Раджу всім, хто вже засукав рукава до сварки із західними сусідами, прийняти заспокійливе – Олег Медведєв

Політичний експерт Олег Медведєв порадив патріотам, які розпалюють ворожнечу з західними сусідами України прийняти заспокійливе і погіршувати зовнішньополітичне становище нашої країни, яка потерпає від збройної агресії з боку Росії.

Про це він заявив у інтерв’ю Матвію Ганапольському у програмі “Ехо України” не телеканалі “Прямий”.

– Ви себе відчуваєте частиною Європи?

Можна, я для початку поумнічаю? Те, що ви так довго у ефірі пояснювали суть вашого питання, в принципі, в політичній науці це називається ієрархією ідентичності. Ідентичності бувають локальні, національні, транснаціональні і так далі. В умовах України у нас ще зберігається радянська ідентичність. У нас є якась невелика кількість людей, які досі себе пов’язують з Радянським Союзом. Є зовсім трошки людей, які пов’язують себе з Росією. Після Майдану і Революції гідності дуже сильно виросла українська ідентичність.

Що стосується європейської, то мені здається, що коли ви ставили питання, вам треба було би пояснити людям, що можна обирати кілька раз. Не обов’язково мають вважати себе європейцями, а одночасно українцями і європейцями. Тому що насправді в усіх країнах ЄС, навіть які є членами ЄС, національна ідентичність є сильнішою європейської. Тобто, коли людям ставлять вибір “або-або”, більша кількість людей позиціонує себе німцями, французами, австрійцями, ніж європейцями. Тому мені складно передбачити.

– Чи відчуваєте ви себе частиною Європи? Люди розуміють, про що я кажу.

Тому, напевно, одна річ, що тільки європейцями. Інша річ – і українцями, і європейцями. Я себе одночасно відчуваю і українцем, і європейцем. Причому саме в такому сенсі, як говорили ви: не в матеріальному, а в ментальному, політико-культурному, ціннісному і геополітичному.

– Цікаву річ сказали. Я думаю, що, наприклад, угорці, які вже європейці, у них нічого європейського зараз немає. І поляки до них наближаються. Там так національно “фігачать”. Де ж там Європа, у тій Угорщині?

Кожна країна… і ставлення до ЄС – воно різне в різних країнах. І ми зараз бачимо, що деякі нові члени ЄС, які раніше нас подумали туди про вступ, мають зараз інституційні проблеми з Євросоюзом. Щодо Польщі взагалі нещодавно було голосування в Європарламенті з пропозицією запровадити санкції проти Польщі. До речі, за це голосувала навіть частина польської делегації, яка опозиційна до чинної влади. Але Європа – це завжди було різноманіття. В Європі ніколи не було одностайності. І, як мені здається, чим і відрізняється Європейський Союз від Радянського, що він залишає достатньо простору для того, щоб всі країни-члени, які входять до ЄС, почувалися унікальними, вільними і зберігали власну ідентичність.

– Але не до того ступеню, щоб ти ставав шовіністом.

Але, на відміну від Радянського Союзу, де була установка створити – ви точно пригадуєте – “новую историческую общность, советский народ”, в Європі ніхто не ставить собі за мету створити там єдину спільноту “европейский народ”. Європа – це союз народів. Хоча я недавно прочитав дуже цікаву книжку Ле Гоффа – вона називається “Народження Європи”. І в анналах європейських Європа як цілісність вперше згадується в шостому чи сьомому столітті. Померла якась абатиса на ім’я Гертруда, і в хроніках було написано, що за нею сумувала вся Європа. Звичайно, важко зараз сказати, що хроніст вкладав в тодішнє розуміння Європи, але, очевидно, щось більше, ніж її національна приналежність.

– А що європейського, крім зовнішніх ознак, виступів президента Петра Порошенка, що означає, що ми йдемо до Європи?

Це означає, думаю, звичайно, більшою мірою зараз орієнтир. Це певні стандарти. Це, якщо хочете, елітний клуб, в якому існують правила членства і правила поведінки. І для того щоб бути туди прийнятими, треба прийняти ці правила і досягнути стандартів. Тому у нас, звичайно, є багато якихось елементів європейської політичної культури, європейської ментальності.

