Володимир Макеєнко розповів про придбання та фінансування “Прямого”
Володимир Макеєнко розповів про історію придбання “Прямого” та про фінансування телеканалу.
Про це він повідомив у ток-шоу “Ехо України“.
Матвій Ганапольський: Є наш канал і є канали так звані опозиційні. Я крепкими выражениями, может быть, даже с матом сказав про ці канали, але не можу. Там працюють журналісти і деякі мої друзі. Не буду. Але кожного разу, коли до нас приходить – а ми дуже раді і завжди приходьте – представники “Батьківщини”, що тільки не скажеш, тільки зачепи Юлію Володимирівну, і відразу: це провокація, це… і так далі.
Розумієте, вона щось говорить, і ми не можемо це пропускати. Але, звичайно, ви можете сказати все, що ви хочете. Тому що ми ж не можемо робити вигляд, що вона нічого не сказала, тому що ви прийдете сюди.
Гучна заява пролунала сьогодні від Юлії Тимошенко. Цього разу дісталося нашому каналу. Вона закликала правоохоронців перевірити, як був куплений “Прямий” канал. Цікава деталь. Такі заяви прозвучали після того, як наша журналістка запитала Юлію Володимирівну про її стосунки з головою громадського руху “Український вибір” Віктором Медведчуком та про її позицію щодо Української православної церкви.
Ми готові відповідати на питання. Тому я запрошую до мікрофону власника “Прямого” каналу Володимира Макеєнка.
Володимир Макеєнко, політик, власник телеканалу “Прямий”: Шановні колеги, сьогодні відбулася прес-конференція Юлії Володимирівни, де наша журналістка Маргарита, прекрасна дівчина, задала питання таке, яке вона задала. Приємних запитань від журналістів? Політики бажають, щоб вони були приємні. Але ж таке життя політика, що вони досить колкі, досить незручні. І мене дивує, коли політики вищого рівня зриваються і несуть свої думки, свої мислі неперевірені прямо в ефір.
Наприклад, що сьогодні було сказано? Юлія Володимирівна зробила депутатський запит прямо зі штабу партії до Національного антикорупційного бюро, до Генеральної прокуратури України до Національного агентства із запобігання корупції. Якщо вже такий запит, то чому тільки до цих структур, а не до Спеціальної антикорупційної прокуратури, чому не до Служби безпеки України? Ще у нас є Міністерство внутрішніх справ, ще у нас є Рахункова палата, податкова. Що у нас ще є, шановні колеги? Державне бюро розслідувань, Інтерпол нарешті, Парламентська асамблея Ради Європи.
Ми з журналістами порадились. Нарешті наші структури отримали роботу – зайнятися журналістом, телебаченням, телеканалом і вивернути наізнанку. Якщо відверто, то ми відкриті. І, маючи деякий політичний досвід роботи в Україні, я готовий відповісти на всі питання, як цей канал став моєю власністю. Все дуже просто. Ми в ефірі рік. Ця студія – трошки пізніше. Колеги не спали, не їли, працювали. Всі ви бачили, як працювали в попередньому офісі – і вдень, і вночі.
На ринку був такий канал “Тоніс”, відомий тим, що він був створений в 1992 році. В нього був власник. Власник – трудовий колектив, 80%. 20% – шість фізичних осіб. В основному це керівництво каналу. Я купив у кожного окремо їхній пакет акцій. Всі договори проводилися згідно українського законодавства через Державний експортно-імпортний банк в гривні – з рахунку мого на рахунки тих, хто продавав акції. Сума цієї операції складала 16 мільйонів 700 тисяч гривень, які я заплатив зі своїх грошей, які в мене відображені в декларації з 1994 року. Це що стосується юридичної справи: звідки канал, як це було.
Потім ми перейменували разом з нашим колективом, дали йому другу назву. Почалися розширятися, працюємо. Я провів пару прес-конференцій для того, щоб з’ясувати зразу при старті всі ці питання. Кого не було, можу повторити. Канал проукраїнський, за ним стоїть громадянин України Макеєнко Володимир Володимирович. Іншого нема і не буде.
