Страсний тиждень. Великодні приготування: Наталка Фіцич про те, як приготуватися до свята та які паски пекти
Добігає кінця Великий піст. Останній Страсний тиждень – час передсвяткових приготувань. Як найкраще приготуватися до свята? Коли та які пекти паски? Які звичаї збереглися у різних регіонах України?
Про все розповідає ведуча “Прямого” Наталка Фіцич, а також відома журналістка, авторка телевізійних проектів та автор книги “Культ предків”.
Великодні приготування
У Чистий четвер прибирають хату, печуть паски та пишуть писанки, а також ідуть до церкви, адже це час Тайної вечері. До речі, у Єрусалимі збережена зала Тайної вечері, її натовпами відвідують туристи, особливо напередодні Великодня. Увечері Чистого четверга читають Страсні Євангелія, тримаючи запалену свічку (її називають Страсною), яку потім зберігають увесь рік та моляться з нею за особливої потреби. Взагалі, з цим днем пов’язано багато народних звичаїв. На Сході України був поширений звичай робити “чорну сіль”.
Готували її лише раз на рік перед Великоднем. Аби зробити сіль чорною, її запікали на вугіллі у печі. Причому, робити це слід було рано-вранці, до сходу сонця. Подекуди на Сході України таку сіль готують і досі. Тим часом на Заході України збереглися старовинні форми випікання пасок. Їх прикрашають візерунками, які мають символічне значення.
Це хрести, завитки, коси та інше. Такі форми нині поступилися моді на паски з “білими головами” зі збитих білків та фарбованого цукру. Тож щоб побачити та скуштували старовинні паски, ми з моїм колегою, етнографом Олексієм Долею, вже покійним, вирушили до Карпат. Це були зйомки в рамках проекту “Культ предків”, прем’єра якого вийшла на Прямому каналі, а згодом була видана однойменна книга про старовинні звичаї. Етнограф, який родом з Полтавщини, пригадував, що і там раніше пекли паски старовинних форм, а прикрашали їх пташками з тіста, які кріпили до паски освяченою вербою.
Печуть таких пташок і у Карпатах, але як окреме печиво. З цими пташками пов’язаний цікавий звичай, що проводять у горах у Чистий четвер.
Діти ходять від хати до хати, кажуть: “Грійте діда!”, а їм дають “кукуци” (печиво у формі пташок або інше пригощання) з проханням про поминання померлих родичів. Іноді замість солодощів дітям дають писанки або сирні коники. Про цей звичай нам з етнографом розповіла пані Василина Зеленчук, яка запросила до своєї хати поспостерігати за випіканням старовинних пасок. Вона з родиною живе у знаменитому селі Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області, де свого часу Михайло Коцюбинський написав “Тіні забутих предків”, а Сергій Параджанов зняв одноймений фільм. Пані Василина пече паски у печі, вони вдаються на славу. Виготовлені за старовинними рецептами та формами, вони дуже відрізняються від тих, що продаються у супермаркетах столиці.
Давніми символами прикрашені і писанки, що господині з дітьми пишуть завчасу до свята. Гуцульські писанки пишуть дуже дрібно та фарбують у відварах із натуральних барвників. Зокрема, жовтий колір беруть із кори яблуні та цибулиння, жовтогарячий – зі звіробою, а коричневий – з лушпиння бобу та молодого грецького горіха. Секрети давніх розписів нам відкрила пані Марійка Зеленчук, яка займається писанкарством вже півстоліття. Вона також робить сирних коників, щоб посвятити їх у великодньому кошику. Це особливе мистецтво Карпат, якого немає більше ніде у світі!
Наступного дня, у Страсну П’ятницю пасок не печуть і писанок не пишуть. Це день смерті Ісуса Христа, тож у церквах у центр виносять символічну Плащаницю – плат із зображенням Христа. Справжня Плащаниця зберігається у італійському місті Турин. Її тримають за склом у спеціальній камері, де підтримують температуру і вологу, адже тканина двохтисячолітньої давнини потребує особливої турботи.
У Велику Суботу вдень у Єрусалимі сходить Благодатний вогонь. Тисячі туристів збираються до Храму Гробу Господнього, аби засвідчити диво сходження вогню. А в Україні в цей день готують страви на Великдень та йдуть до церкви на всенощну службу. До кошиків, окрім паски, кладуть ковбасу, сало, сир або сирних коників, а також корінь хрону. Саме з хрону, який має дезинфікуючу дію, і розпочнуть наступного ранку розговляння. Та до того слід вночі відстояти службу і на світанку освятити паски. Гуцули йдуть до церкви цілими родинами, у святковому народному одязі. А після освячення протягом трьох днів Великодніх свят усі охочі можуть бити у церковні дзвони! Коли родина повертається додому, до столу йде не одразу. Спершу всі умиваються водою з миски, куди покладені писанка та копійки – щоб усі були гарними і багатими. А вже потому починається частування, яке після тривалого посту смакує особливо!
На Великдень ми з колегою вирішили подивитись ще один звичай, поширений у Карпатах. Юнаки та чоловіки влаштовують “вежу”, стаючи один одному на плечі у кілька ярусів. Нам вдалося побачити це у селі Гвізд Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Там біля церкви збирається усе село. Діти грають у давні ігри, молодь водить навколо церкви “вежу”, а дорослі співають старовинні гаївки. Так святкують протягом трьох днів Великодня.
“Взагалі, на Великдень збереглося багато різних і цікавих звичаїв по всій Україні. Це одне із головних свят у році, тож і святкувати його слід особливо. Світлого усім Великодня!”, – пише Наталка Фіцич.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.