Про курс гривні, зниження інфляції та забезпечення цінової та фінансової стабільності: Рожкова в ексклюзивному інтерв’ю “Прямому”

За 2018 рік Національний банк України зумів забезпечити рівень золотовалютний резервів 20,8 мільярдів доларів, що є найвищим показником.

Про це на “Прямому” в інтерв’ю на ток-шоу “Ехо України” розповіла заступниця голови НБУ Катерина Рожкова.

Головним результатом роботи Національного банку є забезпечення цінової та фінансової стабільності. І цей рік, 2018-й, відзначився дуже-дуже гарними результатами як для економіки в цілому, так і для банківської системи. Нам вдалося завдяки нашій монетарній політиці забезпечити зниження інфляції до 9,8%. Це найнижчий показник за останні п’ять років. Ми зуміли забезпечити рівень золотовалютний резервів 20,8 мільярдів доларів. Це найвищий показник. Це показник довоєнного рівня.

Тобто мається на увазі, що ви стільки грошей зібрали в Національному банку, що гривня стабільна? Тобто гривня стабільна, вона трохи туди, трохи сюди? У цьому це?

Це у цьому також. Звичайно, курс гривні по відношенню до інших валют формується, в першу чергу, за рахунок попиту і пропозиції. Ті, хто експортує свій товар, тобто продає його за кордон, в Україну заходить валютна виручка. І ці підприємства продають валюту. По-перше, є регуляції, які зобов’язують це робити. По-друге, їм треба виробничі витрати сплачувати, платню платити, тобто їм потрібна гривня. З іншого боку, у нас є підприємства, які імпортують товар. Тобто закуповують товар. Найпростіший приклад – побутова техніка. Майже вся вона, на жаль, імпортного виробництва, всі ми нею користуємося, оновлюємо час від часу. Тому ці підприємства приходять на той же ринок купувати валюту. Тому що їм треба проплатити виробнику, завести товар і продати вже нам з вами за гривню. І таким чином, коли ці два основних потоки зустрічаються на ринку, під впливом попиту і пропозиції формується курс.

Хочу віддати вам належне. Були новорічні свята, до свят було… Воно хиталося трохи – десь між 27,50 і 28. Стояло.

Це результат багатьох факторів. І я не можу не похвалити Національний банк, бо це була колосальна проведена робота. По-перше, це робота, спрямована на фактично зниження інфляції. Це важливо. Тому що інфляція – це наші з вами гроші в нашому з вами гаманці. По-друге, це перехід до гнучкого курсоутворення. Тому що в попередні періоди ви точно пам’ятаєте фіксований курс. Спочатку це було 5, колись це було 3,75, колись 1,75, колись це було менше одного рубля, як ми пам’ятаємо. А потім це було 8. І для того, аби цей фіксований курс підтримувати, враховуючи, що ми та країна, яка більше імпортує, на жаль, тобто більше витрачає валюти, ніж її завозить в країну, – що робив Національний банк в попередні роки? Він продавав золотовалютні резерви, аж поки їх не стало. Був дуже великий, як ми називаємо це, непродуктивний виток капіталу. І ми це зупинили. Зупинили ми це в 2015 році. Ми ввели велику кількість обмежень, посилили контроль. Тому що всі ви знаєте, що таке офшори. Дуже багато компаній, які працюють і виробляють фактично товари тут, де виробництво знаходиться на території України, мають офшорні компанії за межами України. І відбувалися такі речі, метою яких була оптимізація оподаткування…

Це так називається. Тобто вони платили податки там, тому що там менші податки.

