Новий Світ і старі герої: огляд на комікс Ніла Ґеймана “Marvel 1602”

Епоха Відродження — це холодний подих маєтків та замків. Підкилимні інтриги боротьби між світською і релігійною владою. Розпусні бенкети при монарших дворах. Відкриття незвіданих країв і незнаних законів природи. Одним словом — ідеальне місце для появи супергероїв та суперзлодюг. Саме туди переносить увесь всесвіт Marvel Ніл Ґейман, створюючи унікальну історію “Marvel 1602”, яку українському читачеві розповідає видавництво MAL’OPUS.

Історія коміксу розгортається в Англії часів Єлизавети І, в не найкращі для неї часи. Релігійні “контри” зі Святою Інквізицією, політична конкуренція з шотландським королем Яковом І та й взагалі весь світ от-от полетить до біса. Ця епоха потребує своїх супергероїв. І він тут є, при чому не падають з неба на голову, а живуть тут завжди. Нік Ф’юрі — начальник розвідки Єлизавети І, а Доктор Стрендж — її придворний лікар. А ще в Британії існує “відьмацьке плем’я”, яке живе в коледжі Карлоса Хав’єра, й періодично здійснює рейди проти інквізиції й графа Отто фон Дума. А команда мореплавців з доктором Рідом на чолі застрягає десь в Саргасовому морі, шукаючи нові землі. В той час, Європою блукає Метью Мердок в супроводі “найнебезпечнішої жінки Європи” Наташі. І це далеко не повний перелік знайомих персонажів, яких можна тут зустріти. Автор коміксу Ніл Ґейман, коли брався за роботу над “Marvel 1602”, обмежив сам себе “Срібним століттям коміксів”, щоб хоч якось врівноважити цей всесвіт.

Читайте також Хороші хлопці у світі поганців: рецензія на комікс “Росомаха. Старий Лоґан”

Багато говорити за Ґеймана не доводиться — це титан у світі комікс-індустрії. Комусь він більше знайомий за “Сендменом”, комусь за “Американським богами”, а хтось обожнює “дитя” його співпраці з Террі Пратчетом – “Добрі передвісники”. В “Marvel 1602” Ґейман виступає зразу в трьох амплуа — захоплюючого сценариста, літературного постмодерніста та доброго казкаря.

Як сценарист, Ґейман стає архітектором, по суті, будуючи всесвіт Marvel заново. При цьому комікс, за своєю структурою, нагадує камінь, який кинули у воду, і від нього розходяться концентричні кола сюжету. Через всі ці кола Ґейман проводить кожного персонажа, розкриваючи його характер та мотивацію, та доводить до логічного кінця. Попри складну та навантажену структуру мальопису, Ґейман не забуває з яким жанром працює, а тому не збавляє динаміки сюжету, наповнюючи своє дітище різним деталями та сюжетними поворотами.

Але окрім захопливих сюжетних поворотів та створення заново цілого комікс-всесвіту, Ґейман береться за деконструкцію як класичних комікс-історій, так й історичного роману. Вся суть в тому, що після подій 9 вересня 2001, Ґейман заявив, що не хоче писати про сучасні події, на відмінну від того ж Міллара, який під впливом подій створив “Громадянську війну”. Однак, попри небажання “працювати з дійсністю”, Ґейман створює розкішний зразок постмодерного коміксу. Деконструюючи історичний роман, він розкладає кілька типових сюжетних арок жанру, вставляючи туди коміксових персонажів. Однак його герої не виглядають “гостями з майбутнього”, вони органічні епосі в якій знаходяться. Проте їх проблеми притаманні не 1602, а все ж таки 2001 року. І можна б сказати, що це такий класичний спосіб використання постмодерну в коміксах, але Ґейман і тут всіх “переграв”. Відходячи від типового коміксного розуміння, що розв’язання проблеми можливе грандіозною бійкою, письменник створює гносеологію мальописа, вводячи персонажа Спостерігача.

Читайте також Як Капітан Америка з Залізною Людиною чубились: рецензія на комікс всесвіту Marvel “Громадянська війна”

Тому “Marvel 1602” – це складний постмодерний наратив, який замаскований за коміксовою супергероїкою та в чому казковістю. До речі про казковість. Ґейман відомий любитель легенд і переказів, тут також не обходиться без такого осмислення. Попри важку конструкцію коміксу, закапелки сюжетних поворотів, деконструйований історичний роман та складну гносеологію, Ґейман зберігає казкову атмосферу коміксу. Як сказав він сам у післямові, це історія, яку хочеться читати літньої днини, сидячи біля ставка.

Окрему роль в атмосферності коміксу звісно відіграє малюнок Енді К`юберта та колориста Рішара Ізанова. Перед створенням мальопису, Ґейман дав К’юберту два завдання — історична відповідність костюмів та “have fan” в атмосфері. З обома завданнями художник справився. У коміксі немає латексних трико, довгих плащів чи химерної форми масок. Всі герої одягнуті в наряди XVII століття. З другим завдання К’юберт справився ще ліпше, повністю “розважившись”, створюючи атмосферу тодішньої Британії. Присмеркові тіні свічників, закручені вулички з бруківкою, важкі портьєри в холодних замкових вежах — все це атрибутика цього мальопису. Посилює атмосферу використання особливої техніки “enhanced pencils”, коли колорист Ізанов накладав кольору гаму поверх олівцевого малюнка К’юберта, що створює більш чіткі контури та лінії.

Читайте також Ворог під маскою друга: рецензія на комікс всесвіту Marvel “Таємне Вторгнення”

Якщо повертатись до українського видання коміксу, то MAL’OPUS, уже зарекомендували себе амбасадорами якісного видавництва всесвіту Marvel. Переклад Олени Оксенич в редактурі Романа Бугайчука та Дмитра Данилюка з коректурою Олени Лісевич виконаний на достойному рівні. Позбавлений насиченої ономатопеї чи специфічної лексики мальопис витримуює суворий та аристократичний стиль XVII століття. З суто технічних питань — це вже класична тверда палітурка з покриттям soft touch і вибірковим лакуванням, якісний друк та додаток зі скетчами. Так би мовити “все, як у людей”.

В сухому залишку, українська коміксосфера поповнилась нетривіальним марвелівським мальописом, який зміг поєднати в собі складну архітектуру сюжету, постмодерністське осмислення соціальної дійсності, літературну деконструкцію історичного роману і просто теплу добру казку, загорнуту в неймовірно естетичну графічну обгортку, яка передає відчуття ілюстрацій “вічних добрих книжок” з дитинства, на кшталт Жуля Верна чи Вальтера Скотта. Саме те, що варто почитати влітку, в човні, посеред ставку.

Спеціально для Прямого Ігор Кромф.

Фото: Олена Лісевич та MAL’OPUS

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.