З тризубом в основі: чи потрібен Україні великий герб?

Після літніх канікул Верховна Рада розпочала свою роботу з дійсно неочікуваною заявою, а саме – оголошення конкурс на створення Великого державного герба України. Історія не нова, спроби створити такий символ держави будуть уже четвертими. Вперше за це брались в 1993 році, а востаннє у 2009.

Чи дійсно так необхідний Великий Державний Герб України розбирався оглядач Прямого.

За словами голови Українського геральдичного товариства та співавтора Малого державного герба Андрія Гречила що означав символ тризуба достеменно невідомо, адже немає жодних писемних згадок про трактування символів Х століття, а всі посилання до різних трактувань, починаючи від можливості зашифрованих літер і до абсолютно конспірологічних теорії з посиланням на історії Шумери є лише фантазіями. Однак достеменно відомо, що означає тризуб, як герб Української народної республіки та герб сучасної України.

“Тлумачення тризуба – є однозначним. Його ухвалили ще в 1918 році. Тризуб – це символ, який уособлював спадковість Київської Русі Українською народною республікою. А також він уособлював ідеї соборності, тому що апелювалось до правління Володимира Великого. Взятий був малюнок не Ярослава Мудрого, не якогось іншого князя, а саме періоду правління Володимира Великого. Саме за його правління Київська Русь була на піку своєї могутності й під однією рукою були об’єднані всі землі, які на початку XX столітті трактувались, як українські етнічні землі”, – пояснює в ексклюзивному коментарі “Прямому” Гречило.

Тризуб, як державний герб використовували різні українські державності (Центральна Рада, гетьманат Скоропадського, УНР) в Добу Перших Визвольних змагань. Використовували тризуб, як герб і в еміграції, а також діячі ОУН та УПА. Тобто весь шлях встановлення української державності в XX столітті єдиним гербом був тризуб.

“В 1991 році, коли відбувався конкурс на Державний герб. Тоді якраз переміг проєкт, який подавав я разом з Іваном Турецьким. В цьому проєкті передбачався великий і малий герб. Для розуміння, в Радянському Союзі взагалі не було поняття великого та малого герба – був просто герб СРСР чи герб союзної республіки. Ми хотіли, щоб воно виглядало гарно і не по-радянськи, й тому запропонували проєкт з великим та малим гербами. Однак, коли вже у Києві йшло опрацювання кінцевого варіанту, депутатська комісія дійшла висновку, що варто подавати один герб, тому що комуністична більшість великий герб просто б заблокувала”, – розповідає Гречило.

За словами Гречила, затвердження тризуба, як Малого державного герба було компромісом з депутатами-комуністами, які блокували ухвалення державної символіки. Другою спробою запровадити великий герб став 1996 рік, коли ухвалювалась Конституція України.

“Під час ухвалення Конституції найбільш дискусійними були її статті щодо державної мови, державної символіки та статусу Криму. В “конституційну ніч” створили три погоджувальні групи. Група, яка займалась 20 статтею (про державні символи – ред.), власне, знову повернулась до ідеї великого герба. А оскільки жодного малюнку у них не було під руками, тому вписали в Конституцію досить такий “неоковирний” текст, де фігурує поняття малий герб, який має стати складовою великого герба з урахуванням герба Війська Запорізького. Тобто знову політичний компроміс з комуністами, який потім десь колись мав вирішитись”, – зазначає Гречило.

Великий Державний Герб, як правило, існує або в держав з давньою монархічною традицією, або в держав, які історично складались з кількох самостійний держав, що мали власні, як правило, середньовічні герби. Натомість більшість європейських держав не мають великих гербів. Наприклад, Польща, попри наявність глибокої монархічної традиції має один простий герб, що складається з щита, одного символу (Білий орел увінчаний короною) та трьох кольорів: червоне тло, власне, білий орел та золоті елементи (дзьоб і лапи птаха та корона). Також простий герб має Німеччина, яка утворювалась як союз удільних князівств та досі має федеральний устрій з історичними територіями. Попри те, її герб так само простий і в одному варіанті. Зараз це жовтий щит з чорним орлом, який має червоний дзьоб та лапи. Тобто, як бачимо, навіть в ситуації з глибокою європейською традицією чи федеральним устроєм держави часто все одно послуговуються простими гербами в одному варіанти, не розділяючи на “великий” та “малий”.