Зараз виникають питання: хто фінансує канал, хто стоїть за тим чи іншим каналом? Для того щоб не виникало таких питань – прохання: візьміть російські канали з записом рік тому, “Россия 24”, “РТР”, де був величезний переляк, чому саме я став власником каналу. Я вам гарантую як співавтор Декларації про державний суверенітет, що цей канал діє в межах Конституції.
Я слідкую за одним: щоб не було тут продажу держави Україна. Все. Більше ніяких. Пане Матвію, скільки я вам дзвонив? Якісь вказівки я вам давав за рік?
Матвій Ганапольський: Не додзвонилися. Ви мого телефону не знаєте.
Володимир Макеєнко: І коли я чую від політиків, з якими ми не один рік один одного знаємо, я просто дивуюся. Не можна в цей час лити такий бруд, не можна ставити під якийсь сумнів. Для цього є просто така річ. У нас є Національна рада телебачення і радіо. Народний депутат може зробити запит, витребувати документи і побачити всю цю історію каналу, яка була.
Я хочу сказати зі свого боку. Сьогодні були дзвінки, навіть не тільки з України, від політиків, від депутатів, від громадськості. Я сказав: не треба нічого, ніякої підтримки. Я сьогодні вийду в ефір, відповім на всі питання, скажу своє бачення, свою думку.
Хіба погано, що у людей є робочі місця? Хіба погано, що держава захищається на інформаційному фронті? У нас війна! І канал стовідсотково тримає…
Матвій Ганапольський: Справа в тому, що розмова йде така: що Макеєнко – подставное лицо, що насправді за вами гроші…
Володимир Макеєнко: Я чув. Януковича.
Матвій Ганапольський: Ні. Там два варіанти, вибирайте який хочете. Перший – гроші Януковича. Це я менше чув. Друге – і це навіть от так трясе опозицію – що це гроші Порошенка, що це таємний канал президентський, що він щось вам десь… Я розумію, що він проукраїнський і так далі, і так далі. Але це воно є, це дискутується – що гроші не ваші. Звідки у вас такі гроші?
Володимир Макеєнко: Незручне питання, але воно говорить про рівень нашої демократії.
Матвій Ганапольський: Ви запишіть мій телефон, щоб мені подзвонити і сказати, що мені в ефірі говорити. Ви ж цього не робите. Що я можу зробити? Звідки гроші?
Володимир Макеєнко: Я повторю ту інформацію, яку я надавав офіційно письмово Національній раді з питань телебачення і радіо. Я був власником 50% міжнародної страхової компанії, світової. Я можу її назвати в ефірі. Хай буде це реклама. QBE Insurance Group. Австралійська. Їй 130 років. 18 років вона працює в Україні. Це офіційна серйозна компанія зі світовим ім’ям. Її купила одна канадська компанія, за обігом третя в світі. Ну, така завуальована підтримка Канади. Вона відома – Fаirfax – це світова компанія. Показую, як заходять гроші й інвестиції в Україну.
Це все відомо, це відображено в документах. Звідти були получені гроші. І з рахунків Державного експортно-імпортного банку були оплачені власникам акцій гроші, живі гроші в гривнях.
Тарас Чорновіл: В мене є просто своя добра історія і з колегою Макеєнком, бо ми разом були у Верховній Раді, і з телеканалом “Тоніс”, і з “Прямим”. Причому історія ще до першого виходу каналу в ефір. Телеканал “Тоніс” – мене туди запрошували тоді, коли я навіть був ніби ідейним супротивником позиції каналу, інші всі речі. Мене запрошували туди дуже довго. І ніяких грошей якогось Віктора Януковича чи Олександра Януковича там не було.
Я в певний момент побачив, що мене перестали туди запрошувати десь під кінець правління Януковича, коли я став його ворогом дуже сильним. Я почав з’ясовувати, в чому причина. Мені пояснили: тиск на канал, жорсткий тиск, жорсткий пресинг. І я спитався, бо чутки були такі: “Купив Янукович?” “Він не купив. Він хоче тиснути та управляти”. Це так, як у нас олігархи, не вклавши жодної копійки – там про Коломойського говорять, про Фірташа, – не викупивши реально підприємство, але ніби беруть в управління.
