Між Кремлем і Вашингтоном: які наслідки для України мала зустріч Байдена і Путіна
Фото: Reuters
16 червня відбулася зустріч американського лідера Джозефа Байдена та президента Російської Федерації Володимира Путіна. У ході переговорів президенти двох країн чітко дали зрозуміти, що будуть дотримуватись раніше обраних позицій стосовно України. Путін окреслив “червоні лінії” щодо НАТО, назвав “адекватним” захоплення Криму і озвучив своє трактування Мінських угод. Байден своєю чергою наголосив на підтримці суверенітету і територіальної цілісності України та пригрозив наслідками за порушення прав людини в РФ. Зустріч закінчилась раніше, ніж було заплановано, а президенти США та Росії не запросили один одного відвідати столиці їхніх країн, як це зазвичай відбувається на подібних самітах. Чого очікувати і що робити Україні після розмови Байдена і Путіна у Женеві?
За підсумками зустрічі президенти США та Росії не давали спільної пресконференції, але кожен з них окремо озвучив свою позицію.
Якщо Байден наголошував на необхідності конструктивного діалогу між двома країнами попри велику кількість розбіжностей по ключових питаннях, то Путін використав зустріч у Женеві для озвучення вже відомих тез. Так, президент Росії вкотре виправдав окупацію Криму “державним переворотом” в Україні.
“Якщо ви візьмете ситуацію, пов’язану з Україною і Кримом – від цього всі танцюють, правда? А що стабільного в тому, що (США, – ред.) підтримали державний переворот в Україні, коли колишній президент Янукович погодився з усіма вимогами опозиції. Він готовий був по суті відійти від влади й через три місяці оголосити вибори. Ні, треба було здійснити кривавий переворот, який призвів до відомих наслідків – південний схід і Крим. І ви вважаєте, що ми поводимося непередбачувано?”, – сказав Путін.
Щодо російської агресії на Донбасі глава РФ також не сказав нічого нового, лише повторив заяву про необхідність дотримання Мінських угод. Звісно ж, у їх російському трактуванні.
“Це (мінські угоди, – ред.) не секретний документ. Там написано, що перш за все потрібно представити пропозиції з приводу політичної інтеграції Донбасу до української правової системи та Конституції. Для цього треба внести зміни до самої Конституції, там так написано. І друге – кордон між РФ і Україною, донбаська лінія починає займатися прикордонними військами України на наступний день після проведення виборів – це стаття 9”, – зазначив Путін.
Водночас Байден, згадуючи про “Мінськ”, зазначив, що його розуміння цього документу відрізняється від інтерпретації президента РФ.
Я передав непорушну підтримку Сполучених Штатів територіальної цілісності та суверенітету України. Ми обговорили Мінські домовленості, я висловив свій погляд на них. Він не суперечив мені, але, звичайно, відмінності (у поглядах щодо Мінських угод, – ред.) були
Джо Байден президент США
Отже, лідери США та Росії дали зрозуміти, що консенсусу по українському питанню досягнуто не було. Згадаймо також на заяву лідерів країн НАТО щодо підтримки України та відкритих дверей в Альянс. Отже, Кремль і колективний Захід чітко заявили про свої наміри й не збираються йти на поступки одне одному.
Як відомо, вступ України до Альянсу є “червоною лінією” для Путіна, який хоч і допускає членство нашої країни в Альянсі, але наголошує на небезпеці для Росії подібного сценарію. Нещодавно глава РФ завив, що у випадку, якщо Україна стане членом НАТО, час підльоту ракет Альянсу до Москви скоротиться до 7-10 хвилин. Щоб не допустити цього, Путін і надалі блокувати Україні шлях до членства в НАТО.
Водночас на саміті Альянсу в Брюсселі Україні чітко дали зрозуміти, що попри заяви Кремля нашу державу готові прийняти в НАТО після проведення низки реформ.
“Ми підтверджуємо рішення, прийняте на саміті в Бухаресті у 2008 році, про те, що Україна стане членом альянсу через План дій щодо членства як невід’ємної частини цього процесу. Ми підтверджуємо всі елементи цього рішення, а також інших рішень, в тому числі й те, що кожен партнер буде оцінюватися належним чином”, – йдеться у комюніке, підписаному лідерами країн НАТО.
Тепер все залежить від України та її керівництва. Якщо Зеленський вирішить будувати партнерські відносини з Заходом, йому доведеться виконувати “домашню роботу” – проводити реформи, боротися з олігархами, озброювати армію за стандартами НАТО тощо. Якщо бажання зустрітися з Путіним виявиться сильнішим, то Зеленському треба буде піти на ряд поступок Кремлю. Путін може знову вимагати діалогу між президентом України та ватажками “Л/ДНР”, проведення виборів у цих псевдореспубліках. Або відновлення водопостачання в окупований Крим.
Наразі бачимо самі лише заяви президента щодо реформ, але реальних дій немає. Перехід на стандарти НАТО був призупинений ще у 2019 році, боротьба з олігархами обмежилась популістським законопроєктом, а сосунки з США супроводжуються численними скандалами. Втім, адміністрація Байдена все ж запросила Зеленського до Білого дому, а лідери країн НАТО постійно заявляють про незмінну підтримку України. І все це попри звинувачення Зеленського на адресу Байдена та лідерів європейських країн у нібито недостатній підтримці України, відмови давати їй ПДЧ в НАТО просто зараз, а не після проведення реформ.
Президенту варто лише проявити політичну волю і перестати займатися популізмом, приступивши до реальних дій. На Заході оцінять його зусилля та збільшать фінансову і політичну підтримку України. Однак, давні зв’язки Зеленського з олігархом Коломойським, отримання роялті від продажу “95 кварталом” своєї продукції російським телеканалам, намагання поставити “на 100% своїх людей” керувати правоохоронними органами – все це навіює сумніви щодо бажання Зеленського змінювати країну. Значно легше домовитися з олігархами, а корупцію – очолити.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.