“Закрита зона”: “чорна приватизація” та державні спиртозаводи за безцінь

Тема чергового випуску програми “Закрита зона” Володимира Ар’єва — державна монополія на спирт. Там де монополія — там корупція, а де корупція — там “чорна” приватизація. Чи потрібна монополія держави на виробництво спирту, що таке “чорна” приватизація та чому люди в Україні щороку гинуть від неякісного алкоголю? На ці питання відповідає економічний експерт Борис Кушнірук.

– Чи потрібна монополія держави на виробництво спирту?

Переконаний, що монополія — що державна, що приватна — користі ніколи не приносить. Тому монополізм розбещує. Монополіст не формує ефективність. Навпаки, воно провокує викривлення всіх цінностей в економіці. Тому монополії призводять лише до деградації.

– Тобто можна приватизовувати “Укрспирт”?

Безперечно, “Укрспирт”. Причому йдеться саме про приватизацію підприємств, які входять в концерт “Укрспирт”. Потрібно приватизовувати. Інша справа, що, враховуючи особливість ринку “Укрспирту”, є обсяг споживання. Так от, умовно кажучи, не може виникати ситуація, коли є спирт, який виробляється більше, ніж обсяг споживання. Чому? Тому що, умовно кажучи, це товар, який не повинен з’являтися на ринку, якщо він більше того обсягу споживання, який може бути.

– Тобто “наліво” йде?

Від іде “наліво”. Фактично він в тіні знаходиться. У нас з’являється можливість тоді цей спирт використовувати для виготовлення горілки, яка контрафактна, без сплати податків і без контролю за якістю.

– Але у нас є досі державна монополія. Це поки що факт.

Вона є номінальна.

– Реально спиртзаводи вже продають по схемі за безцінь. Фігурує прізвище Чеботарьова, якого колись навіть звинувачували у викраденні “майданівців”. Тобто досі діє спиртова мафія Януковича, яка займається тіньовою приватизацію сектора.

Насправді давайте поділимо приватизацію і захоплення активів, які часто просто потім відправляють на металобрухт, і виробництво спирту. Так от, умовно кажучи, у нас монополія фактично порушено навіть при виробництві спирту. Тому що, якщо половина, а дехто каже, що навіть майже дві третини цього спирту виготовляється в тіні, — тоді яка монополія? Тоді монополія, скоріше тіні, ніж реального виробництва.

– А в який спосіб береться тіньовий спирт: на підприємствах чи на приватних лавочках, які перероблені під виготовлення?

Переважно насправді це підприємства, які формально стояли, вони не працювали, але шість років щось там відбувалося. На таких спиртзаводах і виготовляється спирт. Він з технічної зору принаймні не є отруйний. Він, може, є низькоякісний з точки якості тієї горілчаної продукції, яка може з нього вийти, але він не є отрутою. Бо коли йдеться вже про отруєння, то це, як правило, використовують не спирт, а використовують якісь метилові спирти і якісь домішки, які створюють загрозу для життя.
Проблема у нас подвійна. Якщо немає прозорого функціонування і контрольного ринку реального виготовлення спирту і виготовлення горілчаної продукції, то з’являється тіньовий з тіньовим оборотом горілчаної продукції, і там може бути отруєння дуже багато.

– Податкова якраз накривали кілька заводів. По-перше, у мене враження, що обсяги набагато більші, ніж накривала податкова. По-друге, там знаходили таку продукцію, яка могла завдати шкоду здоров’ю. Тобто виходить, що у нас держоргани недопрацьовують.

Особливість цього сектору полягає в тому, що він має бути, з одного боку, конкурентний, а по-друге, ще й забезпечувати саморегулювання. Якщо б ми чітко знали, що у нас є певна кількість горілчаних заводів, і лише вони мають брендовану продукцію, і вони контролюють, щоб ніде не з’являлося під їх брендом інша продукція, і всі продавці знали, що поява на полицях такої продукції контрафактної, автоматично має призводити до закриття подібної торговельної точки і конфіскації майна. Коли це буде усвідомлення, тоді виникне ситуація, коли самі виробники будуть контролювати один одного. Тому що у них ринок дуже обмежений. З іншого боку, самі торгівці усвідомлюють, що в разі продажу якоїсь продукції, яка недійшла “зліва”, вони автоматично можуть залишитись не тільки без якихось доходів, а й без майна, і можуть бути притягнуті до суворої кримінальної відповідальності. Це був би той механізм, який би забезпечив принаймні регульованість процесів, які в цій галузі є.

– Ви оптимізм відчули?

Враховуючи, що я трошки знаю, що там відбувається, то в мене його і не було. Просто є усвідомлення реальності. А реальність полягає в тому, що інтереси різноманітних груп у владі і наближених до влади, і пов’язаних з владою у них різні. І вони контролюють різні підприємства “Укрспирту”. І таким чином вони всі зацікавлені в тому, щоб ситуація не змінювалася. Тому що при нинішній моделі функціонування і при нинішній ситуації, коли зачинені заводи, за них точиться боротьба зі зброєю в руках, в прямому сенсі, – це лише вказує про те, що ці підприємства дозволяють їм дуже непогано існувати в сьогоднішніх умовах, і вони нічого змінювати не хочуть.

– Тобто приватизація буде гальмуватися?

В таких випадках питання не в тому, хто гальмує. Якщо брати уряд, то в уряду є відповідальність. І нього є вкрай корумпована галузь спиртова. І якщо уряд не проведе приватизацію, причому не за загальним принципом – тому що є особливість функціонування цього ринку – а за окремою процедурою, максимально прозорою, щоб створити там конкурентне середовище, щоб згодом можна було залучити інвестиції, в тому числі іноземні. І якщо цього не буде, то в цьому випадку залишатиметься ситуація та, яка є. І тоді вже шукати — а хто гальмує — немає сенсу. Є політична відповідальність уряду, який з цим завданням не впорався.

– Чи вирішить ця приватизацію проблему тіньового спирту? Адже власники так само можуть розливати “втихаря” спирт, навіть якщо інші учасники ринку будуть намагатися контролювати і виводити цей дешевий алкоголь не під підробними брендами чи марками, а під якимись взагалі “лівими”.

Питання полягає в тому, що якщо держава почне контролювати цей процес… Ми бачимо, до чого це призвело протягом 25 років. Більше того, колишній міністр аграрної політики Тарас Кутовий колись мені казав: а що робити, якщо начальник РОВД, який приходить на завод, на якому розливається “лівий” спирт, і він намагається навіть припинити це, але йому готові платити щомісячно по 10 тисяч доларів, щоб він просто закрив очі і не бачив цього? І таким чином, каже, забезпечити це на рівні державного контролю фактично неможливо. Це можна забезпечити, лише коли в цьому будуть не зацікавлені всі гравці, які є, які виробляють легальну алкогольну продукцію. Вони, враховуючи те, що цей ринок доволі обмежений з точки зору чіткого усвідомлення обсягу споживання легального горілчаної продукції, вони якраз можуть забезпечити ситуацію, щоб ніхто більше, крім того, хто виготовляє цю продукцію легально, на цьому ринку не з’явився, і ніякої контрафактної продукції не допустив. Вони мають бути зацікавлені в тому, щоб ніякої “лівої” горілчаної продукції не було.
Крім того, проблема полягає в тому, що навіть на цих заводах горілчаних, які офіційно працюють, на сьогоднішній момент вони теж виготовляють “ліву” контрафактну продукцію. Береться “лівий” спирт, виготовляється “ліва” продукція і потім продається ця продукція в мережах.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.