Так от, канал “Тоніс” був під тиском Олександра Януковича до того моменту, доки він не втік. В той момент, коли Януковичі покинули Україну, і мене, і всіх тих, хто були на Майдані, всіх моментально почали туди запрошувати, скинувши це з плечей. Тому що насправді жодного прямого впливу на структуру власності ніколи Олександр Янукович не мав. Він просто прийшов як рекетир, він сів на управління, і він усе тримав в своїх руках.
Тепер щодо Макеєнка і телеканалу “Прямий”. Є така річ. Я колись працював журналістом, але це було дуже давно. Мене запросив Володимир і попросив: чи я не готовий вести на телеканалі одну з серйозних програм, яка зараз існує? Я просто оцінив свої зусилля. Я за стільки років в політиці вважаю, що дискваліфікувався як журналіст. Я став суб’єктивним. Суб’єктивний журналіст не має бути. Тому я відмовився. Але вів зі мною переговори.
Причому це не було ніякої формальності зовнішньої, ніхто ще не знав, що це буде телеканал “Прямий”. Мене запросили на якийсь майбутній канал. І Володимир Макеєнко зі мною вів переговори. І він зі мною розмовляв, нічого не приховуючи, як власник цього телеканалу. Він зі мною розмовляв не як з людиною, яка має вийти до преси і сказати: от він власник. Він просто як власник запросив мене, мені зробив пропозицію.
Тому знаю його як власника реального каналу. І знаю, що ніколи Олександр Янукович, про якого говорять, формальним власником телеканалу “Тоніс”, який був викуплений у реальних власників цього телеканалу, ніколи Олександр Янукович власником не був.
Це з моєї історії спілкування з колективом телеканалу “Тоніс” і з Володимиром Макеєнком. Просто це така історія для тих, хто пускає легенди.
Володимир Макеєнко: Шановні колеги, я дійсно знаю Петра Олексійовича дуже давно – 30 років. Як і Юлію Володимирівну – трошки менше, з 94 року. І, мабуть, важко знайти політика, якого я не знаю в цій державі. Дійсно, якщо говорити про кроки президента, я їх підтримую. Я не скриваю цього. І все це відчувається в тих діях. Тому що в тих умовах, в яких знаходиться країна, якби не Порошенко, повірте мені, було б гірше…
Юлія Володимирівна пішла в наступ на канал і журналістів. Я хочу сказати свою думку. Я ж не керую вами щоденно.
Матвій Ганапольський: Бо потім будуть говорити, що я вас викликав для того, щоб ви хвалили Порошенка.
Володимир Макеєнко: Я хочу сказати, що, захищаючи нинішнього президента і підтримуючи, я захищаю державу Україна. Президенти приходять і уходять, а держава повинна залишитись. Тому що я знаю його досвід, його освіту, його сім’ю, його бачення, як він проходив кожен крок, і як він втратив свого рідного брата в тій боротьбі. Я все це бачив з 90-х років. І я знаю, що якщо би не Порошенко, то країна вже була б не в тих розмірах, в яких вона є.
От так ми розмовляємо з нашими журналістами. Тому я буду відстоювати право кожного журналіста. І нашу журналістку Маргариту я буду захищати також.
Я двічі очолював регламентний комітет і був головою бюджетного комітету. До речі, як і Юлія Володимирівна, разом. Колись в житті хтось чув, що Макеєнка можна купити? За сім скликань у Верховній Раді хоч один скандал який-небудь? Колеги.
Вам дуже повезло – ви за широкою спиною.
Матвій Ганапольський: За чиєю?
Володимир Макеєнко: За моєю. Я не дам в образу жодного журналіста.
Ігор Луценко: Мені здається певним чином натяжкою, що пан Макеєнко на сьогодні міг би мати всі ці кошти для утримання цього. Тому версію про те, що, можливо, хтось йому ці кошти надав, я особисто як член антикорупційного комітету вважаю основною в цій всій історії. Тобто, яким чином народний депутат всіх майже скликань, крім одного, зміг заробити кошти на такий непоганий телеканал?
Володимир Макеєнко: Крім одного. Ким я працював з 94 по 98-й рік. Я працював головою правління одного з найбільших приватних банків держави Україна. Я декларував свої кошти і клав їх в Державний експортно-імпортний банк. Потім свою частину я також продав. Знаєте, я вам скажу так. Перший, хто задекларував гроші в цій країні, – це був я. Другий – Суркіс Григорій Михайлович. Це був ще 93-94 рік. Для того є декларації.
