Lifestyle

Новаторське кіно, акторський олдскул та зум-трансляції: підсумки “Оскар 2021”

Новаторське кіно, акторський олдскул та зум-трансляції: підсумки “Оскар 2021”

У Лос-Анджелесі відбулась 93-тя церемонія вручення премії Американської кіноакадемії “Оскар”. Подія, яку безумовно можна вважати однієї з головних у світі кінематографа та й культурного життя загалом.

Кінооглядач “Прямого” підбиває підсумки вручення цьогорічного “Оскару”.

Церемонія “Оскара” давно вже зарекомендувала себе, як свого роду головна виставка Голлівуду. Червона доріжка з підібраними нарядами та промови переможців тут відіграються уже значно більшу роль, ніж саме по собі вручення статуеток найкращим на думку американських кіноакадеміків. Проте цей “Оскар” точно вибивається з загальноприйнятого уявляння. Режисером дійства став Стівен Содерберг, який отримав свою статуетку рівно 20 років тому за фільм “Трафік”. І манера режисури батька “Секс, брехня та відео” дуже прослідковується в церемонії, яка цьогоріч стала більш лаконічною та коротшою (всього три години), а акцент був зміщений на промовах переможців та роботі живою камерою, яка раз по разу ловила головний модний тренд цього сезону – медичну маску.

За атмосферу теплоти та домашності у церемонії відповідали онлайн-включення частини учасників: з далекої Австралії нам посміхався Саша Барон Коен, з туманного Лондону вітала Олівія Колман,  а торішній оскарівський лауреат Пон Чжун Хо вмикався з рідного Сеулу. Звісно це не Білл Мюррей, який вів церемонію “Золотого глобуса” з мартіні, але теж задає теплої атмосфери.

Головним переможцем “Оскара”, як і очікувалось стала картина “Земля кочівників”. Малобюджетна, майже документальна стрічка про життя “не екранної” Америки також принесла “Оскар” за кращу режисуру авторці кіно – американській китаянці Хлої Чжао, яка стала другою за весь період існування “Оскара” жінкою відзначеною в цій номінації, повторивши успіх Кетрін Бігелоу у 2009 році. Чжен всю свою кар’єру досліджує американську національну міфологію, намагаючись її деконструювати в кіно. Так було з “Пісня, що навчили мене брати”, де режисерка досліджувала корінних американців та з “Наїзником, який деконструював міф про ковбоїв. В  “Землі кочівників” режисерка працювала з темою “американської дороги”, яка одним з опірних міфів в американській культурі починаючи від історій про Дикий Захід і Клондайк і закінчуючи бітниками та хіпі і їх “Route 66”.

Головну жіночу роль взяла Френсіс Макдорманд, яка зіграла головну жіночу роль в “Землі кочівників”. Роль немолодої жінки, що втратила все, однак не припинила по-справжньому жити Макдорманд зіграла повністю на напівтонах, задумливому мовчанні та скупій міміці, що зробило цей образ ще більш вкоріненим в безмежний американський шлях.

Головна чоловіча роль дісталась серу Ентоні Гопкінсу, який проігнорував церемонію. Успіх стрічки “Батько” про чоловіка хворого на деменцію тримався повністю на акторській грі Гопкінса, тому не дивно, що фільм дістав перемогу в цій номінації, навіть попри прогнози американських кінокритиків, що статуетку посмертно вручать Чедвіку Боузману за стрічку “Ма Рейні: Мати блюзу”.

Також “Батько” отримав відзнаку за найкращий адаптований сценарій, яку розділили режисер та співсценарист Флоріан Зеллер та британський сценарист Крістофер Гемптон. Кращий оригінальний сценарій дістався британській дебютантці  Еміралд Фіннелл за феміністичний трилер “Перспективна дівчина”. Мабуть, це найбільший сюрприз цьогорічного “Оскара”, адже стрічка боролась за номінацію з легендарним Аароном Соркіним і його “Судом над чиказькою сімкою” та дуже якісним сценарієм Лі Айзек Чуна “Мінарі”. Щоправда, цьогоріч Соркін “полював” за режисерським “Оскаром”, адже свою  статуетку за сценарій він отримав ще  у 2011 році.

Чоловіча і жіноча ролі другого плану дістались акторами харизма яких подекуди сильніша, ніж в переможців в основних номінаціях. Так “чоловічу” статуетку вручили Деніелю Калуя, який зіграв лідера чиказьких “Чорних пантер” в стрічці “Юда та Чорний Месія”. Попри загальну слабкість картини – роль Калуї там була неймовірно харизматичною та якщо зважати на докуметальні хроніки – реалістичною. А от “жіноча” статуетка дісталась невгамновій бабусі з “Мінарі” – Юн Ю Чжун, яка до слова, стала першою кореянкою, що отримала цю нагороду. Те, як вона загравала з Бредом Піттом на сцені (він до слова продюсував “Мінарі”) варте подивитись, якщо ви не бачили церемонії.

На жаль українська стрічка Валентина Васяновича “Атландита” не потрапила в цьогорічну номінацію, як “найкращий фільм на іноземній мові”, тому ця статуетка очікувано відійшла одному з “батьків” сучасного данського кінематографу Томасу Вінтербергу за його екзистенційну драму про алкоголь і кризу середнього віку “Ще по одній”. Точно так само не мав реальних конкурентів в своїй номінації анімаційний фільм студії Pixar “Душа”, який розкриває тему расизму та життя після смерті. Очевидним лідером був і найкращий документальний фільм “Мій вчитель – восьминіг” про дружбу людини та восьминога.

Найкращі візуальні ефекти дістались ноланівському “Тенету”, говорити про якого взагалі немає бажання. Натомість за найкращу операторську роботу відзначили Еріка Мессершміта, який виконав надзвичайно важке завдання зі відновлення Голлівуду 1930-тих років у стрічці Девіда Фінчера “Манк”. За ці ж заслуги відзначили і художника-постановника картини Дональда Берта. Найкращий звук та монтаж дістались стрічці про ударника, що втратив слух – “Звук металу”, чим підкреслили дійсно сильні сторони не найсильнішого учасника цьогорічних змагань за головну премію. Втішальні “оскари” за найкращий грим та костюми дістались “Ма Рейні: мати блюзу”.

Єдина стрічка, яку була обділена статуетками цьогоріч, це друга режисерська картина Аарона Соркіна “Суд на чиказькою сімкою”. Класичний для американського кінематографу жанр судової драми, який показав консервативний режисерський почерк Соркіна та вже вкотре повторив його геніальність, як сценариста відіграв цьогоріч роль, яка минулого року дісталась ганстерській картині”Ірландець” Мартіна Скорсезе. З цього можна вже проглянути тенденцію, що традиційні жанри американського кіно, які лишаються в консервативній режисерській манері відходять на другий план – перед жанровим новаторством та режисерським експериментом.

В сухому залишку про “Оскар-2021” можна сказати, що це була церемонія, де молоді режисера та сценаристи (деякі навіть дебютанти) перемогли в досвідчених  та тертих “кіношників”.  Тренд на жанрове новаторство, режисерські і сценарні експерименти, а також намагання знайти нові ідентичності та формати в кіно буде домінувати найближчим часом. Цікавим такоє є те, що попри прогнози домінування стрімінгів над “студійним” кіно, переваги першого досі збереглись. В цілому ж цьогорічна номінація була однією з найсправедливіших за багато часу, коли статуетки отримували не за трендовість, а дійсно якісне кіно.

Спеціально для Прямого Ігор Кромф

Також слідкуйте за “Прямим” у FacebookTwitter Telegram та Instagram