом. Всі знають, що він є, але його ніхто не бачив. Поясніть мені, як можна сховати дві тисячі людей.

– Наскільки я розумію, це все одно в межах того, що ми могли робити.

Олег Жданов: Так, ми могли. Тепер, подивіться, у нас начальник Генерального штабу безпосередньо підпорядковується президенту. Жоден солдат не рушить без узгодження президента. А тепер дивимося. Президент про що у нас говорить? Мирний план. Стріляти у відповідь не можна, на провокації не відповідати – ми дотримуємося Мінські угоди. Навіщо ми пішли на цей кілометр вперед?

– У мене є відповідь. Президент стоїть в наступному стані. Перед Заходом він зобов’язаний казати: мир, тільки мир і тільки Мінські домовленості. Для внутрішнього користування люди кажуть: ми хочемо воювати, армія хоче воювати. І він каже: воюйте.

Олег Жданов: Добре. Прекрасно. Готуємо контрнаступательной операцію, починаємо звільнення наших територій. Які проблеми? Президент же сам каже, що у нас найкраща армія в світі на сьогоднішній день. Реформи закінчені? Як військова людина я вам скажу, що рухати солдата з автоматом без прикриття броні і артилерії – це самогубство. Результат ми бачимо.

Дмитро Снєгірьов: Тепер давайте подивимося, що ми маємо по підсумкам? Ми маємо погане обличчя перед країнами Заходу, бо ми сунулися вперед. Не вони. І знов-таки на внутрішньому ринку, для споживача, тобто для українців, ми маємо втрати у кількості п’яти осіб. Тобто це мінусовий результат для двох сторін. Так, “на війні, як на війна”. Але уявіть собі ціну.

Олег Жданов: Але має бути логіка і план дій.

Дмитро Снєгірьов: Всередині України підніметься знову хвиля. А для чого? Чому ми знову маємо п’ятеро загиблих вояків, не розуміючи результату їх загибелі?

– Не знаю. У мене враження, що щось відбувається. А що – я до певної міри не можу зрозуміти. Але це щось означає.

Олег Жданов: У нас немає навіть плану повернення. Я вже не кажу про стратегію.

Дмитро Снєгірьов: В чому позитив для України в тій ситуації, яка виникла в Луганську? Ми показали, що мавпа не контролює ситуації навіть всередині самої Росії. Бо є декілька груп впливу.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.