Фактично їхній прибуток осідав там. І, звичайно, він осідав у вигляді валюти. Ці підприємства купували валюту тут і перераховували її туди, і вона вже ніколи сюди не поверталася. Тому, по-перше, ми перейшли до гнучкого курсоутворення, і ринок сам визначив той курс, який сьогодні є. Тому що, якщо для імпортера, скажімо, не вигідно купувати по такому курсу товар, то він просто не буде придбувати валюту і зменшить попит. А експортеру необхідно в будь-якому випадку фінансувати свої поточні витрати в Україні, і він змушений буде продавати. Тобто пропозиція буде сталою, попит буде зменшуватися, аж до того рівня, поки вони не досягнуть якогось ринкового – такого, який би влаштовував і покупців, і продавців.

І воно спрацювало?

Спрацювало. Але наша економіка має певні особливості. Хоча останнім часом… Ми слідкуємо за цим – 15, 16, 17, 18-й рік і вже січень 16 року. В нас є певні сезонні речі, пов’язані з тим, що одним з основних наших експортерів в країні є виробники сільськогосподарської продукції. Вона має свою сезонність. І тому, звичайно, коли відбувається збір урожаю і його продаж, притік валюти в країну більший. Тому що аграрії отримують виручку і заводять в країну, і їм треба далі працювати з землею, розраховуватися, можливо, по кредитах і таке інше. Коли немає цього аграрного сезону, то ми відчуваємо, що дійсно виручки стає трошки менше. І тут можливі так звані сезонні коливання. Так от, Національний банк, коли перейшов до цього гнучкого курсу, – що ми основне сказали? Ми сказали: дивіться, ми не можемо вмішуватися в те, як працює ринок, тому що ринок визначає завжди сам свою рівновагу. Але ми будемо згладжувати сезонні коливання. Ті коливання, які не пов’язані з якимись серйозними змінами, в результаті яких гривня або укріпиться, або навпаки може девальвувати. А чому ми це робимо? Для того, аби не формувалося особливо у нас з вами, у простих громадян, невірного уявлення про те, що буде відбуватися, і невірних очікувань. Скажімо, зима зараз, січень місяць. Виручка від аграріїв не заходить, її менше, і можуть бути коливання якісь. Тобто гривня може трошки здавати позиції. Тоді ми виходимо і що робимо? Продаємо той обсяг валюти, який ринку потрібен, аби втримати рівновагу. Ми в січні місяці продавали валюту, цього року. Сьогодні, правда, ми купили як Національний банк. Тобто, знову ж таки, ми намагаємося контролювати, аби ринок сам визначав свій курс. Але якщо коливання не пов’язані з якимись фундаментальними чинниками, тоді ми виходимо і ці коливання згладжуємо, аби не створювати якихось, можливо, панічних настроїв, можливо, невірних очікувань, в першу чергу, населення.

Я працював багато років як журналіст, і в мене була хороша платня. Це в Росії було. І я віддавав гроші в Пенсійний фонд… І в мене була пенсія, коли мені призначили, 24500 рублів при курсі, який був 30. Тобто у мене було 800-900 доларів пенсія. А потім почалося. Курс став 60. І це ще до агресії. Потім почалися санкції, і курс тепер 71 рубль. Тобто немає в мене пенсії. Тобто у мене пенсія 200… У мене до вас питання. Ви можете сказати людям, які тут сидять, що у нас не буде такої трагедії, як пережив я?