Існують звісно і протилежні історії у світовій геральдиці. Наприклад Чехія та Латвія мають великі і малі герби. Попри те, що ці держави мають унітарний устрій, вони заснували власні великі герби на основі середньовічних гербів історичних земель, що увійшли до складу цих держав. Проте таких випадків насправді меншість в європейській практиці.

“Якщо мова йде про країни з республіканським устроєм, то функція великого герба полягає в тому, що його використовують вищі органи державної влади. Як правило, великий герб – це символ президента, якщо він є главою держави, іноді ще використовує парламент чи якісь урядові структури. Якщо мова йде про традиційні європейські монархії, як, наприклад Швеція чи Данія, то там великий герб називають королівським і він, власне, є виключно гербом монаршої родини. Якщо зайти, наприклад на сайти шведського уряду чи поліції, то можна побачити, що вони використовують малий герб. А от в королівстві Нідерланди організовано трошки інакше, там великий (королівський) герб також використовують на паспортах”, – пояснює Гречило.

За словами голови Українського геральдичного товариства дуже важливо, щоб експертна комісія витримала так звану геральдичну норму. Тобто всі вимоги до побудови герба, враховуючи принципи побудови великого герба у світі. А також чіткого прописання в законі про державні символи, де саме використовувати Великий Державний Герб.

“Якщо великий герб буде використовуватись виключно президентом, то це для суспільства мине дійсно безболісно: поміняються президентський штандарт, печатка та колар, а також бланки та таблички Офісу президента і все. Однак, якщо фантазія у депутатів попливе і вони ухвалять використання великого герба на паспортах, як в Нідерландах, то просто уявіть: в нас десь порядку 40 мільйонів громадян, з яких приблизно 30 мільйонів досягли 16-річного віку та повинні будуть замінити паспорти. Скоріше всього заміна відбуватиметься за кошти громадян. Думаю всі вони будуть дуже щасливі, що їм залізли до кишені. Особливо будуть щасливі, коли їм доведеться раптом усім замінити закордонні паспорти, які коштують значно більше, ніж внутрішні. Окрім того, сумніваюсь, що поліграфкомбінат “Україна”, який друкує бланки паспортів, зможе з цим замовленням справитись та вчасно забезпечити усіх необхідними документами. Тому з таких міркувань великий герб абсолютно не потрібний”, – зазначає Гречило.

Голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович вважає, що наразі немає гострої потреби в створенні Великого Державного Герба, і до цього питання краще повернутись років за сто.

“У питанні створення Великого Державного Герба є два аспекти. Дійсно у 20 статті Конституції йдеться про те, що необхідно створити Великий Державний Герб України. Там же прописано те, що повинен бути ухвалений окремий закон про державні символи. Очевидно, що для народних депутатів – це імператив і вони ініціюють такі речі. З іншого боку, я проконсультувався з деяким фахівцями з геральдики. Вони всі одностайні, що великий герб наразі не є ключовою необхідністю. Більше того, всі відзначають, що наш нинішній герб – це витончений, елегантний, дуже простий, але водночас вкорінений в тисячолітню історію нашої країни символ. Абсолютно позитивно сприймається в усіх регіонах України. Тому немає жодної потреби його міняти”, – розповів в ексклюзивному коментарі “Прямому” Дробович, додавши, що за необхідності Інститут готовий взяти участь в експертному оцінюванні конкурсу на створення Великого герба.

Фото: книга “Наш Герб” та з відкритого доступу.

Спеціально для Прямого Ігор Кромф.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.