Ми тільки зараз, після Майдану, зрозуміли, що насправді від Росії ми відрізняємося не тільки мовою, може, навіть не стільки мовою, а скільки іншим відношенням до влади, іншим відношенням до президентів, до урядів, іншим відношенням до прав і свобод людей. Тобто уявити зараз в Україні культ особистості, наприклад, який існує в Росії по відношенню до Путіна, – це неможливо. Але, звичайно, я думаю, щодо більшості критеріїв, щодо більшості параметрів у нас робота ще попереду. І особливо, напевно, зрозуміло, що найбільш важче буде досягати матеріальних стандартів європейськості. Тому що їх ще, в принципі, не досягли наші більш успішні західні сусіди, які в середині нульових років ще приєдналися до ЄС. І більшість з них ще належить до найбідніших країн ЄС.

– А як нам не розпочати нову ворожнечу? Я маю на увазі ці проблеми, які зараз існують з Польщею, з Угорщиною, Румунією.

Є дуже проста рекомендація. Є така приказка. Я можу сказати її тільки частину. Іншу частину я не можу собі дозволити озвучити в ефірі. Люди зрозуміють все. “Слово за слово… по столу”. Тому дуже легко зірватися у сварку з сусідом. Тому треба трохи стримувати свої емоції.

– Це порада кому?

Нам всім. Тому що влада, мені здається, контролює емоції. Але у нас дуже багато патріотів, яким, мало того, що у нас війна з Росією, хочеться якомога швидше посваритися з нашими західними сусідами. У нас є зараз певні проблеми з нашими сусідами із заходу. Але, що цікаво і важливо, насамперед з тими з них, які самі мають проблеми з ЄС, будучи всередині Європейського Союзу, щодо яких у самого ЄС є доволі багато питань: а чи дотримуються в цих країнах європейські стандарти демократії, права і свободи, європейські стандарти захисту меншин.

Тому моя пропозиція всім, хто вже засукав рукава до сварки із західними сусідами, пропозиція – просто попити чаю, прийняти якесь заспокійливе і зрозуміти, що Україна зараз не в тій ситуації, щоб загострювати стосунки по всьому периметру своїх кордонів. Давайте проблеми якось вирішувати поетапно. Як каже Жванецький, “надо неприятности переживать по мере их поступления”. А не натягувати їх на себе всі одразу.

Щодо того, що головне, щоб себе люди відчували себе в Європі. Знову ж таки, є закони соціології, закони політології. Є такий термін. Називається він “шкала потреб Маслоу”. І там все одно на першому місці матеріальні чинники. Перш за все, щоб людина мала подальші потреби і відчувала інші цінності, вона має відчувати щось матеріальне. Тому розраховувати на те, що люди вважатимуть себе європейцями повною мірою, ми можемо тоді, коли дійсно відчутно зросте рівень життя або принаймні велика кількість людей зможе собі дозволити хоча б бувати в Європі і порівнювати не тільки матеріальний рівень життя, а й свій світогляд, свої цінності з тими цінностями, які існують в Європі.

Якраз те, що є можливість подзвонити в ефір телеканалу і сказати “алло, какая плохая власть” – це теж є, в принципі, властивість європейської політичної системи. Тому що ви мені не дасте збрехати, що в Росії неможливо подзвонити на солідний центральний телеканал. Тобто в Росії всі владою задоволені, незалежно від того яка вона, влада. І це теж перша ознака європейськості України.

Тому що в усіх європейських країнах, навіть в тих, які живуть набагато краще, ніж Україна, люди владою незадоволені. Люди люблять і обожнюють владу в тоталітарних або авторитарних країнах: Кім Чен Ина в Північній Кореї, Путіна в Росії, Лукашенка в Білорусі, Назарбаєва в Казахстані. А в Європі всі владою незадоволені. І саме тому в Німеччині зараз не змогли сформувати нову коаліцію.

Тому що Меркель, напевно, після Бісмарка і Аденауера об’єктивно найкращий канцлер в історії Німеччини. Але і виборці на виборах дали десь близько 30% голосів. І вона витратила кілька місяців для того, щоб формувати коаліцію з маленькими партіями. І не змогла. І так само відбувається в усіх європейських країнах.

Може, такі винятки бувають, як Угорщина, але рідко де партія-переможець виборів набирає більше 20-25%. В крайньому випадку – 30%. І тому право не любити владу – це невід’ємно право європейської людини в європейській країні. Це право, за яке не передбачено кримінальне, адміністративне чи дисциплінарне покарання.

Коли я їхав сюди, прочитав історію хлопчика з Нового Уренгоя, школяра, який виступив в німецькому Бундестазі і щось сказав не так. І який жах навколо цього хлопця зараз робиться в цьому місті. Я не виключаю, що йому взагалі з родиною прийдеться звідти поїхати.

Нагадаємо, раніше у ефірі “Прямого” Олег Медведєв прокоментував можливість розриву Україною дипломатичних відносин з державою-агресором Російською Федерацією.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.