Ви знаєте, коли ви розказували свою приватну історію, ви зачепили декілька питань. Я спробую зараз якось систематизувати свою відповідь, як я її бачу. Перший скачок курсу, ви кажете, відбувся ще задовго до 15 року. У нас це відбулося з 5 до 8-ми також. Чому це відбувається? Держава адміністративно не може втручатися в ринкові економічні відносини. Будь-яке адміністративне втручання рано чи пізно приведе до чого? Що цей економічно необосновано накоплений дисбаланс чи дефіцит – він вистрілить. Але якщо би, скажімо, з початку незалежності України був ринковий курс весь час, ми би не мали таких стрибків курсу. Так, напевно, гривня би девальвувала. Тому що гривня, її вартість залежить від економіки. Але це би відбувалося повільніше і дало б можливість економічним агентам, тобто банкам, пенсійним фондам, в тому числі державним пенсійним фондам, свою політику туди, куди вони вкладають активи… Тому що вони виплачують пенсії з чого? Ми їм відраховуємо кожного місяця, вони беруть ці гроші і десь розміщують, щоб гроші працювали. Тобто скоригувати свою цю політику і забезпечити більшу дохідність. Тобто адаптувати. І є приклад з Радянського Союзу. Я сама там народилася і фактично закінчила школу і, по-моєму, ще вступала до інституту. Тому я дуже пам’ятаю радянський дефіцит. Всі пам’ятають, що в магазинах ніколи нічого не було. Чому? Тому що держава регулювала ціни. А якщо нижча собівартості, то виробник не буде виробляти і продавати, а імпортер не буде завозити. Тому що він не може придбати за 10 гривень, скажімо, а продати вам за 5. Це буде його прямий збиток. Тому що відбувалося? Не було товарів. І це я називаю тим сформованим довгостроковим дефіцитом. А потім що відбулося? Все в магазинах є, але ціна яка? Ринкова. Тому держава не має права втручатися в такі речі. Вона руйнує тоді ринкові відносини, і виробники перестають виробляти, економічні агенти, такі як банки, пенсійні фонди, небанківські фінансові установи, страхові компанії – вони не намагаються адаптувати свою політику.

Отже, чи є якась гарантія, що у нас такої ганебної історії про Ганапольського не буде?

Я вам скажу, яка гарантія. Буквально вчора у нас був так званий відкритий день в Національному банку, коли ми запросили представників всіх наших клієнтів, як ми кажемо. Це і банки, і міжнародні фінансові, і корпорації. Тому що все, що ми робимо в Національному банку, врешті-решт мир робимо для бізнесу і для населення. І ми говорили про це: які виклики перед нами в 2019 році, як зробити так, щоб інфляція і надалі знижувалася, щоб гривня не девальвувала. Що необхідно? По-перше, головний рецепт – як я вам вже сказала, не можна державі вмішуватися в економічні закони. Це перше. Друге – державні інститути, такі як Національний банк, повинні бути незалежними від уряду.

Вони зараз незалежні?

Вони зараз незалежні. Тому що, коли ми приймаємо рішення… уряд є уряд.

Він завжди хоче грошей.

Він завжди хоче грошей, він має якісь політичні моменти чи амбіції. Національний банк не може бути залежним. Він повинен бути поза політикою. Тоді він може приймати такі рішення, які убезпечать нас з вами від подібних коливань. І третє – це вже спільна робота і всіх інститутів, включаючи Національний банк, і уряду, і Верховної Ради. Ми повинні забезпечити всі разом незмінну, сталу економічну модель, щоб нас з вами не кидало з боку в бік щоп’ять років: то ми туди йдемо, то ми туди йдемо, то ми такі-то закони впроваджуємо, то ми такі-то… Тому що бізнес не може так працювати. Бізнесу необхідне довгострокове планування. Якщо ми хочемо реального виробництва тут, робочих місць тут, інвестицій тут, то ми повинні всім інвесторами – і нашим українським, і закордонним – дати впевненість в тому, що в цьому і в наступному, і через п’ять, і через сім, і через десять років ми беремо такий економічний курс, ми будемо для цього приймати закони, робити реформи, продовжувати вдосконалювати управління на рівні держави, – тоді ми будемо з вами гарантовані на успіх.

Пан Смолій, голова НБУ, мені подарував… У мене є 40 гривень. Це не ювілейні, а такі, по 20 гривень… Там є малюнок такий. Якась дата була чи що.

Можливо. Ми дуже багато такої продукції випускаємо. До речі, наш Банкнотно-монетний двір, наша фабрика випускає просто чудову, якісну продукцію. Наші монети, які ми випускаємо, вони ціняться в усьому світі серед колекціонерів. Я сама не колекціонер. Просто коли я дивлюся, то це дійсно витвори мистецтва.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.