Знаючи, що ти повертаєшся в політику, що ти будеш очолювати, якісь там посади займати, ти ж повинен бути чистим. Про це треба думати завжди все своє життя. Я декларації про свої доходи приділяв більше уваги, чим своїй сім’ї. Вибачте. Я за всім завжди слідкував.
Я сказав суму, скільки вона заплачена. Я сказав звідки. Це все в документах. Ви ж знаєте, скільки коштував приблизно на той час канал “Тоніс”. П’ять місяців не плачена зарплата у людей, орендоване приміщення. В тому стані, в якому стані воно було. Хіба це погано, якщо є нові робочі місця, якщо ми захищаємо державу Україну? Хіба погано?
Я вам гарантую, що цей канал через Макеєнка ніколи не опиниться в руках ворога чи людей, які симпатизують ворогу. Що вам ще треба? Ви тут, там тут… Таких нюансів не буде ніколи. Це ж саме головне.
Дмитро Раімов: Сейчас к журналистам и к коллективу канала никаких вопросов нет, как и к другим каналам. Это большие профессионалы. Господин Макеенко, если я правильно понимаю, вы вложили деньги как предприниматель? Верно?
Володимир Макеєнко: Я вклав свої власні гроші, які я заробив від продажу міжнародної страхової компанії. Я купував канал в той час, коли я не був вже народним депутатом.
Дмитро Раімов: Вы купили канал как предприниматель?
Володимир Макеєнко: Як громадянин України.
Дмитро Раімов: Вы покупаете канал как предприниматель, чтобы заработать?
Володимир Макеєнко: Слухайте, не хотів говорити. Якщо людина за свої кошти збудувала храм, церкву…
Дмитро Раімов: Господин Макеенко, мы сейчас говорим не о церкви, а мы говорим о телеканале в стране, где есть свобода слова. И мы говорим о журналистах мирового уровня, которые у вас работают.
Володимир Макеєнко: Все, що приватна власність – це має комерційну основу.
Дмитро Раімов: Я вас правильно понимаю: вы предприниматель, который купил канал для заработка? Как и все мировые СМИ работают.
Володимир Макеєнко: В першу чергу, якщо ви хочете запитати, що в мене в душі – то це для захисту держави Україна.
Дмитро Раімов: Это очень важно. Если вы купили канал как альтруист и меценат, тогда у меня вопрос снимается. И тогда я задам другой вопрос. Если мы говорим о предпринимательстве, вы купили канал для прибыли, чтобы зарабатывать, чтобы он работал как бизнес?
Володимир Макеєнко: Ми прекрасно розуміємо, що в нинішніх умовах величезних прибутків, якщо говорити про рекламу… З рекламодавцем я, відверто, сам веду всі переговори, а не журналісти чи команда.
Дмитро Раімов: Вы сейчас не ответили на вопрос.
Володимир Макеєнко: Як складеться – так і складеться… Слухайте, я розумію. В мене є невеличкий завод, який пече хліб. Там немає ніяких прибутків. Я це роблю просто як громадянин України.
Дмитро Раімов: У меня есть вопрос. Когда канал опубликует финансовый отчет о деятельности? И тогда вы подтвердите все ваши слова.
Володимир Макеєнко: Слухайте, канал регулярно…
Дмитро Раімов: Будьте любезны, подскажите сейчас, сколько стоит минута или час прямого эфира телеканала?
Володимир Макеєнко: Ви хочете розібрати всю господарську діяльність? Для цього у нас є генеральний директор, який веде ці питання. Є генеральний продюсер.
Дмитро Раімов: Вы уходите от ответа.
Володимир Макеєнко: Я вам не відкрию нашу комерційну таємницю. Ви бачите на рекламі компанію, яка займається будівельними процесами. Вона будує. Я особисто вів переговори…
Дмитро Раімов: Господин Макеенко, вы уходите от ответа.
Володимир Макеєнко: Ні, я вам не скажу цього. Тому що в кожному випадку це окремо. В кожному випадку у нас окремі договори. В кожному випадку – окремі. Якщо це разова реклама – це одні речі. Якщо я безкоштовно рекламую компанію, яка займається будівництвом – це інша ситуація.
Дмитро Раімов: Сейчас вы как предприниматель финансируете телеканал, но не знаете, во сколько обходится время, не говорите о финансовом отчете, когда он будет публичным…
Володимир Макеєнко: Чому? Він публікується на сайті каналу. Ми здаємо в податкову адміністрацію постійно.
Дмитро Раімов: Как долго вы сможете финансировать телеканал, для того чтобы журналисты, великие журналисты, которые есть в Украине, могли дальше продолжать работу, если вы говорите, что телеканал неприбыльный?
Володимир Макеєнко: Це найкращі журналісти, які є. І я їм дуже вдячний за ту роботу. Років 5-7 я бачу в такому темпі.
Дмитро Раімов: СМИ – это не завод. Здесь не булки пекут.
Володимир Макеєнко: Не треба мене вчити. Я створював перше інтернет-видання держави Україна. І багато років ніхто не знав, що я був власник 100%. І воно було в серйозній опозиції до влади. Я прекрасно знаю. Я народився тут. Я заробив тут першу копійку, я живу тут. Я маю тільки український паспорт. Я люблю цю країну. І буду робити що завгодно. І в самі важкі моменти я залишався тут і буду залишатися. І вас запрошую.
Ігор Луценко: 2015 року Арсен Аваков опублікував документи, зокрема відео, де знаходяться документи щодо придбання “Тонісу” сином Януковича. І тут питання. Що після того сталося? Чи відомо пану Макеєнку, яка подальша доля цих от власників? Чи купляли ви у них, чи купляли у когось іншого?
Володимир Макеєнко: Підписуючи контракти, ставлячи свій підпис, я прекрасно розумів, що такі питання виникнуть: не тільки у політиків, не тільки у суспільства, не тільки у людей, а й у силових структур. І не тільки українських. Тому що ті прізвища, які ви називаєте, вони мені відомі, ясна річ, з політичної роботи.
Я би ніколи не пішов на таку грязь. Тому що в мене є своє прізвище. Ми сиділи за столом. Я не можу, на жаль, запросити тих людей. Тому що це комерційна операція. З одного боку – підпис Макеєнка. З другого – за списком, директор телеканалу… До речі, він з 89 року. Заступники його. Ми підписали договори. 80% на той час находилися у власності колективу самого каналу “Тоніс”. 20% – на шістьох фізичних особах.
Все. Інших прізвищ – Янукович чи будь-які – там не існувало юридично. Ви запитаєте: а далі, може, до того, за тими людьми? Ні, не існувало. А далі? існував один бізнесмен з 92 року, який ніколи не був депутатом Верховної Ради і не працював в уряді. Він був зв’язаний опосередковано з Партією зелених. Я просто не хочу називати це прізвище. Але на папері його також не існували ніколи. Тому я розумів, що рано чи пізно виникнуть ці питання. І якщо я не покажу ці документи, то хтось покаже.
Тарас приблизно розказав ту історію. Колектив мені розповідав трошки іншу: прийшли, сказали, гупнули – що це буде наше. І пішли. Приблизно так. Але останні події, які були: п’ять місяців ніхто не платив заробітну плату. Ви знаєте, де вони фізично знаходились? Під Індустріальним мостом в “хрущовці”, в підвалі. Міг би за прізвищем Януковича – а там поруч банк – телеканал існувати в тих приміщеннях? Ні, мабуть.
Тому це просто думка людей, яка існує, журналістів. Юридично цього ніколи не існувало. Для цього є колектив, є люди, які дадуть відповідь, якщо можна, на ці питання. Все дуже просто. І цей канал продавався.
Матвій Ганапольський: Що я хочу сказати? Я хочу звернутися до глядачів, до тих, хто не любить наш канал, але ходить сюди, хто вважає його пропрезидентським, хто вважає, що його власник Путін, хто вважає, що його власник Януковича, хтось з Януковичів, хто вважає, що Порошенко стоїть за цим. Я хочу звернутися до глядачів і сказати, свідками чого ми були.
Прийшов власник каналу, який став перед мікрофоном і відповідав на питання. Ви скажіть мені, ви коли-небудь бачили, щоб на інших каналах так прийшов власник і так його трясли? Як воно було – так воно і було. Все.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.